Стус Василь. Вибране. Час творчості.

НАД ОСІННІМ ОЗЕРОМ

загрузка...

Цей став повісплений, осінній чорний став
як антрацит видінь і кремінь крику,
виблискує Люципера очима.
П’янке бездоння лащиться до ніг.
Криваво рветься з нього вороння
майбутнього. Летить крилатолезо
на утлу синь, високогорлі сосни
і на пропащу голову мою.
Охриплі очі збіглися в одне —
повторення оцього чорноставу,
насилу вбгане в череп.
Неприхищенний,
а чуєш, чуєш протяг у душі!?

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.