Стус Василь. Вибране. Час творчості.

Літня спека. Порох. І пісок

загрузка...

Літня спека. Порох. І пісок
перегрітий обпікає п’яти.
На ґарґошах мій сидить синок —
шию обхопили рученята.
За плечима аж рипить рюкзак,
у руках авоська і валіза,
тільки ти у долі не жебрак,
і тебе не з’їсть грошова криза.
Хай лишилось жити два-три дні,
хай останній вибуде поранок,
а перед очима рідний ґанок,
рідний край у рідній стороні,
де, ледь-ледь зіпершись до воріт,
віща мати, ніби синя птиця,
виглядає, світиться, святиться
і журливий шле тобі привіт.
Як її чекання береже
від нещастя і від спроневіри.
Щирі, ми пробудем завжди щирі,
адже слід наш мати стереже.
26.IX.72

загрузка...

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.