Загнітко А. П. Український синтаксис: навчально-практичний комплекс. Хрестоматія.

Н. Ф. Лабунець РОЗПІЗНАВАННЯ ОЗНАЧАЛЬНИХ РЕЧЕНЬ СЕРЕД ІНШИХ ПІДРЯДНИХ

загрузка...
У системі шкільних занять з рідної мови особливе місце посідає синтаксичний 
розбір. Він допомагає учням глибше осмислити структуру речення, взаємозалежність 
між його компонентами, прищеплює їм уміння практично використовувати набуті 
теоретичні знання з граматики. 
Як перекопує практика роботи в школі, синтаксичний аналіз речень є найбільш 
важким для учнів. Особливо відчувають вони утруднення при визначенні 
синтаксичних відношень між головним і підрядним реченням у складнопідрядному, 
при визначенні типу підрядного речення і т.д. 
Шкільний підручник не може передбачити всіх випадків розмежування речень, 
усієї різноманітності структур, тому вчителеві потрібно самому добре орієнтуватись 
у матеріалі і в складних випадках передбачити якомога легші шляхи з'ясування його 
учням. 
Серед складних питань визначення типів підрядних речень у складнопідрядному 
є визначення означальних підрядних речень і розмежування їх з реченнями інших 
типів - додатковими, присудковими, обставинними місця, часу, способу дії, тобто 
розмежування конструкцій речень, що піддаються точній і безпомилковій 
граматичній характеристиці, від численних продуктивних синтаксичних конструкцій, 
які за одними ознаками зближуються з одним типом речень, а за другими - подібні 
до речень іншого типу. 
Характерною помилкою учнів в аналізі складнопідрядних речень є змішування 
синтаксичної функції підрядного речення з синтаксичною функцією того слова, до 
якого підрядне відноситься. 
Головна складність у подоланні учнями цієї помилки виявляється в тому, що 
вчитель не завжди зрозуміло вміє пояснити, чому в одних випадках (при наявності 
співвідносного, або, за термінологією шкільного підручника, вказівного слова) 
синтаксична функція підрядного речення збігається з синтаксичною функцією того 
слова, до якого воно відноситься, а в інших випадках (при відсутності співвідносного 
слова) такого збігу немає. 
483 
УКРАЇНСЬКИЙ СИНТАКСИС: ХРЕСТОМАТІЯ 
Щоб розібратися в цьому питанні, треба з'ясувати: 1) значення співвідносного й 
стрижневого слова; 2) характер зв'язку підрядного з тим або іншим словом головного 
речення. 
Відомо, що підрядні означальні речення можуть відноситись до різних членів 
головного речення, виражених іменником (або іншою частиною мови, вжитою в 
значенні іменника), отже, можуть бути й по-різному зв'язані з тим або іншим словом 
головного речення. 
Такими словами в головному реченні є співвідносне й стрижневе слова, які ні в 
якому разі не можна ототожнювати. Підрядне означальне в головному, наприклад, 
має співвідносні слова той, такий (вказівні займенники), які вже за своєю природою 
несуть атрибутивне навантаження, а контактуючи з підрядним означальним, надають 
йому підсиленої атрибутивної функції, вказуючи на більш тісний взаємозв'язок між 
головною й підрядною частиною. 
У підрядних реченнях місця співвідносними словами виступають вказівні 
прислівники займенникового походження там, туди, звіти, тут, всюди (вказують на 
просторові зачения), у підрядних часу - тоді, відтоді, доти (часові значення) тощо. 
Наприклад: "І такою дорогою стає тобі оця гнучка рослинка [виноград], що вміс 
віддячити за важку працю, за тверді мозолі..." (М. Коцюбинський). "Я звідти, де 
пішки ходили..." (О. Гончар). "Мати тоді сита, коли діти не голодні" (К. Гордієнко). 
Традиційна точка зору в цьому питанні зводиться до того, що, коли в головній 
частині є співвідносне слово, підрядне відноситься саме до нього; коли 
співвідносного слова немає, підрядне речення зв'язується з іншими словами головної 
частини. 
Порівняймо конструкції: 
1. ...Наталці треба не письменного, а хазяїна доброго, такого, щоб умів хліб 
робити і щоб жінку свою з матір 'ю годував і зодягав. 
2. ...Наталці треба не письменного, а хазяїна доброго, щоб умів хліб робити і 
щоб жінку свою з матір 'ю годував і зодягав (І. Котляревський). 
У першому реченні є співвідносне слово (такого), у другому його немає. Без 
співвідносного слова складнопідрядне речення продовжує існувати, але в ньому 
немає пояснюючих відносин, якими підрядна частина була зв'язана з співвідносним 
словом. 
Оскільки відношення між підрядним реченням і співвідносним словом є 
пояснюючими, а не залежними, наявність такого зв'язку не виключає, а навпаки, 
передбачає зв'язок підрядного ще з яким-небудь словом головного речення, від якого 
підрядне було б залежне. 
Аналіз зібраного нами матеріалу привів до висновку: яким членом речення є 
співвідносне слово, таким буде і підрядне речення, отже, воно є показником 
синтаксичного значення, синтаксичним дублікатом підрядної частини, його 
"номенклатурним відповідником у головній частині" [Суровцев 1955, с. 192]. 
Наприклад, "Як я люблю оці години праці, Коли усе навколо затиха" (Леся 
Українка). Слово оці - означення, підрядне - означальне. 
Стрижневе слово в головному реченні, так би мовити, організує структуру 
складнопідрядного речення; інакше кажучи, воно є граматичним центром 
складнопідрядного речення (незалежно від того, головним чи другорядним членом 
виступає в головному реченні), бо від того, якої характеристики (атрибутивної, 
просторової, часової і т.д.) потребує це слово, використовуються ті або інші 
сполучники підрядності чи сполучні слова, виникають ті або інші співвідносні слова 
інші структурні засоби. 
484 
Тема У. Синтаксис складного речення 
Саме на зв'язку підрядного речення з стрижневим словом грунтується основний 
зв'язок між частинами складного речення. 
Якщо в складнопідрядному реченні будуть і співвідносне слово, і залежне слово, 
то виникає подвійний граматичний зв'язок підрядного речення з головним: зв'язок 
пояснення (між підрядною частиною і співвідносним словом) і зв'язок залежності 
(між підрядною частиною і залежним словом). Наприклад: "В таку добу під горою 
біля того гаю, що чорніє над водою, щось біле блукає" (Т. Шевченко). Тут між 
підрядною частиною що чорніє над водою і співвідносним словом того виступає 
зв'язок пояснення, а між нею і залежним словом гаю - зв'язок залежності. 
Якщо в головному реченні ми опустимо стрижневе слово, то це спричиниться до 
випадання всіх членів, які були від нього залежні, внаслідок чого руйнується складне 
речення (а інколи і речення взагалі). Наприклад: "Здавен було марю: коли б мені 
сила, то я б у той храм таємничий вступила, де світять крізь пітьму науки дива, де 
людська не хилиться вділ голова" (Леся Українка). Якщо опустити стрижневе слово 
храм, то зруйнується речення взагалі. 
Наявність співвідносного і стрижневого слів, а значить і подвійного 
граматичного зв'язку в складнопідрядному реченні, дає право говорити про 
синтаксичні відношення, які створюють внутрішню єдність складнопідрядного 
речення. 
Спинимось детальніше на синтаксичному значенні підрядного означального в 
складнопідрядному, коли виступає формальна близькість означальних до інших типів 
підрядних - додаткових, присудкових, обставинних (місця, часу, способу дії). 
І. Причиною «невпізнавання» учнями складнопідрядних речень з 
підрядним означальним, помилкового віднесення їх до інших типів речень, зокрема, 
до додаткових, є велика структурна і зовнішня подібність цих речень, що 
створюється такими факторами, як постпозиція; наявність сполучного елемента 
що; відсутність співвідносного слова. 
Порівняймо в цьому плані кілька речень. 
1. Правду в тій пісні сказано (яку?), що сусідові все удасться, всі його 
люблять, всі до його липнуть, а другим все як одрізано (І. Котляревський). 
2. Правду в тій пісні сказано (про що?), що сусідові все удасться, всі його 
люблять, всі до його липнуть, а другим все як одрізано. 
3. Синиця славу розпустила (яку?), Що хоче море запалить, Що море, 
буцімто, згорить. Така, бач, є у неї сила (Л. Глібов). 
4. Синиця славу розпустила (про що?), Що хоче море запалить, Що море, 
буцімто, згорить. Така, бач, є у неї сила. 
Підрядні речення в усіх випадках оформлені однаково, проте, в одних 
конструкціях (див. приклади 1, 3) вони мають атрибутивне значення, а в інших 
(див. приклади 2, 4) - значення додаткове. <...>. 
Синтаксичну функцію підрядного речення, як ми вже сказали вище, легко 
визначає співвідносне слово, яке конкретизується підрядним реченням. 
Конструкції, які ми аналізуємо, співвідносних слів не мають. Щоб полегшити 
учням визначення синтаксичної функції підрядного означального речення, змінимо 
структуру складнопідрядного так, щоб не змінився його зміст, тобто відновимо в 
головному реченні співвідносне слово з атрибутивним значенням способом 
штучної підстановки. «(Таку) Правду в тій пісні сказано (яку?), що сусідові все 
удасться, всі його люблять, всі до його липнуть, а другим все як одрізано». «Синиця 
(таку) славу розпустила (яку?), що хоче море запалить, що море, буцімто, згорить. 
Така, бач, є у неї сила». 
485 
УКРАЇНСЬКИЙ СИНТАКСИС: ХРЕСТОМАТІЯ 
Якщо це буде складнопідрядне речення з підрядним означальним, то: 1) 
воно піддається зміні структури без зміни змісту (див. вище); 2) синтаксична 
функція підрядного речення (означальна) повинна збігатися з синтаксичною 
функцією того співвідносного слова (означення), до якого воно відноситься; 3) 
синтаксичним ядром, що організує структуру складнопідрядного речення, повинні в 
головному реченні виступати іменники (підмети або додатки) з абстрактним 
значенням (правда, слава), які вступають з підрядним реченням у зв'язок 
граматичної залежності. 
Співвідносне слово з підрядним реченням контактують, взаємно доповнюючи 
одне одного, зв'язком, що називається поясненням. 
Тільки наявність усіх зазначених особливостей дозволяє віднести, складне 
речення до речень з підрядним означальним, і навпаки, відсутність хоч би однієї з 
них свідчить про те, що перед нами речення іншого типу. Маємо на увазі підрядні 
речення, що, відповідаючи на питання означення, водночас відповідають і на 
питання додатка, так звані означально-додаткові присубстантивні. Правда, такого 
терміна в шкільному підручнику немає, але вчитель повинен прищепити учням 
навички всебічного, творчого підходу до речень і їх аналізу. Типи підрядних речень 
учень має розглядати не тільки в їх індивідуальній своєрідності, а й у 
діалектичному взаємозв'язку з іншими. На фоні взаємозв'язків між підрядними 
реченнями виразніше виділяються і специфіка кожного типу підрядних речень, і 
контури його як синтаксичної одиниці. 
У кожному складнопідрядному реченні учні повинні вміти знаходити основне 
значення підрядного речення і додаткове, якщо воно є. У реченнях типу «Синиця 
славу розпустила (яку?, про що?), що хоче море запалить, що море, буцімто, 
згорить. Така, бач, є у неї сила» атрибутивне значення двох підрядних І що- основне, 
а значення додаткове - допоміжне. При формальній близькості підрядних 
означальних і підрядних додаткових все ж потрібно шукати відмінність у структурі 
речень: змінюємо структуру складнопідрядного речення з підрядним додатковим, 
не порушуючи його змісту, через введення співвідносного слова в головне речення. 
«Пішла навіть чутка (про що?), що знов прокинулась па Басарабії бепдерська чума» 
(І. Нечуй-Левицький - «Пішла навіть чутка про те (про що?), що знов прокинулась 
на Басарабії бепдерська чума». Співвідносне слово (про те) - додаток, виражений 
вказівним займенником з прийменником, - допомогло нам визначити синтаксичну 
функцію підрядного речення (додаткове) і вступило з підрядним реченням у зв'язок 
пояснення. Стрижневе слово чутка (віддієслівний керуючий іменник з 
абстрактним значенням) перебуває з підрядним реченням у зв'язку залежності. 
Якщо постпозитивні підрядні речення з що не мають співвідносних слів (див. 
вище), то вони, безумовно, є присубстантивними (бо перебувають у 
безпосередньому зв'язку з іменниками головного речення) означально-додатковими. 
II. Серед підрядних речень, яким учні часом не можуть дати правильної 
граматичної характеристики, виділимо постпозитивні підрядні означальні із 
сполучним елементом що і підрядні речення присудкові. Причиною змішування цих 
речень є синтаксична функція співвідносних слів той і такий (вказівних 
займенників) у головному реченні. 
І.Він був з тих людей, що за словом в карман не полізуть. 
2.Він був з тих, що за словом в карман не полізуть (М. Стельмах). 
3. Юриста завзятий і хапун з таких людей, що і з рідного батька злупить. 
4. Юриста завзятий і хапун такий, що і з рідного батька злупить 
(І. Котляревський). 
486 
Тема V. Синтаксис складного речення 
Щоб визначити тип підрядного речення, змінювати структури речення способом 
введення співвідносних слів не потрібно, бо в усіх реченнях той і такий (у будь-якій 
формі) виступають ними в головному реченні. Правда, в перших двох реченнях 
співвідносні слова-означення той, такий виступають лише з одним, основним, 
характерним для них значенням (виконують суто атрибутивну функцію) і 
визначають синтаксичне значення підрядних речень (означальні 
присубстантивні), в останніх (2, 4) реченнях цього не досить, бо вони, крім того, 
що співвідносні, виконують основну синтаксичну функцію іменної частини 
складеного присудка - виражають атрибутивно-предикативну ознаку і тому є 
присудковими. 
Зміна структури речення спричиняється до зміни типу підрядного речення. 
Якщо, наприклад, у конструкцію з підрядним присудковим до співвідносного слова 
головного речення додати іменник-додаток, то підрядне речення присудкове 
зміниться у підрядне означальне присубстантивне. Переконаємось у цьому на 
прикладах. «Та гора була така крута, що в великі дощі рілля скочувалась з водою 
вниз, а воли ледве тягли плуга по косогору» (І. Нечуй-Левицький), - «Вона була 
з тих гір, що в великі дощі рілля скочувалась з водою вниз, а воли ледве тягли 
плуга по косогору». 
Способи вираження граматичної залежності у підрядних реченнях обох типів 
вказують на повну внутрішню єдність компонентів у складній синтаксичній 
конструкції (оскільки наявний і зв'язок пояснення і зв'язок залежності). 
III. Багато спільного мають між собою підрядні речення означальні, що 
поєднують у собі значення обставини місця, і обставинні підрядні речення місця. 
Спільне спостерігаємо насамперед у характері зв'язків з головним реченням, у 
способі підпорядкування та в тому, що, як одні, так і другі, зв'язуються з головним 
реченням сполучними словами де, куди, звідки. 
Значним утрудненням для учнів є розмежування речень з співвідносними 
словами (прислівниками займенникового походження), які виступають обставинами 
місця при присудку головного речення (тоді вони обставинні підрядні речення 
місця), від речень, які підпорядковуються обставині місця, вираженій 
прийменниково-іменниковою конструкцією, що уточнює попередню обставину того 
самого значення, виражену або прийменниково-іменниковою конструкцією або 
прислівником не займенникового походження (тоді вони означальні присубстантивні 
з відтінком значення обставини місця). 
Наведімо приклади. 
1. Вип'ємо з джерел єднання - Ми ж по всьому рідні-рідні. Де братерство, 
там пізнання Будьмо ж свого часу гідні! (П. Тичина). 
2. Товариші! Спасибі вам За гарне ваше слово, Що пролунало саме там, Де 
розцвіли чудово 1 геній Пушкіна ясний, І спів Чайковського живий (М. Рильський). 
3. Іду вперед Туди, де рельси паралеляться без краю, Де присмерк сонний 
гасне, гусне (П. Тичина). 
Ці конструкції мають співвідносні слова (прислівники займенникового 
походження) в головному реченні, які виконують роль обставини місця при 
присудку головного речення і визначають тип підрядного речення. Підрядні 
речення уточнюють, конкретизують співвідносні слова (обставини місця головного 
речення), тому є обставинними підрядними реченнями місця. 
Співвідносне слово з підрядним реченням вступає в зв'язок пояснення 
(наприклад: туди, де рельси паралеляться без краю і т. д.), а стрижневе слово 
487 
УКРАЇНСЬКИЙ СИНТАКСИС: ХРЕСТОМАТІЯ 
(дієслово-присудок головного речення, наприклад, «паралеляться» і інші) - у 
зв'язок залежності. 
Розглянемо інші типи речень. 
1. Із поля дівчина утомлена прийшла І, хоч вечеряти дбайлива кличе мати. За 
сапку - і в квітник, де р о ж а розцвіла, Де кучерявляться кущі любистку й 
м'яти (М. Рильський). 
2. І затремтять сузір'я над окопом, де одинадцять смілих залягли 
(М. Бажан). 
3. Позичу крила я у ранньої зірниці, Край моря полечу, де не літали птиці 
(П. Гулак-Артемовський). 
Наведені речення - означальні присубстантивні з додатковим відтінком 
значення обставини місця, бо підпорядковуються обставині місця головного 
речення, вираженій прийменниково-іменниковою конструкцією. 
Змінимо структуру речень так, щоб не змінився їх зміст, і введемо до 
головного речення співвідносні слова, які виражені прислівником займенникового 
походження (оскільки в реченнях такого типу вони відсутні), тобто поставимо поряд 
усі обставини в головному реченні (перша з них виражатиметься прислівником 
займенникового походження, а друга — прийменниково-іменниковою конструкцією, 
і, навпаки, перша - прийменниково-іменниковою конструкцією, а друга -
прислівником займенникового походження). 
Порівняймо речення: 
1. Із поля дівчина утомлена прийшла І, хоч вечеряти дбайлива кличе мати, За 
сапку - і туди, в квітник, Де рожа розцвіла, де кучерявляться кущі любистку й 
м 'яти. 
1. І затремтять сузір'я там, над окопом, де одинадцять смілих залягли. 
3. Там, в Краснодоні, де активно діяли молодогвардійці, розповсюдження 
листівок було звичайним явищем (О. Фадєєв). 
4. Із поля дівчина утомлена прийшла І, хоч вечеряти дбайлива кличе мати, За 
сапку - і в квітник, туди, Де рожа розцвіла, де кучерявляться кущі любистку й 
м 'яти. 
5. І затремтять сузір'я над окопом, там, де одинадцять смілих залягли. 
6. В Краснодоні, там, де активно діяли молодогвардійці, розповсюдження 
листівок було звичайним явищем (О. Фадєєв). 
У перших трьох реченнях попередню обставину головного речення (прислівник 
займенникового походження) уточнює наступна обставина того самого значення, 
виражена прийменниково-іменниковою конструкцією, а наступну пояснює, 
розкриває підрядне речення (означальне присубстантивне з таким відтінком 
значення обставини місця, який виявлений сильніше, ніж у реченнях, де прислівник 
відсутній). При аналізі речень з іншого боку (див. приклади 4-6), за інших умов 
застосування співвідносних слів (прислівників займенникового походження), які 
доповнюють попередню обставину місця, виражену прийменниково-іменниковою 
конструкцією, цілком можливою є їх функція вказувати на синтаксичне значення 
підрядних речень (обставинні підрядні речення місця). Таким чином, від того, де 
буде стояти співвідносне слово - прислівник, який виконує роль обставини в 
головному реченні (в препозиції чи в постпозиції), щодо другої обставини, 
вираженої прийменниково-іменниковою конструкцією, залежатиме тип підрядного 
речення. Препозиція вказує на те, що перед нами скаднопідрядне речення з 
підрядним означальним присубстантивним, що має відтінок значення обставини 
місця, а постпозиція - на обставинні підрядні речення місця. 
488 
Тема V. Синтаксис складного речення 
IV. Не завжди правильно вміють учні віднести підрядне речення до відповідного 
типу, коли в ньому на основне значення нашаровується значення додаткове, зокрема 
при визначенні присубстантивних підрядних означальних речень з відтінком часу, 
що з'єднуються з головним реченням за допомогою сполучних слів коли, як, і 
підрядних обставинних речень часу, які з головним з'єднуються однотипними 
сполучниками: коли, як. 
1. «Біда мені з того часу, як мого Стефанка зарізали» 
(М. Коцюбинський). 2. «Миколі здалось, що то була Нимидора в той час, 
як він ще сватав її і залицявся до неї» (І. Нечуй-Левицький). 3. «Дивно, що 
ми говорили навіть тоді, коли мовчали» (М.Коцюбинський). 4. «І навіть 
тоді, коли знамено зникало за вигином лісу, всі відчували його там, поперед себе» 
(О. Гончар). 
Відмінність між реченнями полягає в тому, що перші підрядні речення (1, 2) 
підпорядковані обставині часу головного речення (іменнику з часовою семантикою 
час), вираженій прийменнитсово-іменниковою конструкцією з відтінком часового 
значення (тому вони, без сумніву, присубстантивні означально-часові підрядні 
речення), а інші (3, 4) підпорядковані обставині часу, вираженій прислівником з 
часовим значенням, який виступає і співвідносним словом у головному реченні 
(значить, вони обставинні підрядні речення часу). 
Співвідносне слово (прислівник часу) визначає синтаксичну функцію 
підрядних речень (3, 4) часу і вступає з ними у зв'язок пояснення. Стрижневі слова 
цих речень - дієслова-присудки головних речень - вступають з підрядними 
реченнями у зв'язок граматичної залежності. 
Змінимо структуру речення так, щоб обставину часу головного речення, 
виражену прийменниково-іменниковою конструкцією, заступила обставина (часу), 
виражена співвідносним словом - прислівником. Зміст речення не зміниться, зате 
зміниться тип підрядного речення (присубстантивне означально-часове підрядне 
зміниться на обставинне підрядне речення часу). Наприклад: «Миколі здалось, що 
це була Нимидора в той час, як він ще сватав її і залицявся до неї» (І. Нечуй-
Левицький). «Миколі здалось, що то була Нимидора тоді, як він ще сватав її і 
залицявся до неї». 
V. Основне значення підрядного означального речення може ускладнюватись 
ще й додатковим відтінком способу дії. 
Як перші, так і другі підрядні речення настільки можуть бути зближені в 
певних умовах, що учні часто не проведуть між ними більш-менш чіткої 
розрізнювальної межі. 
У реченнях такого типу характер взаємовідношень між підрядним і головним 
аналогічний; однотипні сполучники що, мов, немов, наче, неначе, ніби; підрядні 
виступають у постпозиції. 
Візьмімо для прикладу речення: «Ти зі мною, Аркадію, говориш таким тоном 
(яким? як?), що я дозволю собі не відповідати на твої запитання» (О. Корнійчук). 
«Далеко на берег полізла мережа двома кінцями, а за нею з'явилась, вилізши з 
води, широка матня (яка? як?), ніби якийсь морський звір висунув з-під води голову 
й тулуб» (І. Нечуй-Левицький). «Микола на той час забув і Вербівку, і Нимидору, і 
свою хату, і свого страшного пана; запив все своє горе і вже жив у якомусь іншому 
світі, веселому, гуляючому (якому? як?), неначе він знов, удруге парубкував» 
(І. Нечуй-Левицький). «Кругом неба од низу стояла чорна, як земля, смуга (яка? 
як?), неначе огняне небо було підперезане оксамитовим поясом» (І. Нечуй-
Левицький). 
489 
УКРАЇНСЬКИЙ СИНТАКСИС: ХРЕСТОМАТІЯ 
Відсутність співвідносних слів у реченнях такого типу в учнів викликає вагання. 
Основою встановлення типу підрядного речення, як бачимо, служить його значення. 
Логічний критерій (значення) тут, очевидно, найнадійніший. Ці підрядні речення 
своїм значенням одночасно тяжіють до іменника-підмета і іменника-додатка 
головного речення (тому їх слід було б віднести до присубстантивних означальних) 
і до дієслова-присудка головного речення (за цією структурною особливістю воно 
обставинне підрядне способу дії). Оскільки ж аналізовані речення можуть мати 
структурні особливості одного й другого підрядних речень, правильно буде, коли їх 
віднесемо до присубстантивних означальних з відтінком способу дії. 
Якщо змінимо структуру речень і введемо в головне речення співвідносні слова 
(для означальних з атрибутивним значенням той, такий, для підрядних способу дії 
так), то підрядні речення матимуть тільки одне, основне, характерне для них 
значення. Наприклад: 
«Кругом неба од низу так стояла чорна, як земля, смуга (як?), неначе огняне 
небо було підперезане оксамитовим поясом» (підрядне способу дії). 
«Кругом неба од низу стояла чорна, як земля, така смуга (яка?), неначе 
огняне небо було підперезане оксамитовим поясом» (підрядне присубстантивне 
означальне). 
Співвідносні слова в головному реченні визначили синтаксичне значення 
підрядних речень і вступили з ними у зв'язок пояснення. Стрижневі слова (у 
підрядних способу дії - дієслово-присудок, у підрядних означальних 
присубстантивних - іменник-підмет або іменник-додаток) з підрядними реченнями 
вступають у зв'язок граматичної залежності. 
Таким чином, розглянуті конструкції з підрядними означальними реченнями не 
тільки за змістом, а й структурно відрізняються від речень інших типів. 
Література 
1. Суровцев 1955: Суровцев А. Н. Функции придаточньїх предложений 
причиньї в современном русском язьіке // Ученьїе записки ЛГУ. - № 180. - Серия 
филологических наук. - Вьіп. 21. - Л.: Изд-во ЛГУ, 1955. 
Опубл.: Українська мова і література в школі. - 1970. -№ 2. - С. 17-23.
загрузка...

.

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.