Актуальні проблеми слов’янської філології. Серія: Лінгвістика і літературознавство

Особливості українських запорізько-надазовських говірок Пачева, В.М.

УДК 811.161. 2’282(477.64)

Пачева В. М.,
кандидат філологічних наук,
Мелітопольський державний
педагогічний університет

ОСОБЛИВОСТІ УКРАЇНСЬКИХ ЗАПОРІЗЬКО-НАДАЗОВСЬКИХ
ГОВІРОК

Говірки Запорізького Надазов’я порівняно молоді. Процес їх формування
триває близько 200 років. Перші українські села на території півдня сучасної
Запорізької області з’явилися лише в кінці ХVІІІ – середині ХІХ ст. [2].
Походження їх засновників було неоднорідним. Окрім того, українські села не
становлять тут суцільного масиву і знаходяться поряд із російськими,
болгарськими та албанськими, чим і викликають особливий інтерес
дослідників.
Цей ареал уже був предметом вивчення мовознавців, зокрема
В. А. Чабаненка [4], [5]. Однак досліджувалися, передусім північні його райони,
що тяжіють до Нижньої Наддніпрянщини. І лише С. П. Самійленко, описуючи
фонетичні особливості говірок Запорізької області, фрагментарно використав
матеріали з кількох сіл цього регіону [3]. Як бачимо, запорізько-надазовські
говірки, з цього погляду, досі залишалися поза увагою дослідників. Отже, мета
даної праці: розглянути найважливіші риси українських говірок Запорізького
Надазов’я. Відповідно необхідно виконати такі завдання: зібрати,
систематизувати та проаналізувати фактичний матеріал; визначити особливості
говірок щодо сучасної української літературної мови та інших її говорів,
з’ясувати, які риси інших діалектів української мови вплинули на формування
говірок цього ареалу. Вдячним матеріалом послужили звукозаписи, зафіксовані
автором шляхом спостереження за мовленням носіїв українських запорізько-
надазовських говірок у 31 населеному пункті південних районів Запорізької
області [1, 153].
Під час вивчення вищеназваних говірок виявлено такі результати: Органічною рисою говірок є функціонування паралельних варіантів слів,  у яких простежується поступовий перехід від частотного вживання одних до
послаблення частоти реалізації інших, що зумовлено внутрішніми законами
розвитку мови. Звісно, що саме через паралелізми здійснюється безперервний
процес збагачення говіркових систем узагалі, затверджуються новотвори та
відмирають релікти. Паралельні варіанти є суттєвими структурними ланками
говірок Запорізького Надазов’я. Їм властиві специфічні місцеві риси, поряд з
якими спостерігаються і спільні з літературними.
За частотою вживання виділяються два різновиди паралельних варіантів
слів: паралелізм із значним переважанням одних варіантів над іншими та
паралелізм однаковий у вживанні (без помітної їх переваги).
У першому різновиді спостерігаються як найуживаніші варіанти слів, так
і такі, що трапляються зрідка, зокрема [|в’імйа / |в’ім’а / |
в’імн’а]; звукові структури із [і]: [ар|т/іст], [ба|т/іст] і т.п.; переважаючі варіанти слів із [йі] над варіантами з [і]: [|
дойіш / |доіш] і т.п.; словоформи із звуком [і] на місці [а] в
переднаголошеній позиції у числівниках [дв’і|нац:ат/(ц|:ат/)], [п’іт|сот];
варіанти м’якого типу відмінювання іменників із твердим кінцевим
приголосним основи -ц , зокрема [пши|
ница]; форми іменників жіночого роду з
флексією –оĭ: [голо|
воĭ]; форми давального відмінка іменників з твердими і
м’якими приголосними основи, іменників *[й]-основ на -ові; короткі іменні
форми присвійних прикметників чоловічого та жіночого роду називного-
знахідного відмінків однини із формантами -іў та -ин; фонетичний варіант
питально-відносного займенника шо; спрощені форми дієслів 3-ої особи
однини ІІ дієвідміни з нульовою флексією і тематичним голосним -е без
кінцевого -ть; словоформа [са|довимо] і т.п.; конструкції [па|су ко|неĭ];
конструкції з орудним відмінком місця (в значенні напрямку руху): [і|
дут/до|рогойу] і т.п., що переважають над конструкціями з місцевим відмінком із
прийменником по: [і|дут/по до|рог’і] і т.п.
У другому різновиді можна виділити: фонетичні дублети [|ікалка /
|икалка] і т.п.; варіанти іменників [|вимйа / |в’імйа] і т.п. та числівників[дв’і
|нац:ат/(ц’:ат/) / два| нац:ат/(ц’:ат/]; словоформи із повноголосними
звукосполученнями -оро-, -оло-, як із збереженням давнього *[о], так із зміною
його на [і]; варіанти односкладових слів із збереженням давнього *[о] та із
кореневим [і], зокрема [гос/ц// г’іс/ц]/; варіанти із палатальним [р /] та із твердим
кінцевим [р] у кінці складу чи слова: [ба|зар// ба|зар]; м’який і твердий тип
відмінювання іменників з кінцевим приголосним основи –ц, зокрема [в’іў|ца / в’іў|ц/
а]; словоформи називного відмінка множини іменників з кінцевими
приголосними -р, -ц твердого і м’якого типів відмінювання: [|
курици(ц/і) / х|мари(р/і)]; короткі і повні словоформи прикметників; словоформи родового,
давального та місцевого відмінків однини присвійних займенників на -ейі, -оĭ:
[мо|йейі / мо|йоĭ], [|нашойі / |нашоĭ], що спостерігаються вкрапленнями.
Говіркам властиві спорадичні риси, які можуть бути поширеними в
мовленні респондентів усіх чи різних вікових груп і водночас траплятися в
окремих селах. Так, у говірках засвідчено варіанти із [и] та [е] в закритих і
відкритих складах слів на місці давнього наголошеного та ненаголошеного *[е]:
[|веч’ир], [|камин// |кам’ен]/, [|осин/]; фонетичну структуру [хрон] із [о] на місці
*[ь]; варіант [бл/оск], у якому на місці звукосполуки [ли] вживається [л/о];
перехід /е/ в /а/ у наголошеній позиції після буквосполуки [хв] та шиплячих у
словах [|хварма], [ми|жайу], [ду|шайу]; збереження початкового [йе] всловоформах [йеўдо|
к’ійа], [йеў|реĭ]; давній *[о] у префіксах до-, по- перед складом із зредукованим *[ъ], *[ь] у ненаголошеній позиції: [дож|далис/
а], [пош|ла]; варіанти із депалаталізованим [р]: [кру|ч’ок], [стру|ч’ок]; варіант [ч’м’іл/
] із напівм’яким [ч’] на місці [дж]; словоформа називного відмінка множини іменника ІІ відміни із флексією –и: [
|йаблуки]; словоформа родового відмінка іменників ІІ відміни множини середнього роду із флексією –іў:
[|с/ідл/іў], [|кол/ц/іў] та іменників ІІІ відміни: [|ноч’іў], [|печ’іў], [|т’ін’іў];
словоформи родового, давального, знахідного та місцевого відмінків
числівників: [двух / двум / на двух]; словоформи займенників: орудного
відмінка — [з н/ім / з ним], місцевого відмінка — [на ниĭ / на н/іĭ]; називного
відмінка — [та|к’е / та|койе], родового відмінка — [та|койі / та|
коĭ]; словоформидієслів І дієвідміни 3-ої особи множини майбутнього часу та 3-ої особи однини
теперішнього часу: [о|райут// зо|райут// зо|
райе]; словоформи дієслів на -ать, -уть, зокрема [б’і|жат// б’і|жут/].
Із північних діалектних рис, які на початку виникнення різнодіалектного
конгломерату були порівняно значними, в говірках Запорізького Надазов’я, як і
в інших степових, мають місце деякі східнополіські риси. Причому
східнополіський першоелемент відігравав значну роль у формуванні ряду
говірок, оскільки в заснуванні певних сіл даного регіону, поряд із
полтавчанами, брали участь переселенці із Чернігівської губернії або їх
нащадки. Як було виявлено, на сьогодні збереглися такі риси: вимова
ненаголошеного [о] як [у] в словах [у|нук], [ук|р’іп]; уживання початкового [і]
та приставного [і] в словах: [і|голка], [іг|рат/], [із|боку], [іс|периду];
функціонування форм 1-ої особи множини наказового способу дієслів [хо|д/ом],
[б’е|р/ом]; уживання прийменника са в значенні зі: [са м|нойу]; словоформи
називного відмінка однини прикметників середнього роду на -ойе [|целойе],
[ба|гатойе]; збереження основ на -г, -к при дієвідмінюванні у 1-ій особі однини
і в 3-ій особі множини: [мо|гу], [пе|ку], [|могут/], [пе|кут/]; форми 3-ої особи
множини теперішнього часу дієслів ІІ дієвідміни на –ють: [|кол/ут/], [при|
ход/ут/], [|уч’ут/]. У багатьох випадках живучість цих рис підтримується
впливом російської мови. Привертають увагу також риси, що засвідчують
спільність із західнополіськими говірками, зокрема словоформи на -и
називного відмінка множини прикметників [боси], [галодни] і т.п.
Окремі риси можна розглядати як наслідок впливу східнополтавської та
середньонаддніпрянської основ, зокрема м’якість приголосних [ж’], [ш’] перед
*[а] з *[ä] в словах [б’і|ж’ат/], [ли|ж’ат/], [ло|ш’а]. Засвідчено кілька рис, що
мають спільність із полтавською основою: стягнені форми від займенників та,
ця; паралельні варіанти форм дієслів 1-ої особи однини ІІ дієвідміни з основою
на передньоязикові приголосні -д, -т, -з, -с без чергування із шиплячими
приголосними, зокрема [во|д/у], [во|з/у], [ли|т/у], [но|с/у] і т.п.; словоформи
[даш],[йіш]. У говірках Запорізького Надазов’я спостерігаються окремі риси, спільні із
південно-західними говірками: помірне “укання” з наближенням до сильного
[пу|бач’іў], [ху|т/іла], [ту|б’і]; звукова будова іменників [ог’і|рок / оги|рок / огу|рок], [роз|
вал’ини]; звукова структура [ў|к’ину] та безособова дієслівна словоформа [із|
робл’ино]; вживання твердого передньоязикового [р] у дієслові[рату|
вати]; словоформи родового відмінка однини іменників жіночого та
середнього роду на –ів: [ба|б’іў], [|коз/іў], [|ноч’іў]; м’який варіант іменників у
словоформі родового відмінка однини: [|жизн’и], [ба|сеĭн/и]; форми 2-ої особи
однини теперішнього часу від дієслів їсти, дати: [йі|сиш], [да|сиш]; нестягнена
форма прикметника середнього роду в називному відмінку однини — [|целойе];
займенник, що вказує на близький предмет, [сеĭ / с/а / се / с/і]; словоформа
[оцеĭ] від вказівного займенника жіночого роду ця: [за о|цеĭ у|ч’итил/коĭ].
Найістотнішими своїми рисами досліджувані говірки співвідносяться із
східностеповими: вживання рефлексу *[і] на місці давнього *[ъ]: [|с/іно];
рефлекс *[і] на місці давніх *[о] та *[е] в історично нових закритих складах:
[с/іл/], [с/ім], [|ос/ін/]; наближення в слабкій позиції /е/ до /и/: [сеи|бе],
[сеист|ра]; вживання словоформи називного відмінка числівника [ч’о|
тир’і]; домінування закінчень -ов’і, -ев’і в давальному відмінку іменників чоловічого
роду: [вихо|ватил’о(е)в’і], [ко|н’о(е)в’і]; функціонування паралельних варіантів
дієслівних форм типу гукає і гука; вживання паралельних конструкцій за
зразком [|пасти |гуси] та [|пасти гу|сеĭ]; типовість конструкцій [і|ти по |воду].
Мають місце і словоформи, що є наслідками російського впливу, який був
реальним для обстежуваних говірок протягом тривалого часу (з початку їхнього
формування). Це простежується, зокрема наявністю в різноговірковій суміші
російськомовного елемента (переселенці з центральних губерній Росії), який
мав певний вплив на формування та розвиток українських говірок Запорізького
Надазов’я, а також соціально-історичні умови, в яких перебувала обстежувана
територія. Міжмовні контакти спостерігаються на рівні запозичень з російської
мови — [доку|м’енти],[абста|йат/іл/ства], [коĭхто]. Окремі діалектні риси, можливо, підтримуються російськомовним впливом, з яким вони якісно співвідносяться: [ха|рош’і], [|каждиĭ], [з/і|ма] і т.п.
З давніх рис (привнесених носіями досліджуваних говірок із питомих
говорів), що зберігаються сьогодні, спостерігаються, зокрема, такі: заступлення
приставного [і] звуком [и] та [о] в слові [ор|жа]; вживання /и/ на місці давнього
*[о] у префіксі по- та прийменникові-префіксі під-: [пи|шоў], [пид ним] і т.п.;
функціонування [х] замість [ф] у варіанті [х|рук(х)та]; вживання /р// перед /а/ на
початку та в середині складу: [гр/ад], [|р/ама]; словоформи іменників родового
відмінка однини ІІІ відміни на –и, зокрема [соли], та іменників ІV відміни:
[коти|н/ат], [курч’и|н/ат]. З іншого боку, спостерігаємо тенденцію до їх
утрати.
У говірках засвідчується значна різноманітність комбінаторних та інших
звукових змін, функціонуванням яких особливо виділяється мовлення
найстаршої вікової групи, що вказує на процес поступового переходу від
діалектних до літературно-нормативних варіантів слів унаслідок активного
впливу української літературної мови на говіркове мовлення.
У ряді фонетичних змін помічено чітку тенденію до їх утрати, зокрема:
асимілятивно-дисимілятивний перехід /р/>/л/: [алти|р/ер/ійа]; фарингальний [г]
на місці [к]: [га|лош]; афереза в запозичених словах: [стру|мент]; гіперизми
[то|ч’анка], [опа|рати] і випадки фонетично-невмотивованого переходу [о], [е]
в [і] в закритих і відкритих складах: [|дохт/ір], [с/і|ло]; епентеза [н] у випадках
[м|н/асо] та [л] [с|таўл/ім]; словоформи місцевого відмінка однини займенників
із приставним [н] та без нього: [на |нейі / по |нейі / на йі|йі]; форми 1-ої особи
множини теперішнього та майбутнього часу дієслів І дієвідміни з основою на -д
без чергування із шиплячими: [ви|сад/уйим].
Наведені вище факти дозволяють стверджувати, що говірки Запорізького
Надазов’я належать до степових говорів південно-східного наріччя української
мови. Вони увібрали в себе не тільки істотні середньонаддніпрянські риси
(полтавські, київські, черкаські), а й чимало рис інших українських діалектів,
зокрема східнополіських (чернігівських), а також – окремих південно-західнихговорів. На процес формування говірок Запорізького Надазов’я суттєвий вплив справили також сусідні степові говірки (Гуляйпільщини, Оріхівщини,
Пологівщини), які сформувалися теж як степові, але із абсолютно виразною
середньонаддніпрянською основою.
Отже, за своєю природою та системними особливостями досліджені
говірки становлять окремий різновид степових– запорізько-надазовських –
говорів південно-східного наріччя української мови. Проведене дослідження
доповнює цілісну картину у вивченні степового говору.

ЛІТЕРАТУРА
1. Пачева В. М. Явище “акання” в говірках Запорізького Надазов’я //
Вісник Запорізького національного університету: Збірник наукових статей.
Філологічні науки. – Запоріжжя: Запорізький національний університет, 2007. –
С.151-155.
2. Пачева В. М. Переселення українців і росіян з Бессарабії та Добруджі до
Північного Приазов’я й Криму у 1861-1862 р. // Південна Україна ХVІІІ-ХІХ
століття. – Випуск 5. – Запоріжжя: РА “Тандем-У”, 2000. – С.250-252.
3. Самійленко С. П. Фонетичні особливості говірок Запорізької області //
Діалектологічний бюллетень. – Випуск 6. – К.: АН УРСР, 1956. – С. 89-97.
4. Чабаненко В. А. Особливості відмінювання іменників у степових
говірках долини р. Кінської (Запорізька область) // Вибрані праці з
мовознавства. – Запоріжжя: “Дніпровський металург”, 2007. – С.375-385.
5. Чабаненко В. А. Дієслівні форми у степових говірках долини р. Кінської
// Лінгвістичний семінарій, 1. – Дніпропетровськ, 1964. – С. 59-63.

АННОТАЦИЯ
Пачева В.Н. Особенности украинских запорожско-приазовских говоров /
Мелитопольский государственный педагогический университет, Украина.
В статье рассматриваются обнаруженные автором особенности
украинских запорожско-приазовских говоров.
Ключевые слова: запорожско-приазовские говоры, особенности.

SUMMARY
Pacheva V.M. The peculiarity of the dialects of Zaporizhzhya Nadazovje
region / Melitopol state teacher’s training university, Ukrain.
The article is devoted to the peculiarity of the dialects of Zaporizhzhya
Nadazovje region.
Key words: word-modification, Zaporizhzhya Nadazovje dialects, peculiarity.

Категорія: Актуальні проблеми слов’янської філології. Серія: Лінгвістика і літературознавство

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.