Загнітко А. П. Український синтаксис: навчально-практичний комплекс. Хрестоматія.

С. І. Дорошенко РОЗШИРЕННЯ РЯДУ СПОЛУЧНИХ ВИРАЗІВ У СКЛАДНОПІДРЯДНИХ РЕЧЕННЯХ В СУЧАСНІЙ УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ

загрузка...
Неспростовним є визнання того, що суспільна природа мови зумовлює постійну 
її змінність. Засвідчується це в лексиці і граматиці, в стилістиці і літературній нормі, 
в різних мовних стилях. Зміни в мові спричинюються законами внутрішнього 
розвитку і зовнішніми факторами, що стали особливо активно діючими в останнє 
півстоліття. 
До внутрілінгвістичних змін можна віднести не тільки розвиток, наприклад, 
одиниць різних рівнів, а й формування функціональних стилів, що виявляється у 
виробленні чітких меж між ними. Розмежування стилів стається в царині лексичних і 
словотвірних систем, а також пов'язане з виробленням специфічних ознак 
синтаксичних утворень, у тому числі й нових сполучних засобів у складнопідрядних 
реченнях. Дія зовнішніх факторів дає себе знати в змінах, залежних від зрушень у 
житті суспільства, його наукового і політичного мислення. Однак дії цих своєрідних 
факторів переважно взаємопов'язані. Виявляється це передусім у здатності мовних 
рівнів задовольняти мовленнєві потреби різних шарів суспільства. 
Помітну особливість у розвитку синтаксису української мови в останні 
десятиліття становить розширення сполучних засобів у системі складнопідрядних 
речень. У науковій літературі другої половини XX ст. названо ряд новотворів 
сполучних виразів, які виконують роль приєднання підрядної частини до головної. 
Серед них поєднання умови: у разі якщо, за умови якщо, на випадок якщо; причини: 
завдяки тому що, в силу того що, у зв'язку з тим що; мети: в ім'я того щоб, з тим 
розрахунком щоб; часу: в міру того як, після того як, перед тим як; наслідку: 
внаслідок чого, в результаті чого, завдяки чому [див. Вихованець 1993; Загнітко 
1996; Слинько, Гуйванюк, Кобилянська 1994; Сучасна 1972; Шульжук 2004]. 
На жаль, статус цих поєднань напевно не визначений: одні синтаксисти 
вбачають у них сполучники - складені або семантичні, інші, не визнаючи їх 
сполучниками, іменують сполучними виразами, сполучниковими утвореннями, 
складеними формами сполучникових синтаксичних засобів. Неузгодженість в їх 
найменуванні зрозуміла: складені сполучні одиниці, різні за лексико-морфологічним 
наповненням, не одержали обгрунтованих принципів їх розмежування. Насамперед 
потребує деталізації проблема співвідносних слів, виражених одним словом 
(наприклад, затим що), прийменниково-займенниковою сполукою (для того щоб) і 
прийменниково-іменниковою єдністю (за умови якщо): у чому їх схожість і в чому 
відмінність; важливо при цьому виявити здатність/нездатність їх включати до свого 
складу поширювачі, пор.: для того щоб (поширювач неможливий) і з метою щоб, 
яке може виступати в оформленні з тісю метою щоб. Чекає подальшого аналізу 
властивість складених сполучників і сполучних виразів становити членовану чи 
нечленовану сполуку між підрядною і головною частинами і набуття чи не набуття 
внаслідок таких перетворень відмінних семантико-синтаксичних відношень, а звідси 
можливість їх розгляду то як речень з нерозчленованою структурою, то як 
висловлень з розчленованою структурою. Розв'язання цих питань, зрозуміло, 
потребує додаткових досліджень. 
На стогодні виявляється очевидним розрізнення складених сполучників як 
службових слів, до складу яких входять відповідні сполучники і співвідносні слова, 
що втратили лексичне значення {так що, тому що), і складених синтаксичних 
520 
Тема V. Синтаксис складного речення 
поєднань, що включають, крім сполучників, повнозначні слова з невтраченим 
лексичним значенням (з тісю метою щоб, в результаті чого). Останні служать 
засобом оформлення семантико-синтаксичних відношень між частинами складних 
конструкцій. Вони подібно до сполучників виконують службову роль, тому 
правомірно їх називати сполучними виразами, сполучними єдностями, але не 
сполучниками. 
Помічено, що вони функціонують у книжних стилях, тобто стилістично 
марковані. Це закономірно. Писемне мовлення поряд з використанням 
багатофункціональних сполучників (бо, що, щоб, якщо, якби та ін.) потребує в будові 
складнопідрядних речень знаходити найбільш прозоре вираження семантико-
синтаксичних відношень предикативних частин. Це досягається додаванням до 
існуючого сполучника повнозначної лексеми, здебільшого у вигляді іменника, яка 
надає сполучній єдності виразно семантичного відтінку. 
Спостереження, здійснювані в останнє десятиліття, засвідчують появу 
сполучних виразів, які розширюють ряд уже використовуваних сполук, але які не 
відзначені в жодному з вузівських підручників й академічних виданнях. Це -
сполучні вирази причини з уваги на те що, з огляду на те що; умови на випадок 
якщо, у тому разі коли; наслідку з (тим) розрахунком що. 
їхня своєрідність у тому, що в них повнозначні слова не втратили свого 
лексичного значення, хоч і сприймаються як складник єдиного сполучного 
компонента. Поєднання слів лексикалізується, проте не граматикалізується саме 
через збереження лексичного значення повнозначних слів. Ці сполуки слід відрізняти 
від тих сполучних поєднань, у яких повнозначні слова нейтралізували своє реальне 
значення і набули функцій службових слів, наприклад: залежно від того що, завдяки 
тому що. У цих випадках є підстави говорити про граматикалізацію 
словосполучення. 
Особливість лексичного значення повнозначних слів - вносити семантичні 
відтінки у відношення між предикативними частинами. Так, прийменниково-
іменникова сполука з уваги обґрунтовує причину стосовно конкретного факту: З 
уваги п те, що навіть студент першого курсу повинен уміти побудувати 
багатослівний анатомічний чи клінічний термін..., автори вказали на доцільне в 
першій частині посібника коротко викласти необхідні граматичні відомості 
(Закалюжний М. М., Андрійчук М. А. "Посібник з анатомії і клінічної термінології"'); 
у поєднанні з огляду проступає відтінок достовірності: Він (В. Стус - С.Д.) 
засуджений на максимум, передбачений другою частиною відповідної статті, з 
огляду на те, що був уже раніше засуджений тим самим обвинуваченням 
(А. Сахаров); сполука прийменника й іменника на випадок конкретизує умову: На 
випадок, якщо директор придбав мобільний телефон у власність і оформив договір 
на своє ім'я, передбачається укладання договору оренди телефону між: 
підприємством і директором як фізичною особою ("Податки та бухгалтерський 
облік"). Обумовлено вказівне значення відтворюється в реченні з поєднанням у тому 
разі: Але, з другого боку, умовна семантика зберігає свій характер лише в тому разі, 
коли умова, в залежність від якої ставиться відповідність основного змісту речення 
об'єктивній дійсності, знаходить своє лексичне вираження як частина самого 
основного змісту (О. Мельничук). Потреба конкретизації смислового зв'язку 
предикативних частин зумовила введення до раніше утвореного сполучення з тим 
щоб конкретизую чого мету слова розрахунок, а саме: Добір різножанрового 
матеріалу здійснено з тим розрахунком, щоб у подальшому аналізі віднайти його 
стильові особливості (Т. Бєляєва). 
521 
УКРАЇНСЬКИЙ СИНТАКСИС: ХРЕСТОМАТІЯ 
Появу таких сполучних виразів у текстах книжних стилів слід розцінювати як 
продовження дії введення повнозначних слів до сполучних одиниць для актуалізації 
семантико-синтаксичного зв'язку в системі складнопідрядних речень. Нові явища в 
удосконалення синтаксичної системи. Зрозуміло, що нові синтаксичні утворення не 
руйнують основ синтаксичної системи, а становлять лише тенденцію в розгортанні 
активних конструктивних і стилістично значущих процесів сучасної української 
мови. При цьому безсумнівною є стабільність синтаксичної системи. І в той же час 
незаперечним € постійний розвиток мови: зміни її одиниць і категорій. Тому 
залишається актуальною теза: мовознавство ще не вичерпало себе в розв'язанні 
питань структури і системи мови, в уточненні засобів підрядного зв'язку 
предикативних частин складнопідрядних речень, яке має здійснюватися паралельно з 
узагальненням здобутих даних. 
Література 
1. Вихованець 1993: Вихованець І. Р. Граматика української мови: Синтаксис 
-К.: Либідь, 1993.-368 с. 
2. Загнітко 1996: Загнітко А. П. Український синтаксис. - Ч.І. - К ІЗМН 
1996.-202 с. 
3. Слинько 1994: Слинько 1.1., Гуйванюк Н. В., Кобилянська М. Ф. 
Синтаксис сучасної української мови: Проблемні питання. - К : Вища шк 1994 -
670 с. 
4. Сучасна 1972: Сучасна українська літературна мова: Синтаксис / За ред. 
І. К. Білодіда. - К.: Наук, думка, 1972. -516 с. 
5. Шульжук 2004: Шульжук К. Ф. Синтаксис української мови. - К.: Академія 
2004. - 406 с. 
Опубл.: Функціонально-комуиікативні аспекти граматики і тексту: 36. наук, 
праць, присвячений ювілею доктора філологічних наук, професора, академіка АН ВШ 
України, завідувача кафедри української мови ДонНУ Загнітка Анатолія 
Панасовича. - Донецьк: ДонНУ, 2004. - С. 36-38.
загрузка...

.

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.