КОРІНЬ СЛОВА. Кореневий морф є обов’язковою частиною сло¬ва, головною частиною слова, яка містить у собі основне поняттє¬ве значення. Це спільна частина споріднених,слів. Так, у словах лісок, лісник, лісництво, ліс виділяється корінь ліс-.
Характерні ознаки кореня:
36

1) корінь позбавлений частиномовного і будь-якого граматичного змісту;
2) у ряді випадків кореневі морфи за звуковим складом збігають¬ся зі словами {день, рік, там, сон),
3) семантика кореневих морфів менш абстрактна, ніж афіксальних;
4) кореневі морфи можуть зустрічатися у словах з різними форма¬ми відмінювання, афіксальні — у словах з однаковими формами відмінювання;
5) частотність і регулярність уживання афіксальних морфів вища, ніж кореневих;
6) кореневі морфи завжди матеріально виражені. Афіксальні мо¬жуть бути нульовими.
За здатністю сполучатися з афіксами корені поділяються на вільні і зв’язані.
Вільними називаються корені, які можуть входити до складу по¬хідних і непохідних основ (трав-а. трав’-ян-ий. трав’-ян-ист-ии): зв’язаними називаються корені, які функціонують лише в похідних основах (звичка, навичка, звикати, звичний, відвикати).