Українська мова: Словник-довідник. 1998. (Загнітко А. П., Познанська В. Д., Омельченко 3. Л., Мозгунов В. В. та ін.)

СЛОВО

загрузка...

СЛОВО — це найважливіша номінативна одиниця мови. Слово — найменша самостійна одиниця мови, що складається із граматично оформленого звукового комплексу фонем, за яким суспільною прак¬тикою закріплене певне звучання і якому властива відтворюваність у процесі мовлення.
Ознаки слова:
1. Кожне слово має фонетичну оформленість. Воно складається з однієї фонеми або комплексу фонем.
2. Слова мають певне значення. Звукова оформленість слова — це йсо зовнішня сторона, яка є формою слова. Його значення
— внутрішня сторона, означає зміст.
З Слова-це-, дооформлені одиниці. Не можна вставити у сло¬во ще одне слово. Винятками є заперечні займенники, які у непрямих відмінках можуть розділятися прийменниками {ніхто -ні у кого, ні з ким).
4. Слова мають один основний наголос.
5. Кожне слово належить до якоїсь частини мови і має граматич¬ну оформленість.
6. Слова-це відтворювані одиниці: ми їх не утворюємо кожного разу, а відтворюємо у мовленні у тому вигляді, в якому вони відомі всім носіям мови. Це відрізняє слова від словосполу¬чень, які ми будуємо в момент висловлювання
15

загрузка...

7. Із слів ми будуємо словосполучення, а із словосполучень — ре¬чення.
8. Слова виконують основну функцію — називну (номінативну), бо вони називають предмети, ознаки, дію, кількість (парта, книга, мелодійний, п’ять, їхати, слухати). Займенникам властива вказівка (дейктична функція): вони вказують на предмет, озна¬ку, не називаючи їх (той, вона, вони). Вигуки виражають почут¬тя, не називаючи їх.

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.