Українська мова: Словник-довідник. 1998. (Загнітко А. П., Познанська В. Д., Омельченко 3. Л., Мозгунов В. В. та ін.)

ГОЛОСНІ ЗВУКИ

загрузка...
ГОЛОСНІ ЗВУКИ — це звуки, що утворюються музикальними тона­ми, або голосом. Голос певного тону виникає в гортані внаслідок ко­ливання голосових зв’язок, потім разом із струменем видихуваного повітря потрапляє в ротову порожнину, де розміщені основні мовні органи (язик, губи). Струмінь видихуваного повітря на виході слаб­кий, оскільки голосні звуки творяться без подолання будь-якої пере­шкоди. Відмінності між голосними визначаються тим, як розташовані рухомі мовні органи (язик, губи), якої форми та об’єму надають ро­товій порожнині.

загрузка...

В українській мові шість голосних звуків: [і], [и], [е], [у], [о], [а]. За участю губ у їх творенні вони поділяються на огублені ([о], [у]) і неогублені ([і], [и], [е], [а]).

Усі голосні звуки в наголошених складах звучать виразно і чис­то: парта, куля, вікно, жити, папір,небо. Це сильна позиція голос­них. У слабкій позиції, тобто в ненаголошених складах, голосні [і], [у], [а] практично не змінюють свого звучання. Порівн.: піна — сніги, бути — була, хата — дошка. Голосний [о] звучить чисто і в більшості ненаголошених складів (молоко, ходити, поріг), але перед наго­лошеним складом з [у] голосний [о] звучить як [оу] (о з призвуком у): розумний [розумний], могутній [моугут’н’ій], зозуля [зоузул’а].

Голосні [е] та [и] в ненаголошених складах звучать відповідно як [еи] та [и3]: весна [веисна], зернина [зеирнйна], писав [пиесав], мина­ти [миенати]. У кінцевих ненаголошених складах при повільній ви­мові голосний [и] практично не змінює свого звучання.


Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.