Українська мова: Словник-довідник. 1998. (Загнітко А. П., Познанська В. Д., Омельченко 3. Л., Мозгунов В. В. та ін.)

ВИГУКИ

ВИГУКИ — незмінна частина мови, що не має номінативної функції і служить для безпосереднього вираження емоцій та волевиявлень. За значенням вигуки поділяються на емоційні й імперативні. Емоційні вигуки виражають різноманітні почуття або інтелектуально-емоційний стан мовця; ой, ох, ай, а, ого.
Імперативні виражають волевиявлення (команди, накази, заборо-ни, прохання, заклики, вимоги тощо): люлі-люлі, алло, тс, чш, гайда, киць-киць.

Від інших частин мови вигуки відрізняються такими особливостя-ми: позбавлені номінативної функції, незмінні, морфологічно нечленівні, не мають граматичних значень і граматичних категорій, не бувають членами речення; основним засобом вираження значення у вигуків служить інтонація, допоміжним — міміка і жести.
За структурою вигуки діляться на первісні (ой, ага, ого, ах, ха) і похідні (утворені інтер’єктивацією, тобто переходом інших частин мови у вигуки: Непе! Подумаєш! Куди там! Та ти що! Крий боже! Серед вигуків є певна частина іншомовних (ура, алло, караул, полундра). У складі вигуків відбуваються різні фонетичні процеси (випадання звуків: тш — тиша\ заміна звуків (цоб, цабе — к собі).
Під впливом повнозначних слів вигуки можуть набувати кличної форми (гулю-гулю, косю-косю), сполучатися з дієслівними афіксами (цить+те, геть+те), набувати афіксів зменшеності (тасеньки-тасі- тасі; ціпоньки-ціп-ціп), серед вигуків трапляються редупліковані форми (гай-гай, хе-хе, кутю-кутю), спостерігаються явища пере- розкладу (рюх-рюх-хрю-хрю). Від вигукових коренів утворюються різні повнозначні частини мови (ахання, хіхоньки, гойний, охати, хіхіка-ти). Первинні вигуки можуть утворювати нечленувальні речення (Ура! Алло! Біс!). Вигуки — це слова людської мови. Від вигуків слід відрізняти вербоїди, або так звані вигукові дієслова (бух, скік, стриб, хап, трах, шмиг, на), що функціонують як присудки; від вигуків слід відрізняти звуконаслідувальні слова — слова, за допомогою яких відтворюють шуми різних предметів і явищ природи, звукові сигнали тварин, ме¬ханізмів (тік-так, гае-гав, кукуріку, шу—шу-шу), а також фізіологічні прояви людини (апчхи, ха-ха-ха).Звуконаслідування не виражають ні емоцій, ні волевиявлення.

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.