Дорошенко Дмитро (1882–1951) — український істо-
рик та історіограф, громадський і державний діяч консер-
вативного напрямку зі старого гетьмансько-козацького
роду Чернігівщини. Студіював у Варшавському, Петер-
бурзькому і Київському університетах. Працював у
Петербурзі, Катеринославі і Києві як громадсько-політич-
ний діяч, журналіст і педагог-історик. Під час Першої сві-
тової війни — уповноважений Союзу міст, пізніше — кра-
йовий комісар Галичини і Буковини. Член Української
Центральної Ради. З травня до листопада 1918 року —
міністр закордонних справ Української Держави, а з
1919-го — на еміграції. Чільний діяч гетьманського руху.
Професор УВУ в Празі й Мюнхені (1921–1951) і Карлового
університету в Празі, директор Українського Наукового
інституту в Берліні (1926–1931), президент УВАН.
Опублікував понад тисячу праць з історії України, укра-
їнської історіографії, історії культури, церкви, літерату-
ри, а також численні огляди й рецензії в українських та
іноземних журналах.