Українська мова: Словник-довідник. 1998. (Загнітко А. П., Познанська В. Д., Омельченко 3. Л., Мозгунов В. В. та ін.)

МОРФ

загрузка...
МОРФ — одиниця мовлення, найменша значуща частина слова. Маючи план змісту і план вираження, морф нагадує слово. І все ж між морфом і словом спостерігаються суттєві відмінності:

1)   контекстом для морфа служить слово, а контекстом для слова

—     речення;

2)   членування морфів на дрібніші значущі частини неможливе, слова ж в основному подільні;

3)   морф або вказує на певне лексичне значення, або виконує гра­матичні функції (пор.: рад-ість, дерев’-ян-ий, лет-и), слово завжди становить лексико-граматичну єдність, тобто од­ночасно має і лексичне, і граматичне значення;

загрузка...

4)   слова можна пригадати й утворити (неологізми, оказіоналізми); морфи — конечні значимі частини слова, вони добуваються нами з пам’яті як готові цілісні одиниці (за незначними винятками);

5)   морф не виражає поняття, на відміну від слів;

6)   морфи поєднуються між собою за іншими правилами, ніж слова;

7)   для слів української мови характерний відносно вільний поря­док слів у реченні, позиція кожного морфа у слові строго не­змінна;

8)   морфів у мовленні значно менше, ніж слів.

Класифікація морфів здійснюється за такими ознаками: за роллю

у слові, за семантичною функцією, за позицією у складі слова.

За роллю у складі слова розрізняються основні морфи (корені) і службові (афікси); за семантичною функцією-лексико-поняттєві (ко­рені), словотворчі і граматичні, або формотворчі. Ці дві функції вико­нують афікси. Словотворча функція полягає в тому, що виникає нова лексична одиниця (пор.: рука-рукав, рукавиця)’, приєднання формо­творчого афікса лексичних зміщень не спричиняє (пор.: трава, тра­ви, траві…).


Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.