УДК 82–993

Мудрак О.В.,
аспірантка,
Київський національний університет імені Тараса Шевченка

ЖАНРОВІ ПІДГРУПИ ЕРОТИЧНОЇ ЛІРИКИ (ЕРОТИЧНО-УРБАНІСТИЧНА ЛІРИКА)

Розмежування еротичної лірики на жанрові підгрупи досить умовне, іноді
здійснюється без врахування намірів того чи іншого автора, який не відповідає за
долю свого твору, приреченого на незалежне від нього існування. Ідеться радше
про вимоги літературознавчого аналізу, коли мислене розчленування жанру
(експлікація, уважне прочитання, коментування, знаходження інтертекстуальних,
власне архітекстуальних слідів, інтердискурсів тощо), розгляд його в певній
конкретизованій формі класифікації дозволяє виявити сутнісні ознаки жанрового
різновиду під, так би мовити, мікроскопічним баченням, враховуючи як контекст
лірики, так й ідіостиль поета. При цьому бажано дотримуватися принципів
адекватного прочитання тексту, принаймні наближатися до такого рівня рецепції, не
накладаючи на текст невластивих йому характеристик, прагнучи зберігати збіжність
горизонтів очікування, як радив Г.-Р. Яусс. Метод аналізу при цьому має бути
продиктований предметом дослідження. Тому еротична лірика (як відкритий
жанровий різновид лірики) та її жанрові підгрупи, можливо, знаходить найповніші
ключі декодування у методології психоаналізу й аналітичної психології, зокрема
дозволяє класифікувати еротичну лірику за істотними ознаками ступеня наявності
сублімації – від найменшого (власне еротична) до найбільшого (релігійна,
філософська, громадянська, дидактична).
Застосування інтердискурсивних можливостей у філології розширює
психологічні і соціокультурні обрії функціонування літератури, дозволяє висвітлити у
ній наявність іншого, розкрити її властивості з погляду іншого, сприяє розгортанню
діалогізму, специфічної інтеракції. Класифікація еротичної лірики відбувається на
межі побутування її та інших жанрових різновидів, найповніше наведена
І. Качуровським [1, 230–287]. Варто брати до уваги також апофатичний метод
О. Лосєва [2]. Базоване на розподілі елементів ліричних різновидів розмежування
обсягу поняття на жанрові підгрупи враховує ступінь їхньої спорідненості, а також
однорідність і відмінність. Їх поєднує лірична фабула закоханості від першого
захоплення, емоційної ейфорії – до розчарування та драматичних переживань. Вона
може розкривати еволюцію сердечного почуття, або зосереджуватися на окремому її
сегменті, відображатися в різних інтерпретаціях, які забезпечують розгортання різних
ліричних сюжетів у синтетичних жанрових підгрупах еротичної лірики, зокрема
еротично-пейзажних, -мариністичних, -оронімічних, -екзотичних, -рус-тикальних,
-хуторних, -екологічних, -урбаністичних, -побутових, -психо-логічних, -медитативних,
-філософських, -ностальгійних, -ситуаційних, -в’язничних, -транзитних,
-кладовищенських віршах, як і еротичних віршах-спогадах, мадригалах, блазонах
тощо. В основу типологічного ряду жанрових груп еротичної лірики покладено не
визначальні принципи теорії літератури, а методологію психоаналізу й аналітичної
психології, здавалось би невідповідну завданням дослідження літературних явищ в їх
іманентній сутності. Такий вибір засобів аналізу еротичної лірики достатньо
вмотивований. Традиційні літературознавчі і критичні студії часто виводили її
периферію лірики як родового явища, тому що висвітлювали насамперед формальні
і змістові компоненти художнього твору з позицій нормативної поетики, яка ставила
під сумнів присутні у ньому лібідозні інтенції, що іноді зазнавали смислового
викривлення з погляду моралізаторських настанов, навіть зазнавали табуювання, як
не адекватні вимогам соціуму, витискалися у натяк, в евфемізм. Еротична лірика,
розгалужена в жанрові групи, як і любовна та інтимна, відповідає версифікаційним,
зображально-виражальним, архітектонічним, стилістичним тощо структурам поезії,
але має в собі чимало визначальних характеристик, які відрізняють її від пейзажної,
медитативної, громадянської і т.д. лірик яскраво вираженою лібідозною семантикою,
яка в інших жанрових підгрупах має високі ступені сублімації, особливо у
філософській і релігійній ліриках.
Серед них привертає увагу еротично-урбаністична лірика переповнена
загостреним рвучкими темпоритмами, цивілізаційними принадами, сексуальною
розкутістю, номадичним пафосом, тому іноді суголосна з еротично-транзитною
лірикою, в якій модифіковано традиційний метажанр подорожі, що ґрунтується на
хронотопі шляху, постійному переміщенні ліричного героя-мандрівника у просторі й
часі. Здавалось би, ці жанрові підгрупи найповніше повинні були б найповніше
представлені у творчості авангардистів, насамперед футуристів, але в їхній поезії,
сповненій пафосом романтизування урбаністичного і техногенного часопростору,
вони з’являлися спорадично, переважно у вигляді лібідозних рефлексій, як,
принаймні у циклах “Біла студія” або “Зок” М. Семенка чи в його блазоні “Ажурна
сукня”, сповненому інфантильними захопленнями спіднього жіночого одягу.
Не густо таких творів і в доробку Ґ. Шкурупія, схильного до натяків на сексуальні
потяги, як у вірші “Радісно”, написаному в дусі автоматичного письма, крізь
хаотичну семантику якого вгадується урбаністична дійсність. Динаміст-спіраліст
В. Поліщук, схильний до скандального сексизму (“Онан”, “Ньютон”, “Роден і Роза”),
радше захоплювався еротичними одкровеннями, часто абстрагованими від міського
оточення, асоційованими із “селозованою” образністю, проти якої він декларативно
повставав: “Тілько тіло дихає плодінням, / Наче дощ у сад” (“Подивись на мене
Йольцю…”), “А краса стискається і бухне / В її персах – пухляку тугому, / Щоб
чекання млосне розірвати / У могутній ароматний заклик” (“Еротичний сполох”).
У ліриці Л. Чернова (Малошийченка) осучаснена амазонка зображена невід’ємним
атрибутом мотоцикла або автомобіля (“Дикунка в автомобілі”), як і в “половецькі”
часи, приречена на умикання.
Яскравим прикладом новітньої еротично-урбаністичної лірики можна вважати
доробок Д. Кременя. Близький до поета ліричний герой ніби не помічає урбаністичних
реалій – на стільки вони стали для нього звичними в добу fin de siécle. Водночас він,
внутрішньо протестуючи проти цивілізаційного опрощення любові до механічного
сексу, переживаючи душевно-тілесну амбівалентність, приймає як належне набутки
“секс-шопівської” дійсності, що стала “храмом скурвленої ери”, куди мусить
спускатися, “мов Орфей”, де панує “продажна хіть над нами обома” і “І ллється
ніагарами волога / В таємні нетрі нуртів і глибин”. За густою сугестивною метафорою
нелегко приховати кризу еротичної культури, сенс якої акцентовано у вишуканій
симфонії “Сад” Д. Кременя, який усвідомлює “девальвацію” повноцінної любові в
ситуації номадичного існування, байдужого до усталених цінностей. Тому
невипадково в його доробку з’являються приклади еротично-транзитних віршів на
зразок “Готелю”. На тлі позбавленої значень дійсності, що не знає “ні епохальних мук,
ані епох” випадкова зустріч “обох” привносить певну розраду, бо в ній, “у твоєму тілі”
ще живе ефемерна любов, “транзитна і минуща, і свята”, переплутуючи “бажане і
дійсне”. Однак реалії, втілені у конкретну жіночу постать, відходять на другий план,
очевидно, не задовольняють ліричного героя невідповідністю лібідозним поривам,
тому він само зізнається: “А я до мрії, не тебе горнусь,/ Бо вже ти в мене увійшла, як
міф”, намагається протистояти небезпечним смугам відчуження. Вони надто відчутні
у ліриці початку ХХ ст., зокрема у незакомплексованих моралізаторськими
настановами творах нової поетичної генерації. Наприклад, в інтерпретації Ірисі
Ликович (“В синій колір – кімната розпусти”) тілесне зближення, позбавлене
душевного осяяння, перетворюється у інформаційну констатацію манекенів
сексуальної беземоційної стихії (“В синім ложі зробилась я лялькою”), між якими
пролягає неподоланний “мур”, а приміщення, в якому вони перебувають, стає
безвихідною “кімнатою розпусти”, забарвленою у холодний синій колір. Наталя
Музика у вірші “Тіні стомлених скель обціловує вітер водою…” з триптиха “Nota bene
для двох” не вдовольняється індиферентною лібідозною ситуацією, яка відводить
закоханим лише мить, щоб їх потім роз’єднати “луною надкушених урвищ”, кинути в
самотність (“І посуне самотній трамвай,/ Де пліток мегаполіси зручно хворі на грип”) –
їй лірична героїня прагне протиставити свій, ще не втрачений космос,
перекресливши “відсутність твою” силою магічного слова, запевняючи, що мить може
утривалитися, набути важливого онтологічного сенсу: “ми зійшлися лише на
хвилину / Історично прозору”. Таким чином поетка спромагається відстояти право
бути у деструктивних потоках урбаністичної цивілізації, сублімувати лібідозну
енергію в метафізичні структури.
Еротично-урбаністична лірика має високий рівень лібідозності. Але
сексуальна енергія часто під впливом хвиль відчуження дегуманізованої цивілізації
втрачає тісний зв’язок з любов’ю, між тілом і душею, іноді наближається до
механічного, індиферентно ситуативного зближення самотніх ліричних героїв обох
статей, підхоплених номадичними, транзитними потоками міського існування, що не
дозволяють зосередитися на стабільних структурах буття. Водночас еротично-
урбаністична лірика, переповнена “оголеною” семантикою, почасти розтабуйована,
зважаючи на те, що сакральні поняття поставлені під сумнів, засвідчує гнучку
динаміку сублімованості, відчутну у розкованій новітній літературі періоду кризи
свідомості цивілізованого соціуму.

Література
1. Качуровський І. Ґенерика і архітектоніка / І. Качуровський. – К. : Вид. дім “Києво-
Могилянська академія”, 2008. – С. 230–287.
2. Лосев А. Ф. Философия, мифология, культура / А. Ф. Лосев. – М., 1993.

Анотація
У статті з погляду психоаналізу розглянуто на кількох прикладах специфіку еротично-
урбаністичної лірики у типологічному ряді жанрових підгруп власне еротичної лірики.
Ключові слова: еротична лірика, еротично-урбаністична лірика, жанрова підгрупа, лібідо,
сублімація.

Аннотация
В статье с точки зрения психоанализа рассмотрена на нескольких примерах специфика
эротично-урбанистической лирики в типологическом ряду жанровых подгрупп собственно
эротической лирики.
Ключевые слова: эротическая лирика, эротично-урбанистическая лирика, жанровая
подгруппа, либидо, сублимация.

Summary
The article presents the specific features of erotic-urbanistic lyrics analysed on the base of
psychoanalytic method, and reveals it as one of the typological genre sub-groups of erotic lyrics as a
whole.
Keywords: erotic lyrics, erotic-urbanistic lyrics, genre sub-group, libido, sublimation