Стус Василь. Вибране. Час творчості.

ЖАЛЬ

загрузка...

Тоненька плівка чорної води,
загуслої од довгого чекання,
напнулася в надмірнім сподіванні,
і вже не обібратися біди,
бо стрибнув біль і срібним павуком
геть пасмугами обсотав свічадо,
і вже вода сама собі не рада,
і вже забулась черга довгих стом,
як, зібгана у стогоні, вона
лежала плинна, чорна і отерпла.
Коли ж відкрились жили — стало тепло,
немов коло господнього вікна
із просвітком (хоч байдуже — куди:
у визволення ачи почезання).
Тоненька плівка чорної води
не витримала довгого чекання.
І вже не обібратися біди.
27. VI. 1972

загрузка...
загрузка...

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.