Стус Василь. Вибране. Час творчості.

Бредуть берези, по коліна в небі…

загрузка...

Бредуть берези, по коліна в небі,
в баюрах по коліна. І навкруг —
весняна твань. Болото — аж гримить,
а сонця спах — опукою на релях.
0 стома провесни і довгих сподівань,
1 вікових невдач, твоїх, убогих,
і — вікових невдач. Твоїх. Убогих,
і — вікових невдач.
Спасибі, можна виходити серце
і можна все забути. До чобіт
такого начіпляється болота —
усе забудеш.
Далека подорож — немов на край землі.
Чи навпаки: ти — по краю остався.
Остався по краю. Один — остався.
Остався — по краю.
Бредуть берези, калюжі, сонця —
і в покотьолі провесни шаленім
ти — з себе скалок. Вискалки твої —
мов зайчики у чорнім вируванні.
І де ти є? І де ти тільки є?
Отут, у твані звільненого світу?
Чи там — ізвідки йдеш? Чи там, ізвідки
тобі немає більше вороття?
IV. 1966

загрузка...

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.