Стус Василь. Вибране. Час творчості.

ЛІСОВА ІДИЛІЯ

загрузка...

Шишки горять, як кремові цукерки,
і пересохлий травень залюбки
тополь патрошить повстяні чемерки,
одягнені, здавалось, на віки.
Проміння пахне глицею сосновою
і незабуді світанковий рій
легенько пінять журкітною мовою
метелики, комашки, комарі.
Лопух зморився і розліг з досади,
згорнувши руки, збувшися бажань,
крильми лелека ляснув — й навзаводи
понісся літеплений гомін жаб.
У лісі мулько, колеться у лісі
ялицею, і листям, і крилом,
задуже синім і задуже вирізьбленим,
ще й ластів’їним зойком вороновим.
Та ящірки, мов коні, шиї витягли
із шпар — у простір. З теміні — в весну
і топчуть непідбитими копитами
малу і недолугу сарану.
Великий ліс, заловлений ув очі
малої комашини, безмір п’є,
він цілий світ зворожує і врочить,
охриплою зозулею кує
задовгий вік — не день, не два, не три дні,
а до вдоволення, а досхочу…
Як заряхтить повітря фосфоричне —
комахи тут у ґрунті й заночують,
і буде ніч вигойдувати землю,
здаватиметься — дихає земля
кузками, світлячками, снами й зеленню…
Не спатимуть лиш сосни на поляні,
вижалюючись.
VII. 1965

загрузка...

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.