ЧЕРГУВАННЯ ЗВУКІВ — це постійні і закономірні зміни звуків в одній і тій же частині слова в різних його формах або спільнокоре- невих словах.
Чергуватися можуть як голосні, так і приголосні звуки. До найпо-ширеніших чергувань голосних належать:
1. Чергування [о], [е] з [і]. Це чергування становить одну із спе¬цифічних рис української мови. Голосні [о], [е] у відкритому складі змінюються на [і], якщо склад закривається: школа — шкільний, папери — папір, нести — ніс, пекти — піч.
2. Чергування [о], [е] з нулем звука. При зміні форм слова чи утворенні нових слів голосні [о], [е] можуть випадати або з’являти¬ся в коренях або суфіксах: сон — сну — снитися; темний — тьма — тьмяний; пісок — піску; учень — учня; сестра — сестер; думка — думок; вишня — вишень; книжка — книжок.
3. Чергування [е] з [о] після шиплячих [ж], [ч], [ш], [дж] та [й]. Такі чергування досить поширені в сучасній українській мові: женити-
26

жонатий, вечеря — звечора, четвертий-чотири, пшениця-пшоно, шести — шостий, копієчка [коп’ійечка] — копійок.
4. Інші найдавніші чергування голосних. Такі чергування влас¬тиві усім слов’янським мовам.
[е] — [о]: брести — бродити, везти — возити;
[і] — [а]: лізти — лазити, сідати — садити;
[о] — [а]: стояти — стати, ломити-ламати]
[є] — [і]: летіти — літати, гребти — вигрібати.
Чергування приголосних звуків відбувається як при відмінюванні слів, так і при утворенні нових. До найпоширеніших чергувань нале¬жать:
1. Чергування приголосних [г], [к], [х] — [ж], [ч], [ш]: у кличному відмінку (юнак-юначе, друг — друже)\ в іменникових формах (око- очі), при творенні нових слів (друг — дружній, вік-вічний, вухо-вуш- ний, наука-учити, коса — чесати, горох — горошина, Ольга — Оль- жин, рука — ручитися).
2. Чергування приголосних [г], [к], [х] — [з’], [ц’], [с’].
Таке чергування спостерігається у відмінкових формах (у даваль¬ному відмінку-для іменників жіночого роду, у місцевому відмінку- для іменників усіх трьох родів): рука -руці, у руці, подруга — подрузі, мачуха — мачусі, при мачусі, берег — на березі, молоко — на молоці, вухо-у вус і; при словотворенні: Прага-празький, грек- грецький, чех-чеський.
3. Чергування приголосних звуків у коренях дієслів: [г] — [ж] мог¬ти — можу, [к] — [ч] плакати — плачу, [х] — [ш] дух — душити\ [д] — [дж] садити — саджу, [т] — [ч] крутити — кручу; [з] — [ж] мазати — мажу, [с] — [ш] писати — пишу, [зд] — [ждж] їздити — їжджу, [ст] — [шч] пус¬тити — пущу, [б] — [бл] робити — роблю, [в] — [вл] мовити — мовлю-, [п] — [пл] топити — топлю\ [м] — [мл] ломити — ломлю.