Стус Василь. Вибране. Час творчості.

ОЗЕРО КИСЕГАЧ

загрузка...

Сурмлять прощання дальні журавлі,
на пізніх ватрах догоряє осінь,
і обрію зеленувата просинь,
мов кораблі, гойда гірські шпилі.
Тривожить вітер віти чорних сосон,
колише біля пристані човни,
берез хвилює неспокійні сни,
ворушить хмар улежані покоси.
І місячна доріжка ув імлі
лягла сріблястим спалахом на хвилі.
Окрилля хвиль — неначе гуси білі!
проблисне і розтане віддалі.
Та зорі, як медузи, брижать воду:
в’юнкі маленькі рибки золоті
хлюпочуться в холодній самоті.
Пантрує місяць їх цнотливу вроду.
Прощай, Урале, радісна покаро!
Натужно хвилі в берег б’ють і б’ють,
немов прощальні поцілунки шлють,
лиш чути серця трепетні удари.
Хай відсурмили дальні журавлі,
хай сурми вранці виграють тривогу,—
та хороше на цій землі, їй-богу,
тривожно й хороше на цій землі.
XI. 1961

загрузка...

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.