Мета: розвивати усне мовлення учнів; навчати вмінню
самостійно викладати думки, аргументувати власні твердження, робити узагальнення й висновки; виховувати любов до землі, природи, повагу до батьків. Тип уроку: розвиток мовлення. Обладнання: пам’ятка «Як працювати над текстом-роздумом», епіграфи до твору ПЕРЕБІГ УРОКУ
Кожна людина, читаючи твір або слухаючи розповідь, почуте співвідносить з особистим життям. На попередньому уроці ми мандрували далекими сонячними стежинами Довженкового дитинства. Намагалися збагнути, звідки бере початки його безмежна любов до землі, природи, людей. Сьогодні вам пропонується узагальнити набутий досвід від прочитаного й висловити його у формі твору-роздуму.
|
Українська література 1940-1950 рр. |
309 |
(учням пропонується декілька цитат на вибір)
«Як працювати над текстом-роздумом»
|
310 |
Уроки української літератури в 11 класі |
Доберіть синоніми до поданих слів:
«Я народився і жив для добра і любові»,— так визначив своє життєве кредо Олександр Довженко. Письменник, кінорежисер, великий патріот свого народу й син свого часу. Його кіноповісті не залишають байдужим й сучасне покоління читачів. Приваблює й зацікавлює у творчості О. Довженка процес творення образу людини. Моральна краса й духовна велич — це найвагоміші якості, які хоче бачити в людині кіноповістяр. Саме такими змальовує митець своїх рідних, односельців. Спогади дитинства, що лягли в основу кіноповісті, створюють дивовижний світ людей, народжених для добра, праці й любові. Згадаймо діда, схожого на білобородого Бога, чи прабабу з її прокльонами, батька, найкращу людину у світі, чи матір, умілі та роботящі руки якої плекали розкішний город біля хати, чи свого вірного Пірата, що ділив з ним усі переживання дитинства. У цих образах відчувається й теплота, і гордість, і любов людини |
Українська література 1940-1950 рр. |
311 |
до свого неспокійного роду, що дав йому життя. Так глибоко могли розуміти світ навколо себе тільки дуже талановиті люди, які жили в повній гармонії з природою.
Малий Сашко — головний герой кіноповісті — то дитя природи. Картини його дитинства — то сама природа, то світ малої дитини, яка йде шляхом пізнання. Допитливий малюк, мрійливий, з неабиякою уявою, пізнаючи світ, поринав у нього з головою. У всьому, що поставало перед дитиною, бачилася гармонія. Трави, дерева, зорі, Десна — усе було олюднене, мало свої втіхи й смутки. Усі рідні, з якими нас знайомить головний герой,— то єдиний образ народу, складовою якого є й сам Довженко. У «Зачарованій Десні» автор застерігає нас від втрати духовності, закликає повертатися до своїх коренів, не забувати про своїх рідних, не хапати зірок з неба, а нахилитися й побачити зірку в калюжі.
|