Стус Василь. Вибране. Час творчості.

Сховатися од долі — не судилось

Сховатися од долі — не судилось
Ударив грім — і зразу шкереберть
пішло життя. І ось ти — все, що снилось,
як смертеіснування й життєсмерть.
Тож іспитуй, як золото, на пробу
коханих, рідних, друзів і дітей:
ачи підуть крізь сто своїх смертей
тобі услід? Ачи твою подобу,
збагнуть — бодай в передні нці життя?
Чи серцем не жахнуться од ознобу
на цих всебідах? О, коли б знаття…
Та відчайдушно пролягла дорога
несамовитих. Світ весь — на вітрах.
Ти подолала, доле, слава богу.
На хижім вітрі чезне й ниций страх.

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.