СЛОВОТВІР -1. Утворення (деривація) похідних слів (деривативів) від спільнокореневих слів і встановлення внаслідок цього формаль¬но-смислового співвідношення між дериватом і його твірною базою: ліс-лісний; учитель — учителька.
2. Розділ мовознавства, який вивчає словотвірні відношення в мові, в першу чергу формальної і смислової похідності (те саме, що і дери- ватологія). У процесі словотвірного аналізу встановлюється рівень по-хідності слова, визначається його словотвірна база, виявляється струк¬тура слова, спосіб словотворення і словотвірне значення.
Слід розрізняти сучасний (синхронний) та історичний (діахронний) словотвір української мови. Історичний словотвір пов’язаний з етимо¬логією (наукою про походження слів) і вивчає, як з’явилось слово у
44

мові, коли і внаслідок яких процесів воно утворилося, як розвива¬лась, видозмінювалась його словотвірна структура. Синхронний сло¬вотвір спирається на цілком простежувані відношення між словами і не враховує етимологічних зв’язків, що втратилися в ході розвитку мови. В діахронному плані слово забути похідне від бути, але в сучасній мові вони не сприймаються як спільнокореневі, оскільки смислові зв’язки між ними уже втрачені (пор. бути — існувати і забути — перестати пам’ятати).