ОПРОЩЕННЯ — морфологічний процес, в результаті якого похідна основа, тобто подільна на окремі значущі частини, перетворюється в
41

непохідну, нечленувальну. У процесі опрощення розрізняють два ступені: повне і неповне (часткове). При повному опрощенні ви¬никають нові непохідні основи; розкласти такі основи на морфи мож¬на лише за допомогою етимологічного аналізу (печаль, печать — від пекти; пшениця — від пашня, тобто оранка\ гарячий, гірчиця — від горіти). При неповному опрощенні нові непохідні основи все ж зберігають сліди своєї колишньої похідності, що спричиняє змішу¬вання морфемного і словотвірного аналізу (народ, природа, умова, порядок, півники (квіти), коник (трав’яний), дар).
Завдяки опрощенню мова поповнюється новими кореневими сло¬вами, розширює свої словотворчі ресурси.