Стус Василь. Вибране. Час творчості.

На мене нісся паровоз

загрузка...

На мене нісся паровоз,
а я втікав од нього.
Тікав, не чуючи погроз,
сподіючись на бога.
Дві довгі линви, як життя,
перед очима сяли,
і свист, і гуркіт, і виття,
і креозотні шпали.
Та поїзд дихає, мов кінь,
поза плечима в мене.
Прийми ж останню з благостинь,
життя благословенне!
14.IX.72

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.