ПАРОНІМИ (від гр. para — біля, коло, поруч і опута — слово, ім’я) — слова, близькі за звуковим складом і вимовою, але різні за значен¬ням. Напр., адресат — адресант, талан-талант, суворий — суро¬вий, висвітлювати -освітлювати, людський — людяний, веліти — воліти. Ці подібнозвучні слова часто помилково вживають одне замість іншого. Щоб не помилитися, треба звертатися або до тлумач¬них словників, або до спеціальних словників паронімів, напр., до “Слов¬ника паронімів української мови” Д. Г. Гринчишина і О. А. Сербенської (К., 1986).