ДІАЛЕКТИЗМИ — характерні для територіальних діалектів слова, що вживаються в літературній мові. Напр.: кибель — відро, клепаня- вид чоловічого капелюха, когут — півень, нанаиика — хрещена мати, стрий — дядько по батькові, борше — швидше, тлустий — повний, товстий, таний-дешевий, видіти-бачити. Як територіально обме¬жені слова, діалектизми порушують норми літературної мови. Проте вони можуть вживатися в художній літературі, рідше — в публіцистиці для створення місцевого колориту або для мовленнєвої характерис¬тики персонажів. Напр., майстерно вживав діалектизми у своїх тво¬рах В. Стефаник: “Катруся лежала нерухомо, водила сухонькою ру¬кою по тварі”; “Робота йшла пиняво і Дмитро сердився».
Діалектні слова можуть поступово переходити в літературну мову. А часто вживані в художніх творах діалектизми вміщують у словники літературної мови, але з позначкою “діал.’-діалектне. Є спеціальні словники діалектної лексики, напр., “Словник полтавських говорів» В. С. Ващенка (1960).