ДІЄПРИКМЕТНИК — форма дієслова, що поєднує в собі ознаки дієслова і прикметника: виражає ознаку предмета за дією і виступає в реченні в ролі означення або присудка. Ознаками дієслова в дієприк¬метниках є спільність основи і її лексичного значення, значення пере- хідності-неперехідності і категорія стану, категорія виду, категорія часу, здатність керувати іменниками і мати при собі пояснюючі прислівни¬ки. Ознаками прикметника є здатність узгоджуватися з означуваним іменником у роді, числі й відмінку, виступати в ролі узгодженого озна¬чення: пожовкле листя клена. В українській мові найпоширенішим і нормативним є пасивний дієприкметник минулого часу: читаний, співа¬ний, очікуваний. Замість дієприкметників теперішнього і минулого часу активного стану, що широко використовуються в російській мові, вжи¬ваються відповідні описові звороти: той, що (хто/який) читає; та, що (яка) читала. Можливі від окремих дієслів і паралельні форми з різними суфіксами: кинутий — кинений, колотий — колений, змоло¬тий — змелений.
При втраті дієслівних ознак дієприкметник вільно переходить до категорії прикметників: стояча вода, заяложена тема, а при “опред- меченні’’ набувати, подібно до прикметника, ознак іменника: уповно-важений, поранений.
Дієприкметник разом із залежними від нього словами утворює дієприкметниковий зворот: написаний письменником, винесений з приміщення.
Активні і пасивні дієприкметники характеризуються власним набо¬ром словотворчих засобів. Активні дієприкметники теперішнього часу, що творяться за допомогою суфіксів -уч- (-юч-) / -ач- (-яч-), ста¬новлять особливу проблему сучасної української мови. Теза про їх вільне творення є некоректною, оскільки вони характеризуються яск¬раво вираженою ознакою книжності, вони не можуть утворюватися від дієслів на -ся (сміятися, грітися). Значна кількість давніх актив¬них дієприкметників теперішнього часу перейшла у якісні прикметни¬ки: плавучий, ревучий, живучий, співучий, тямущий, видющий.
Продуктивно утворюються активні дієприкметники минулого часу за допомогою суфікса -л- від інфінітивних основ неперехідних

дієслів доконаного виду: посивіли — посивілий, ожити — ожилий, присісти — присілий (суфікс -ну- при цьому втрачається: зжовк¬нути — зжовклий).
Пасивні дієприкметники утворюються від відмінкових основ пе-рехідних дієслів за допомогою суфіксів -н- (-єн-), -т-: пояснити -пояснений, удосконалити — удосконалений, мити-митий. Відо¬ма теза в науці також про те, що в сучасній українській мові втра¬тилося протиставлення активності і пасивності, як це спостеріга¬лося в давній мові, і витворився цілісний клас універсальних дієприкметників (Ю. Шерех).