Бриніли по обранених ярах
скляні струмки, відтеплювались кручі.
Глухоніма вода, і сонця спах,
і зойк лісів, нагальний, як падуча.
І перша птаха різала іфилом
обрус небес, морозний і зелений.
Чаділи верби і шаліли клени.
О рвись до них — крізь грати — напролом!
Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.
Попередня: Ці сосни, вбрані в синій-синій іній
Наступна: Вона лежить, як зібгана вода