Урок № 53 СТИЛІ МОВЛЕННЯ, ЇХ ПІДСТИЛІ. ЗМІСТ І СТРУКТУРА ТЕКСТІВ КОЖНОГО ЗІ СТИЛІВ, ЇХ ХАРАКТЕРНІ МОВНІ ЗАСОБИ, ОСНОВНІ ЖАНРИ

План-конспект уроку (розробка уроків)

Мета:             узагальнити й систематизувати знання учнів про

стилі, підстилі і жанри мовлення; удосконалювати вміння й навички визначати стиль, підстиль і жанр тексту, стилістично доцільно використовувати мовні засоби; розвивати комунікативно-мовленнєві вміння, мислення; виховувати у школярів культуру мов­лення, повагу до слова.

Обладнання: таблиці, роздавальні матеріали. Внутрішньопредметні зв’язки: синтаксис (текст), лексикологія, граматика.

Міжпредметні зв’язки: література, фольклор, історія.

Тип уроку: урок-практикум.

ПЕРЕБІГ УРОКУ

  1. Організація класу
  2. Ознайомлення з темою, метою і завданнями уроку

►    Прочитайте уривок листа В. Стуса синові. Сформулюйте за ним тему, мету і завдання уроку.

 

252


Усі уроки української мови в 11 класі. Академічний рівень


.Пишучи, про стилістику не дбай, а намагайся висловлюва­тися точно — то є найкраща стилістика (втім, може, ти не знаєш, що то є стилістика? Подивися в латинському словнику пояснення або у Словнику іншомовних слів). Отож, Дмитрику, про стиліс­тику не дбай, але, звичайно, щоб навчитися не дбати, треба спо­чатку добре дбати. Для цього треба добре знати мову — і літера­турну, і народну. Першої ти навчишся у школі. Що стосується народної мови, то ти її, на жаль, не чуєш (усе мріяв колись по­їхати з тобою і мамою до Рахнівки — там би ти почув). Отож, і тут читай старих авторів (Квітку-Основ’яненка, Марка Вовчка, Нечуя-Левицького). А ще краще — читай, виписуючи вдалі, «густі» вирази, приказки, прислів’я читай, пісні народні — але вже «дорослим» оком — багато радості дадуть і казки.

ІІІ.   Актуалізація опорних знань і мотиваційних резервів

Стратегія «Незакінчені речення»

►  Пригадайте, що вам відомо про стилі мовлення, жанри? Допов­ніть подані визначення.

Стилістика — розділ мовознавства, що вивчає. (сутність і специфіку стилів, їх розвиток і сучасне призначення).

Стиль (від лат. — загострена паличка для письма) — це своєрідна сукупність мовних засобів (лексичних, морфологічних, синтаксич­них та ін.), що свідомо використовуються мовцем. (за певних умов спілкування, у тій чи іншій сфері людської діяльності — полі­тика, наука і техніка, художня література, право, діловодство).

Жанри — різновиди текстів певного стилю, що різняться. (метою висловлювання, сферою спілкування та іншими ознаками).

Стилістика мови (описова) вивчає. (стилістичні ресурси всіх мовних рівнів; такі поняття, як синоніми (лексичні, граматич­ні — морфологічні і синтаксичні), їх стилістичне забарвлення).

Стилістика мовлення (функціональна) вивчає. (стилі мов­лення — розмовний і книжні: публіцистичний, науковий, офіцій­но-діловий, художній; їх загальні ознаки)

Стратегія «Прес»

►  Як ви розумієте вислів? Свою позицію обґрунтуйте.

Стиль — це властиві слова на своєму місці (Д. Свіфт).

М. Процесуально-діяльнісний етап

Робота з таблицею

►  Проаналізувавши матеріал таблиці, пригадайте стилі мовлення.

Впишіть назви стилів мовлення у відповідний рядок таблиці.

 

Стилістика речень з різними засобами вираження чужого мовлення 253


Стилі

мовлення

Найхарактерніші мовні засоби
лексичні граматичні
?

(Розмов­

ний)

Розмовні слова і фра­зеологізми (читалка, брести, вийти із себе); емоційно-оцінювальні слова (розумниця, матінка)

Прості речення, різні за метою висловлювання, неповні речення, окличні речення, звертання, вигуки

?

(Науковий)

Слова з узагальнюваль- ним (абстрактним) зна­ченням (опади, влас­тивість), терміни, віддієслівні іменники (значення, докази)

Складні речення із сполуч­никовим зв’язком, з діє­прикметниковими зворо­тами; розповідні речення, питальні — для звер­тання уваги; вставні слова (по-перше, таким чином); похідні прийменники (у зв’язку)

?

(Офіційно-

діловий)

Офіційні слова і вирази (комунальна квартира, міський транспорт), мов­леннєві штампи (доводжу до Вашого відома), відді­єслівні іменники (дору­чення, проживання)

Розповідні речення; речення з рядами однорід­них членів, дієприкметни­ковими зворотами; складні з підрядними умовними; похідні прийменники; складені сполучники

?

(Публіцис­

тичний)

Суспільно-політична лек­сика (мітинг, демократія), висока лексика (почин, патріот), слова з різко негативним значенням (запроданець, зрадник)

Спонукальні речення; окличні речення; рито­ричні запитання; поширені речення

?

(Художній

Слова з конкретним і переносним значенням; емоційно-оцінювальна лексика (жахливий, пре­чудовий)

Найрізноманітніші синтак­сичні конструкції; вико­ристання дієслів одного часу чи способу в значенні іншого

Аналіз мовного матеріалу

►   Прочитайте тексти, з’ясуйте їх тему, основну думку. Визначте стилістичну належність поданих текстів. Які мовні (лексичні, синтаксичні) особливості притаманні текстам?

Текст № 1

Пісня — одна з найдавніших форм народної творчості. Вона зародилася в трудовій діяльності людини і стала виявом почуттів,

 

254


Усі уроки української мови в 11 класі. Академічний рівень


дум і сподівань найширших народних мас. Тісний зв’язок пісні з трудовою і суспільно-громадською діяльністю людей спричи­нився до появи багатьох видів і жанрів народних пісень, які відоб­ражають історичні періоди в розвитку народу, його боротьбу за соціальне і національне визволення, а також вірування, обряди, побут, родинні відносини тощо (УРЕ. — Т. 11.— С. 219).

Текст № 2

Відомо, що в пісні вилилася вся минула доля, справжній харак­тер України; пісня і дума становлять там народну святиню, краще добро українського життя, у них горить любов до батьківщини, виблискує слава минулих подвигів; у них дихає і чисте, ніжне почуття жіночої любові, особливо любові материнської. .Все коло життєвих насущних інтересів охоплюється в пісні, зливається з нею, і без неї саме життя стає неможливим (М. Добролюбов).

Текст № 3

Чарівна, ніжна й граціозна українська пісня. Скажу більше: у ній є щось, що хапає за серце, щось глибоко задушевне. Як слушно пригодилися тут ці численні пестливі слова, які немож­ливо перекласти жодною іншою мовою, навіть і російською. Але не лише на пестливих словах створюється чарівливість української пісні. Ця чарівливість розлита в усьому: у словах і порівняннях, а іноді й просто не знаєш у чому: мило та й годі! (М. Берг).

Текст № 4

І раптом. що це? Вутанька вся аж стрепенулася. Десь близько за перегородкою ніжним, ледве чутним струмочком забриніла пісня. Який знайомий, який рідний мотив! Вутанька ще в яко­мусь гнітючому палаючому запамороченні приклала руку до лоба: що це за пісня така знайома? Де вона її чула? І не встигла доду­мати це, як щось уже сяйнуло в пам’яті, гарячою хвилею хлюп­нуло в саме серце (О. Гончар).

Текст № 5

ОГОЛОШЕННЯ

10 квітня о 14 годині в актовому залі школи відбудеться конкурс на краще виконання української народної пісні. Охо­чих узяти участь у конкурсі просимо подати заявки до 5 квітня в учнівський комітет школи.

Учком

Заповнення таблиці

►      Прослухайте повідомлення учнів і заповніть таблицю «Епі­столярний стиль мовлення». За зразком накресліть таблицю

«Конфесійний стиль».

 

Стилістика речень з різними засобами вираження чужого мовлення 255


Зразок повідомлень учнів

Епістолярний стиль української літературної мови розвивався у тісному зв’язку з художнім, оскільки значною мірою обидва орі­єнтувалися спочатку на народнорозмовне мовлення. Назва стилю походить від грецького «epistole» — «лист, послання»; звідси — епістолярний — значить у формі листа. Епістолярний стиль — це один зі стилів сучасної української літературної мови, у якого є основна функція, сфера використання, реалізується він у певних жанрах із використанням характерних мовних засобів. Це різно­вид літературної мови, що обслуговує в часі й просторі офіційно- ділове, виробниче, приватне, родинне, інтимне спілкування.

Сфера використання епістолярного стилю мови не має чітко окреслених меж — це побут, інтимне життя, виробництво, полі­тика, наука, мистецтво, справоведення.

Основне призначення епістолярного стилю — обслуговувати заочне, у формі листів, спілкування людей у всіх сферах їхнього життя. Листи — це писемно- оформлені монологи, звернені до пев­ної особи чи осіб.

Тематикою і змістом листи можуть бути найрізноманітнішими залежно від сфери їх використання та інтересів адресатів. Все листування поділяється на два типи: офіційне (службове) та нео­фіційне (приватне).

Крім листів, до епістолярного стилю відносять щоденники, мемуари, записники, нотатки, календарі.

Офіційним є листування між державними органами, устано­вами, організаціями та між службовими особами, які підтримують офіційні стосунки. Таке листування входить до сфери офіційно- ділового стилю.

Неофіційне (приватне) листування ведеться між особами, які мають неофіційні стосунки. Воно має переважно побутовий харак­тер — родинний, інтимний, дружній — і перебуває у сфері дії усно-розмовного стилю. Тому не всі стилісти визначають епісто­лярний стиль, вважаючи його писемним різновидом (підстилем) усно-розмовного.

Конфесійний стиль (від. лат. confessio — визнання, споді­вання) виник як стильове запозичення у зв’язку з прийняттям християнства у Київській Русі. Культові книги почали пере- клалати з грецької мови старослов’янською і використовували в релігійних обрядах, додаючи окремі українські вимовні і грама­тичні риси. Науковці вважають, що тексти у XIV ст. вже читали по-українському. Відомо що в XVI ст. у церквах використовували і давню українську мову, про що свідчать численні переклади

 

256


Усі уроки української мови в 11 класі. Академічний рівень


Основна функція

Спілкування: обмін інформацією, думками з близькими людьми

Мета мовлення

Регулювати правові, ділові, виробничі контакти, зв’язки між суб’єктами правових відносин, діло­вого партнерства та підтримувати стосунки в родинах і товариських колах, групах мовців за інтересами

Сфера викорис­тання

Офіційні міжколективні й міжособистісні сто­сунки та неофіційні особисті зв’язки (ділове листування в установах і приватне листування у родині)

Види листування

Офіційне, службове, приватне

Жанри, у яких стиль реалізу­ється

Листи, щоденники, записники, календарні замітки

Характерні мовні засоби Багатство емоційно-експресивної лексики: живе мовлення з елементами просторіччя, широкий спектр засобів інтимізації, вільне застосування оцінно-фамільярної лексики і фразеології, система засобів лаконізму, вживання традиційних форм вітання та прощання, звертання та побажання;

  • за ділового листування мовлення лаконічне, чітке, без засобів інтимізації, відсутня емо­ційно забарвлена лексика, наявні рамки мов­леннєвого етикету;
  • за родинного листування: вільне застосу­вання лексичного спектру мови, ніжні ласкаві форми звертання, поради, настанови, застере­ження, експресивно-емоційна лексика;
  • за листування між друзями: широке коло використання стилістично забарвленої лексики, фразеології, вільне невимушене спілкування, оригінальні дружні звертання, прощання; висловлена гармонія почуттів, своєрідна семантико-синтаксична струк­тура композиції епістолярію, використання здрібніло-пестливої лексики, жартівливих порівнянь, оригінальні кінцеві форми листів;
  • за інтимного листування: особливий підне­сений пафос листів, використання пестливих слів, відсутність лаконізму, рис офіційності, наявне багатство художніх засобів; варіант­ність форм і особливості їх порушення

 

Стилістика речень з різними засобами вираження чужого мовлення 257


фрагментів з Біблії, євангелій. Про становлення конфесійного стилю в українській мові свідчить і той факт, що палкий захис­ник церковнослов’янської мови Іван Вишенський частину своїх послань написав простою українською мовою. У XVI-XVII ст. в давній українській літературній мові склався і функціонував конфесійний стиль, що задовольняв релігійні потреби україн­ського суспільства. З 1686 р. Росія підпорядкувала українську православну церкву російській, а служба Божа і церковні книги українською мовою були заборонені. 1690-го року Собор росій­ської православної церкви наклав прокляття й анафеми на київ­ські книги видатних українських проповідників і талановитих письменників Симеона Полоцького, Петра Могили, Кирила Став- ровецького, Іоаникія Галятовського, Лазаря Барановича та інших і вилучив їх з ужитку. Складалися суцільні заборони на все укра­їнське. 1753-го року було заборонено викладання українською мовою в Києво-Могилянській академії, яка готувала проповід­ників вищого духовенства, і далі на цілі століття конфесійний стиль був вилучений з контексту української мови. З того часу з невеликою перервою (1918-1928) і аж до проголошення Укра­їни незалежною соборною державою конфесійний стиль з відомих причин не мав можливостей для вільного розвитку на етнічних українських територіях.

Однак розвиток нової української мови, зокрема її худож­нього стилю, на початку ХІХ ст. стимулює і розвиток конфе­сійного стилю. У 40-х роках ХІХ ст. з’являється український переклад Євангелія Маркіяна Шашкевича, поширюються укра­їнською мовою псалми, Псалтир. Філософсько-поетично транс­формує біблійні сюжети й образи Тарас Шевченко. У 60-х роках ХІХ ст. переклад Євангелія зробив П. Мурачевський. Разом з Іва­ном Пулюєм Біблію перекладав Пантелеймон Куліш, а після його смерті працю завершував Іван Нечуй-Левицький. 1821-го року І. Левицький переклав Новий Завіт і частину Старого Завіту. Інтенсивніше став розвиватися конфесійний стиль у зв’язку з діяльністю Української автокефальної православної церкви під орудою Василя Липківського (1920-1928).

У Західній Україні греко-католицька церква використовувала спочатку для окремих жанрів, а потім і для всіх інших укра­їнську мову. У 30-х — на початку 40-х років українська мова широко використовувалася як культова. Після ліквідації в Укра­їні комуністичним режимом греко-католицької церкви конфесій­ний стиль української мови функціонував тільки за кордоном, де були українські релігійні громади. Там видавалися катехізиси,

 

258


Усі уроки української мови в 11 класі. Академічний рівень


молитовники, проповіді і послання, а 1962 року вийшла україн­ською мовою Біблія у перекладі Івана Огієнка.

Сфера поширення конфесійного стилю — культові установи: церкви, монастирі, скити, теологічні навчальні заклади, моли­товні будинки, релігійні громади, віруючі родини.

Головне призначення конфесійного стилю — допомагати віру­ючим у спілкуванні їхніх душ із Богом, зберігати і продовжувати культові ритуали, об’єднувати віруючих одним почуттям щиро­сердної віри в Бога.

Головні ознаки конфесійного стилю: урочистість і піднесеність як стилістичні домінанти, благозвуччя, символізм та стійкість (стандартність) стильової норми.

До основних мовних стильових засобів конфесійного стилю належить маркована лексика, яку в національній літературній мові називають конфесійною. Це стилістеми Ісус, Різдво, Велик­день, Паска, Трійця, піст, архангел, катехізис, хрещення, чер­нець, гріх, амвон, херувими тощо.

Отже, конфесійний стиль сучасної української літературної мови (усупереч колишнім заборонам і нинішнім конфесійним незгодам церков) зберігає основні риси класичної сакральної мови: урочистість, канонічність словоформи конструкцій, сталість жан­рів (Біблія, Євангеліє, проповідь, молитва, псалом) тощо.

Слово вчителя. У межах кожного функціонального стилю сформувалися свої різновиди — підстилі — для точнішого й доціль­нішого відображення певних видів спілкування та розв’язання конкретних завдань.

Стратегія «Два — чотири — усі разом»

►   Розгляньте узагальнювальну таблицю. Визначте особливості підстилів. Доповніть аблицю даними про епістолярний та кон­фесійний стилі.

Стилістичний аналіз мовного матеріалу (у парах)

►   Виконайте мовностилістичний аналіз тексту за наведеною схе­мою.

Схема мовностилістичного аналізу текста

1. Тема й основна думка висловлювання.

2. Стиль, підстиль тексту, його основні ознаки:

  • мета мовлення (обмін інформацією, думками, враженнями; повідомлення; регулювання офіційно-ділових відносин; обго­ворення; різнобічний вплив);
  • сфера спілкування (побутові відносини, наука, освіта, офіцій­но-ділові відносини, громадсько-політична сфера, мистецтво слова);

 

Стиль

Підстилі Жанр Мета мовлення Сфера

використання

Мовні особливості

Розмовний

Казка, дума, легенда, пере­каз, байка

Обмін інформа­цією, думками, враженнями, про­хання тощо

Побутові сто­сунки з роди­чами, друзями, знайомими

Широке використання побутової лексики, фразео­логізмів емоційно забарв­лені слова, вигуки, непов­ні речення

Науковий

Власне

науковий,

науково-

популярний,

науково-

навчальний

Стаття, лекція, відгук, анота­ція, рецензія, реферат, дисер­тація, моногра­фія, підручник

Повідомлення про результати нау­кових досліджень, систематизація знань, роз’яснення явищ тощо

Наука, техніка, освіта

Спеціальна термінологія, складні синтаксичні кон­струкції, логічність і точ­ність викладу

Офіційно-

діловий

Канцеляр­ський, дипло­матичний, законо-давчий

Закон, кодекс, устав, оголо­шення, дору­чення, розписка, заява, протокол, наказ тощо

Регулювання офі­ційно-ділових сто­сунків у державно- правовій і суспіль­но-виробничій сферах Офіційне спіл­кування в дер- жавно-політич- ному, громад­ському й еконо­мічному житті

Стилістично-нейтральні мовні засоби, стандартна лексика, складні речення, відсутність емоційно забарвлених слів

Публі­

цистичний

Стиль ЗМІ, художньо-пуб­ліцистичний, науково- публіцис- тичний

Виступ, нарис, памфлет, фейле­тон, стаття, дис­кусія

Пропаганда су­спільно-політичних ідей, вплив на думки й почуття людей, спонукання до діяльності

Громадсько- політичне життя, суспіль­но-культурна, виробнича діяль­ність, навчання

Суспільно-політична лек­сика, емоційно забарвлені слова. Тон мовлення при­страсний, оцінний (іронія, сарказм, гнів, радість)

Худож­

ній

Епічний

ліричний,

драматичний,

комбінований

Драма, роман, повість, опові­дання, новела, поема, вірш тощо

Вплив на думки й почуття людей за допомогою художніх образів

Література, мис­тецтво, куль­тура, освіта

Слова в переносному зна­ченні, всі мовні засоби, стилістичні фігури

Стилістика речень з різними засобами вираження чужого мовлення 259

 

260


Усі уроки української мови в 11 класі. Академічний рівень


  • форма мовлення (писемна, усна);
  • форма реалізації стилю (монолог, діалог);
  • мовні особливості стилю (лексичні, морфологічні, синтаксичні).

3. Жанр висловлювання, в якому реалізується стиль.

Текст

25 грудня 1934 р.

Дорога старенька!

Живий і здоровий. Одержав від тебе «передачу»: сіру сороч­ку, кальсони, три пари панчіх, рушник, хустки, масло, сало й цукерки. І грошей 20 карбованців. Сердечне спасибі. Тільки ти не турбуйся передачами, бо я ж знаю, яке в тебе скрутне матері­альне становище. То «передача» тільки завдаватиме мені невесе­лого думання. Я тут не голодую й не мерзну. Не одривай у дітей. А що буде потрібно, то я напишу.

Привіт. Цілую тебе, дітей і бабушку.

Ваш чоловік-батько.

М. Куліш

Черкни про здоров’я твоє й дітей. Адреса: Київ, НКВД УРСР (Інститутська 5), Спецкорпус, Кулішу.

Міні-дослідження

►      Прочитайте заголовок. Спробуйте за ним визначити стиль тек­сту. Прочитайте текст, визначте його стиль і жанр. Чи пра­вильними були ваші припущення? Відповідь обґрунтуйте.

УКАЗ

Іде козак дорогою,

Дівку надибає;

Вийняв папір з-за пазухи Та їй і читає:

«І прочая, і прочая.

По сему указу

Козак должен кожну дівку

Цілувать по разу».

— Чуєш, дівко, що в указі?

— Та чую, козаче.

І вже ж рада та дівчина,

Аж мало не скаче!

— А приглянься-но, козаче,

До того указу:

Чи нема там написано,

Щоб іще по разу?

С. Руданський

 

Стилістика речень з різними засобами вираження чужого мовлення 261


►   Порівняйте художній і офіційно-діловий стилі, визначте особ­ливості кожного зі стилів мовлення, знайдіть спільне і від­мінне. Заповніть «Діаграму Венна».

Діаграма Венна


Аналіз мовного матеріалу

►   З’ясуйте різницю між різновидами наукового стилю (власне науковим, науково-навчальним та науково-популярним). Ви­значте підстиль кожного тексту.

1. Синонімія — тотожність або близькість значень різних за зву­чанням одиниць одного мовного рівня. Існує також розуміння синонімії як спільності номінацій, тобто здатності різних мовних одиниць позначати одну і ту ж реалію (говорити — балакати — бормотіти — лепетати на позначення акту гово­ріння).

Синонімія здебільшого розглядається як властивість лексики, а також фразеології (З енциклопедії).

2. Різна буває у людей хода. Вона залежить часто від віку, вдачі, настрою тощо. Тому одним дієсловом «ходити» тут не обі­йдешся. Для кожного випадку знайдеться своє, точне слово: йти, крокувати, прямувати, дибати, шкандибати, чеберяти і багато-багато інших.

Слова «з настроєм» звуться емоційними. Серед синонімів де­яких слів вони живуть цілими юрбами (А. Матвієнко).

3. Синоніми — слова, відмінні за звучанням, але однакові чи близькі за змістом. Вони складають синонімічне гніздо, у «цен­трі» якого міститься стилістично нейтральне слово, оточене іншими, з різними смисловими відтінками, оцінним та емо­ційним забарвленням (віхола, хурделиця, заметіль, юга, хуга, завія) (Словник-довідник).

  1. Контрольно-рефлексивний етап

Репродуктивна бесіда (за стратегією «Вільний мікрофон»)

  • Які функції виконують висловлювання? (Спілкування, пові­домлення, впливу)
  • Який стиль зумовлений функцією спілкування? (Розмовно- побутовий)


Офіційно-діловий

стиль



Художній

стиль

 

262


Усі уроки української мови в 11 класі. Академічний рівень


  • Висловлювання якого стилю служать для повідомлення? (Висловлення наукового стилю містять наукову або технічну інформацію, а офіційно-ділового — правову, адміністративно- розпорядчу, організаційну.)
  • Які є різновиди наукового стилю? (Власне науковий, науко­во-популярний, науково-технічний, науково-навчальний під­стилі.)
  • У чому може полягати функція впливу? (Вплив може бути ідейно-політичний, пов’язаний з оцінкою фактів суспільного життя, поведінки людей. Таке завдання висловлювань публі­цистичного стилю. Якщо ж метою висловлювання є форму­лювання естетичних почуттів, образне відтворення явищ життя, — воно належатиме до художнього стилю.)
  • Укажіть найхарактерніші мовні риси стилів:

1) розмовно-побутового (Наявність ненормативних засобів просторіччя, діалектизмів, жаргонізмів; використання фра­зеологічних зворотів, експресивної лексики; відхилення від теми, відсутність строгого плану тощо);

2) офіційно-ділового (Використання мовних кліше і штампів, усталених зворотів, стандартних форм, вироблених для кожного виду документів; відсутність образності і пере­носно вжитих слів);

3) наукового і науково-технічного (Використання спеціаль­них термінів, формул, цифрових даних; чітке дотримання послідовності викладу; переважання різнорідних речень; поєднання словесного викладу та різного роду ілюстратив­ного матеріалу (особливо в навчальних текстах); обме­жене вживання образних засобів (доречне передусім у науко­во-популярних виданнях);

4) публіцистичного (Поєднання інформативності та образ­ності, вживання емоційно-експресивних засобів — перенос­ного вживання слів, фразеологізмів, суспільно-політичної лексики, синтаксичних засобів увиразнення);

5) художнього (Використання звукопису, колористичної лек­сики, тропів, синтаксичних фігур увиразнення. У худож­ніх творах із зображальною метою можуть бути викорис­тані будь-які мовні засоби, якщо вони відповідають цільовій настанові автора.).

  • Яке місце серед стилів мовлення посідає епістолярний стиль? У чому його особливість? Що ви можете сказати про конфе­сійний стиль?

 

Стилістика речень з різними засобами вираження чужого мовлення 263

 

Стратегія «Сніговий ком»

►    Наведіть приклад тексту конфесійного стилю («Молитва за Україну»).

V!. Домашнє завдання (на вибір)

►    Зробити опорний конспект із теми уроку.

►    Укласти словник лінгвістичних термінів «Стилі і жанри мов­лення».

►    Доберіть приклади текстів, різних за стилістичною належ­ністю, але тотожних за змістом.

►    Запропонувати тестові завдання для перевірки знань зі сти­лістики.

Схожі записи