Стус Василь. Вибране. Час творчості.

Коли ти за шелом’яием, коли ти

загрузка...

Коли ти за шелом’яием, коли ти
зайшла за край розлук, за край жалів,
нахвиливши на душу біле літепло
оцих студентських молодечих днів,
котрі в юнацтві пахнуть молоком —
парним, туманним, доєним допіру,
коли ти заховалась за горбом
непам’яти, пускаючись на віру
отих очей, отих монгольськи-зляканих,
сливових, довгуватих, як мигдаль.
Від краю серця — зорана рілля,
від краю — чорна. Висивіла — далі.
Коли ти там, за віхолою пам’яті,
на віддалі голодної жаги
мені вернула дні нерозпочаті,
де стільки сонця, цвіту і юги,
коли ти тут. Бо стільки я прождав,
щоб ти з душі, мов річка, заструміла
і переспраглу душу окропила
цілющим духом геть пожухлих трав
і врун потоптаних, де вперше знагла
збагнув я те, чого не зрозуміть
мені й подосі, те, що ще струмить
отим предовгим, як журба, волоссям.
Коли ти ось — на всі на правіки
зі мною разом. Щоб довіку віку
стражденному ти покорився лику,
там дні твої, і мрії, і гадки.
І де ти ждеш — кого? Кленеш — кого?
Кому оповідаєш, як кигиче
дитя під серцем в тебе? Не накличе
його волання спитого мого,
забутого за віхолою пам’яті,
за кучугурами снігів і літ,
із зашпорами серця. Як розп’яття,
стриміє мій усезнищенний світ.
26. VII. 1972

загрузка...

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.