УПОДІБНЕННЯ ЗВУКІВ. Уподібнення, або асиміляція (від лат.
аББітіїаІіо — уподібнення), — це зміна звуків у потоці мовлення під ппливом наступного чи попереднього звука. Вимова одного звука
23

пристосовується до вимови іншого, сусіднього з ним, внаслідок чого виникає уподібнення за якоюсь ознакою.
Існує декілька видів уподібнення
Уподібнення за дзвінкістю полягає в тому, що попередній глухий звук вимовляється дзвінко перед наступним дзвінким: просьба [прбз’ба], вокзал [воґзал], боротьба [бород’ба], ось де [оз’де].
Уподібнення за глухістю полягає в тому, що попередній дзвінкий звук під впливом наступного глухого оглушується: легко [лёхко], вогкий [вохкий], нігті [н’іхУі], кігті [к’іхт’і], з тобою [с тобойу], зціди¬ти [сц’ідити]. У деяких словах уподібнення за глухістю закріплене на письмі. Перед літерами на позначення глухих к, п, т, ф, х завжди пишеться префікс с-: спитати, стиснути, схопити, скипіти, сфо¬тографувати.
Уподібнення свистячих до шиплячих або шиплячих до свистячих полягає в тому, що звуки зливаються або дуже наближаються один до одного у вимові: безшумний [бешшумний], з джерела [жджерела], річці [р’іцц’і], смієшся [см’ійес’с’а].
Уподібнення за м’якістю — це зміна твердого звука на м’який перед наступним м’яким: у казці [у каз’ц’і], пісня [п’іс’н’а], до кінця [до к’ін’ц’а], днювати [д’н’увати].
В українській мові існує і явище, протилежне уподібненню, — роз-подібнення. або дисиміляція (від лат. «ЛввітШв — несхожий). Це яви¬ще полягає в заміні одного з однакових звуків на інший. Так, сучасне слово срібло виникло із давнього срібро. У цьому слові один з двох приголосних [р] замінюється на [л]. Слово рицар має синонім лицар, у якому відбулися подібні процеси.