Українська мова: Словник-довідник. 1998. (Загнітко А. П., Познанська В. Д., Омельченко 3. Л., Мозгунов В. В. та ін.)

ВІДМІНИ

загрузка...

ВІДМІНИ — групи імен, що мають спільні особливості відмінюван-ня. За характером відмінкових закінчень відмінювані іменники укра-їнської мови поділяються на чотири відміни.
До першої відміни належать іменники жіночого, чоловічого і “спільного“ роду з закінченням -а, -я у називному відмінку однини:
трава, земля, груша, Микола, суддя, сирота.
До другої відміни належать:
1) іменники чоловічого роду, що в називному однини мають ну-льову флексію: день, кінь, бій, інститут;
2) іменники чоловічого роду в називному однини з закінченням -о: батько, Михайло;
3) іменники середнього роду в називному однини з закінченням -о, -е: село, море — та з закінченням -а (орфогр. -я), крім імен-ників, у яких при відмінюванні з’являються суфікси -ат-, -ят-, єн-: знання, життя, листя, обличчя.
До третьої відміни належать іменники жіночого роду, що в назив-ному відмінку однини мають нульову флексію (вість, сіль, радість, розкіш), а також іменник мати.
До четвертої відміни належать іменники середнього роду з закін-ченням -а і -я у називному відмінку однини (з суфіксами -ат-, -ят-, -єн- при відмінюванні): лоша (лошати), гуся (гусяти), ім’я (імені).

загрузка...

Іменники першої і другої відмін за характером кінцевого приголос¬ного основи поділяються на три групи тверду, м’яку і мішану. Перша відміна:
1) до твердої групи належать іменники з кінцевим твердим приго-лосним в основі (крім шиплячих): газета, роса, економіка;
2) до м’якої групи належать іменники з кінцевим м’яким приго-лосним основи: праця, надія, історія;
3) до мішаної групи належать іменники з кінцевим шиплячим в основі\ тиша, круча, межа, у)-і » )
Друга відміна: … і
1) до твердої групи належать іменники чоловічого роду на твер-дий приголосний (крім шиплячих): комбайн, Петро’, іменники середнього роду з флексією -о: село, дерево; і)л О
2) до м’якої групи належать іменники чоловічого роду на м’який І£Ш приголосний: учитель, урожай; іменники середнього роду з Л|р ! ‘ флексією -а (орфогр. -я) і з флексією -е (крім іменників з осно¬вою на шиплячий): знання, узлісся, обличчя, поле, місце;
3) до мішаної групи належать іменники чоловічого роду з осно-вою на шиплячий: дощ, ткач; іменники середнього роду з кінце¬вим шиплячим в основі і флексією -е: становище, пасовище, плече.
Група іменників чоловічого роду, основа яких закінчується на -р, поділяються на групи так:
1) до м’якої групи належать іменники з суфіксами -ар, -ир і ру-хомим наголосом: лікар, писар, вівчар, проводир, пухир;
2) до мішаної групи належать іменники з суфіксом -ар (орфогр. — яр) і рухомим наголосом: школяр, тесляр, пісняр, скляр, ка¬меняр;
3) до твердої:
а) іменники, в яких-р входить до складу кореня: жир, вир, сир;
б) іменники звір і комар (хоча в Н.в. мн. -звірі, комарі);
в) іменники іншомовного походження на -ер, —ір, -ор, -ур (-юр): режисер, сувенір, доктор, абажур, гіпюр;
г) іменники з суфіксами -ар, -ир, -яр, в яких при відмінюванні постійний наголос: гектар, семінар, ювіляр, командир, бригадир. к , ь І і
Поза відмінами перебувають:
1) невідмінювані іменники: кіно, кашне, поні, рагу; ‘
2) іменники, що мають тільки форму множини: веселощі, радощі, ножиці, канікули;

3) іменники, що утворилися субстантивацією: черговий, вихідний, учительська.

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.