Загнітко А. П. Український синтаксис: навчально-практичний комплекс. Хрестоматія.

М.М. Богдан СПОЛУЧНИКИ І СПОЛУЧНІ СЛОВА ЯК ЗАСОБИ ЗВ’ЯЗКУ ЧАСТИН СКЛАДНОПІДРЯДНОГО РЕЧЕННЯ

загрузка...

При вивченні структурно-семантичних особливостей складнопідрядного
речення важливо усвідомити природу й функції тих специфічних мовних
засобів, які служать для зв’язку частин цього типу складного речення. На
конкретному мовному матеріалі учням потрібно показати, що складнопідрядне
речення становить структурну і семантичну єдність, частини якої
взаємопов’язані. Цілісність складнопідрядного речення проявляється в планах
не лише змістовому та інтонаційному, а й у структурному та формально-
граматичному.
В організації внутрішньо-синтаксичної структури складнопідрядного
речення як комунікативної одиниці важливу роль відіграють такі мовні
засоби, як сполучники підрядності та сполучні слова, вказівні слова,
співвідношення видо-часових і способових форм дєслів-присудків, порядок
частин, лексичні елементи, інтонація.
522
Тема V. Синтаксис складного речення
Сполучники підрядності і сполучні слова — це найважливіші засоби
зв’язку підрядного речення з головним у складнопідрядному реченні. Саме
вони граматично підпорядковують одну частину складного речення іншій і
значною мірою зумовлюють специфіку семантико-граматичної залежності
підрядного речення від головного. Сполучники підрядності і сполучні слова —
найбільш виразні формальні показники підрядного зв’язку частин складного
речення, тоді як сполучники сурядності — показники сурядного зв’язку частин
складносурядного речення. Саме цю характерну ознаку виділяють уже при
першому ознайомленні з основними двома типами складних сполучникових
речень. Наприклад: 1. «О партіє, під волі прапорами з тобою в Жовтні вийшли
ми у путь, Щоб ти могла мільйонними руками Планету всю до сонця
повернуть» (В. Сосюра); 2. «І котяться хвилі невтомної бурі, І стяги червоні
спливають крізь дим» (Л. Первомайський).
Спираючись на розрізнення сполучників сурядності і підрядності, учні
порівняно легко усвідомлюють структурно-граматичні ознаки цих двох
основних типів складних сполучникових речень. Проте під час вивчення
складнопідрядних речень специфічні особливості конкретних мовних засобів
зв’язку підрядного речення з головним, а саме сполучників підрядності або ж
сполучних слів, для частини учнів залишаються не зрозумілими до кінця. Тим
часом аналіз складнопідрядних речень вимагає чіткого розрізнення
сполучників підрядності і сполучних слів, а також визначення синтаксичної
функції сполучних слів у підрядному реченні. Коротко спинимося на розгляді в
основному цих двох питань.
Сполучники підрядності і сполучні слова на синтаксичному рівні об’єднує одна
спільна функція — бути засобом зв’язку підрядного речення з головним; інші ж
ознаки, зокрема лексико-морфологічна природа і семантико-синтаксичні функції, у
сполучників і сполучних слів різні. Принципова ж різниця між сполучниками
підрядності і сполучними словами полягає в тому, що сполучники підрядності лише
зв’язують підрядне речення з головним, не беруть участі в організації
внутрішньосинтаксичних зв’язків підрядного речення і не є членами речення, а сполучні
слова не лише приєднують підрядне речення до головного, а й беруть участь у
внутрішній організації підрядного речення, тобто вступають у семантико-
синтаксичні зв’язки з іншими словами і як повнозначні слова виконують функції
певних членів підрядного речення.
Для кращого усвідомлення учнями різних лексико-морфологічних розрядів
найчастіше вживаних сполучників підрядності і сполучних слів, які використовуються
для зв’язку підрядного речення з головним, можна скористатися такою таблицею.
що
як
коли
поки
щойно
щоб
аби
ніби
Сполучники
так що
як тільки
після того як
з того часу як
для того щоб
з тим щоб
тому щоб
Сполучні слова
Займенники
що
хто
який
чий
котрий
скільки
Прислівники
коли
як
де
куди
звідки
скільки
наскільки
З?’
УКРАЇНСЬКИЙ СИНТАКСИС: ХРЕСТОМАТІЯ
мов
наче
бо
якщо
раз
якби
хоч
хай
через те що
завдяки тому що
в зв’язку з тим що
дарма що
незважаючи на те що
При розрізненні сполучників підрядності і сполучних слів особливі труднощі
викликають виділені в таблиці багатофункціональні омонімічні слова що, як, коли. В
одних випадках вони виступають у функції, сполучників підрядності, а в інших — у
функції сполучних слів. Відзначимо специфічні ознаки сполучних слів і сполучників,
які потрібно мати на увазі при аналізі згаданих омонімічних слів.
Слово що, виступаючи сполучним словом, має значення предметсті, вказує на
предмет, тому що в такому разі це співвідносний з іменником займенник. На місці
слова що в цьому разі можна поставити іменник або інше субстантивоване слово з
головного речення, до якого відноситься підрядне означальне, а в підрядному
з’ясувальному на місці сполучного слова що можна поставити будь-який
(відповідний за змістом) іменник. У підрядному означальному реченні сполучне
слово що можна замінити словами який, яка, яке, які; отже, в таких випадках слово
що є синонімічним за значенням повнозначним слвам-займенникам, які в підрядному
реченні завжди — сполучні слова. Будучи повнозначним словом, що вступав в
іраматичний зв’язок з іншими словами підрядного речення (від нього чи до нього від
інших слів підрядного речення можна поставити питання), має певну відмінкову
форму і виконує синтаксичну функцію відповідного члена підрядного речення.
Сполучне слово що не можна пропустити. В підрядних реченнях з’ясувальних воно,
як правило, логічно наголошується, інтонаційно виділяється.
Сполучник що не має всіх цих ознак: як службове слово він не має предметного
значення і категорії відмінка; на місці сполучника не можуть бути поставлені
синонімічні за значенням сполучні слова; сполучник граматично не зв’язаний з
іншими словами і не є членом речення, в ряді випадків може бути пропущений,
логічно не виділяється і не наголошується.
Розглянемо, наприклад, значення слів що у двох складнопідрядних реченнях і
визначимо лексико-морфологічну природу цих омонімічних слів: 1. «В знаменах
вічна слава поколінь, Що здобули найбільшу перемогу» (П. Воронько); 2. «Я знаю,
що бійця нащадки спом’януть І нашу віру й кров знесуть на п’єдесталі»
(А. Малишко).
У першому реченні слово що має предметне значення, замість нього можна
поставити пояснюваний іменник з головного речення («покоління здобули найбільшу
перемогу»), його можна замінити і синонімічним за значенням сполучним словом які
(«В знаменах вічна слава поколінь, які здобули найбільшу перемогу»). Слово що
граматично зв’язане з присудком, має форму називного відмінка («що ( = покоління)
здобули перемогу») і, отже, виконує синтаксичну функцію підмета в підрядному
реченні. Пропустити слово що в цьому разі не можна. Все це свідчить про те, що в
першому реченні що — сполучне слово, яке зв’язує підрядне речення з головним і як
повнозначне слово бере участь у внутрішній організації підрядного речення.
524
Тема V. Синтаксис складного речення
У другому реченні слово що не має предметного значення, його не можна
замінити іменником. Тут слово що логічно не виділяється, не вступає в граматичний
зв’язок з іншими словами підрядного речення, не є членом речення і його можна
пропустити («Я знаю: бійця нащадки спом’януть…»). Отже, в другому реченні слово що —
сполучник, який виконує власне граматичну функцію — лише зв’язує підрядне речення з
головним і не бере участі у внутрішній організації підрядного речення.
Порівняємо ще два складнопідрядні речення з підрядними з’ясувальними,
приєднаними до головних речень за допомогою омонімічних слів що, і з’ясуємо, яке з
цих слів сполучне слово, а яке — сполучник: 1. «Я знаю, що ти приніс»; 2. «Я знаю,
що ти приніс книжку».
У першому реченні слово що має предметне значення, його можна замінити будь-
яким відповідним за змістом іменником («Я знаю: газету ти приніс»); граматично слово
що залежить від присудка: приніс що? — що (=газету). Отже, тут повнозначне слово —
займенник що — має форму знахідного відмінка без прийменника і виконує функцію
прямого додатка в підрядному реченні, пропустити його не можна. Легко помітити, що
в інтонаційному плані це сполучне слово логічно виділяється, наголошується, бо несе
певне змістове навантаження.
У другому реченні слово що можна пропустити («Я знаю: ти приніс книжку»),
воно логічно не виділяється, не вступає в граматичні зв’язки з іншими словами, не є
членом речення. Отже, тут слово що — сполучник підрядності, який використовується
лише для зв’язку підрядного речення з головним.
Розрізнення сполучного слова як і сполучника підрядності як- базується також на
лексико-морфологічних ознаках цих слів і передусім на їх семантиці.
Сполучне слово як має лексичне значення прислівника, тобто має якісне
значення (відповідає на питання яким способом?) або кількісне (відповідає на
питання на скільки?) і може бути замінене прислівниками з відповідним значенням чи
словами яким способом, як саме, наскільки. Будучи прислівником, слово як
граматично зв’язане з іншими словами в підрядному реченні, до нього можна поставити
питання від присудка, воно виконує функцію обставини способу дії або міри і ступеня. Як
правило, сполучне слово як логічно наголошується, інтонаційно виділяється.
Сполучник як не має наведених вище ознак.
Розглянемо кілька прикладів складнопідрядних речень і коротко проаналізуємо
значення слів як, що використовуються для зв’язку підрядного речення з головним.
1. «.Як буде артіль робити, так буде і земля родити» (Нар. творчість). 2.
«Механізатори колгоспу цієї примхливої весни працювали так дружно і завзято, як
тільки можна було» (3 газ.). 3. «Як став місяць серед неба, Ревнула гармата»
(Т. Шевченко). 4. «Як не буде птахів, то і людське серце стане черствим»
(М. Стельмах). 5. «Лист у вічність пішов, разом із життям, як світло від давно
згаслої одинокої зори (Ю. Яновський). 6. «Немає більшої честі, як служити
радянському народові своїм талантом» (О. Корнійчук).
У першому реченні слово як логічно виділяється, має якісне прислівникове
значення, може бути замінене словами яким способом, як саме, граматично зв’язане
з присудком: буде робити як? — як (=яким способом, добре) і, отже, виконує
функцію обставини способу дії. Таким чином, у цьому разі як — сполучне слово, що не
лише зв’язує підрядне речення з головним, а й вступав в граматичні зв’язки з іншими
словами підрядного речення, виконує функцію члена речення.
У другому реченні слово як теж інтонаційно виділяється, має прислівникове
кількісне значення, граматично зв’язане з головним членом і виконує функцію
обставини міри, ступеня. Отже, і в цьому разі як — сполучне слово.
525
УКРАЇНСЬКИЙ СИНТАКСИС: ХРЕСТОМАТІЯ
В інших реченнях слово як — сполучник, бо не має прислівникового значення, не
може бути замінене словами яким способом, наскільки, як саме, якою мірою і под.,
граматично не зв’язане з іншими словами, логічно та інтонаційно не відділяється. Про
втрату прислівникових значень свідчить і те, що слово як у цих випадках може бути
замінене синонімічними за значеннями сполучниками: коли (у третьому реченні), якщо
або коли (в четвертому), ніби, мов, наче (у п’ятому), ніж (у шостому).
Визначення лексико-морфологічної природи сполучного слова коли і сполучника
підрядності коли базується на з’ясуванні не лише семантики слова, а й характеру
змістових відношень між частинами складнопідрядного речення.
У підрядних означальних реченнях коли — сполучне слово: такі підрядні означальні
речення завжди ускладнені відтінком часового значення, привнесеного і збережуваного
саме прислівником коли. Наприклад: «Як я люблю оті години праці, Коли усе навколо
затиха…» (Леся Українка). В цьому реченні сполучне слово коли граматично зв’язане з
присудком і виконує функцію обставини часу в підрядному реченні.
У підрядних з’ясувальних реченнях коли — переважно сполучне слово. В таких
випадках воно зберігає прислівникове значення, логічно наголошується, граматично
зв’язане з присудком і виконує функцію обставини часу в підрядному реченні.
Наприклад: «Ніхто не знав, коли і де побудовано цю шхуну» (М. Трублаїні).
У функції сполучника коли виступає в тих підрядних з’ясувальних реченнях, де є
відтінок умови. У таких випадках слово коли втрачає своє лексичне (часове) значення і
може бути замінене синонімічним за значенням сполучником якщо. Наприклад:
«Люблю, коли в вікно розкрите шумлять безжурно дерева» (В. Сосюра).
У підрядних реченнях умовних і умовно-часових коли — сполучник синонімічний за
значенням сполучникові якщо: «Коли не вмієш дорожити собою, то тут научать»
(О. Гончар); «Сумно і смутно людині, коли висихає і сліпне уява…» (О.Довженко).
При поєднанні з часткою і слово коли виступає у значенні сполучника якби: «Хіба
скорили б далечінь герої, Коли б не ця уривчаста зоря, Подоба зоряниці світової?»
(М. Рильський).
Функцію сполучника виконує слово коли і в підрядних реченнях часу, які
вказують на час дії ГОЛОВНОГО речення і відносяться до всього головного речення.
Наприклад: «Коли заснуть сільські хати, міста, поля і люди, Виходить з попелу Хатинь і
тихим дзвоном будить Далекий хутірець Сонгмі (Б. Олійник).
Характерною ознакою сполучника коли є те, що він, втрачаючи своє лексичне
прислівникове значення часу, набуває значень сполучників якщо, якби, як і може
бути замінений ними у відповідних контекстах.
Значні труднощі виникають при визначенні синтаксичних функцій сполучних слів.
Учням насамперед слід пояснити, що синтаксична функція сполучного слова
зумовлюється змістовими і синтаксичними зв’язками цього займенника чи прислівника з
іншими словами саме в підрядному реченні, до складу якого воно входить. Граматичні
зв’язки сполучного слова з певними словами головного речення при визначенні його
синтаксичної функції як члена підрядного речення не повинні братися до уваги, бо інакше
це може призвести до неправильного визначення. Так, наприклад, синтаксична функція
сполучних слів який, яка, яке, які з огляду на їх семантику і зв’язки з певними
іменниками головного речення (узгодження в роді й числі) нерідко помилково
визначається учнями в усіх випадках як означення. Насправді ж функція цих слів може
бути різною залежно від їх семантико-синтаксичних зв’язків з іншими словами у
підрядному реченні, що формально виражається у відмінковій формі займенника.
Розглянемо кілька прикладів.
1. «Союз Радянських Соціалістичних Республік є соціалістична загальнонародна
526
Тема V. Синтаксис складного речення
держава, яка виражає волю й інтереси робітників, селян та інтелігенції, трудящих усіх
націй і народностей країнии» (Конституція СРСР, стаття 1). У цьому
складнопідрядному реченні підрядне означальне зв’язане з головним за допомогою
сполучного слова яка, що виконує функцію підмета в підрядному реченні, тому що це
слово зв’язане з присудком підрядного речення і має форму називного відмінка (таку
ж форму має і відповідний іменник головного речення, поставлений на місце
сполучного слова: «яка (^держава) виражає волю й інтереси…»).
2. «У дні, які народ омріяв, — Бурхливі, світлі, трудові — Шле голос ясночолий
Київ Зореувіггчаній Москві» (М. Рильський). У цьому разі сполучне слово які
граматично залежить від присудка і має форму знахідного відмінка: омріяв що? — які
(=дні). Отже, в підрядному реченні сполучне слово які виконує функцію прямого
додатка.
3. «Я єсть народ, якого Правди сила ніким звойована ще не була (П. Тичина).
Сполучне слово якого тут має форму родового відмінка, граматично залежить від
іменника: Правди чиєї? — якого (=народу). Отже, в цьому підрядному означальному
реченні сполучне слово виконує функцію неузгодженого означення.
4. «Наступного дня Черниш і Козаков підходили до села, в якому розташувався
штаб полку» (О. Гончар). Тут сполучне слово грамматично залежить від присудка
підрядного речення: розташувався де? — в якому (=в селі), має форму місцевого
відмінка і виконує функцію обставини місця. До речі, тут сполучне слово з
прийменником можна замінити синонімічним за значенням сполучним словом де, що
завжди зберігає прислівникове значення і виконує функцію обставини місця.
У складнопідрядних реченнях з підрядними з’ясувальними, приєднаними до
головного за допомогою сполучного слова який, форма цього займенника цілком
залежить від того іменника чи субстантивованого слова, з яким воно пов’язується в
підрядному реченні, тому це сполучне слово і виконує функцію узгодженого
означення в підрядному реченні.
Наприклад: «Молодь знає, якою дорогою ціною завойовано перемогу над
фашизмом» (3 газ.).
Сполучні слова — займенникові прислівники, як правило, виконують синтаксичні
функції відповідних обставин, співвідносних з їх лексичними значеннями (місця —
де, куди, звідки: часу — коли: способу дії — як; міри, ступеня — скільки, наскільки).
Як уже зазначалося, сполучники підрядності й сполучні слова значною мірою
зумовлюють і конкретизують семантико-структурні особливості складнопідрядних
речень. Проте слід мати на увазі, що при визначенні типу підрядного речення далеко не
в усіх випадках можна спиратися на семантику слів, які виступають засобом зв’язку
підрядного речення з головним. Це залежить передусім від значення сполучників і
сполучггих слів.
Сполучники підрядності за своїм значенням можуть бути поділені на дві групи:
семантичні і асемантичні, або синтаксичні, функціональні.
До семантичних сполучггиків належать ті, іцо своїм значенням точно і однозначно
вказують саме на певні змістові відношення, які виражаються в складнопідрядних
реченнях з цими сполучниками, і, звичайно, використовуються для зв’язку лише певних
підрядних речень з головними. Так, сполучники якщо, раз, якби приєднують до
головного лише підрядні умовні; бо, тому що, через те що — підрядні причинові; поки,
після того як, як тільки — підрядні часу; для того щоб — підрядні мети; так що —
підрядні наслідкові; ніби, мов, наче — підрядні способу дії порівняльні; хоч, хай, дарма
що, }іезважаючи на те що — підрядні допустові.
527
УКРАЇНСЬКИЙ СИНТАКСИС: ХРЕСТОМАТІЯ
Асемантичні, або синтаксичні, сполучники, зокрема часто вживані в мові що,
щоб, як, коли, а також сполучні слова є неспеціалізованими, багатозначними. Вони не
вказують на певний тип змістових відношень і можуть використовуватися в різних за
значенням складнопідрядних реченнях, тобто можуть приєднувати до головних різні типи
підрядних речень. Так, наприклад, асемантичний сполучник що і сполучне слово що
можуть приєднувати до головного речення підрядні речення з’ясувальні, означальні,
способу дії, супровідні; сполучник щоб зв’язує з головним підрядні мети, з’ясувальні,
означальні, способу дії, міри, ступеня; омонімічне слово як — підрядні способу дії,
часові, з’ясувальні, міри, ступеня; сполучник коли зв’язує з головним підрядні часу,
умовно-часові, умовні, з’ясувальні з відтінком умови, а сполучне слово коли
використовується в підрядних означальних і власне з’ясувальних.
Для показу багатства синтаксичних функцій асемантичних засобів зв’язку
підрядного речення з головним можна скористатися такою таблицею.
Асемантич
ні сполучники і
сполучні слова
що
щоб
коли
Приєднують типи
підрядних речень
означальне
з’язувальне
способу дії
міри,ступеня
супровідне
мсти
означальне
з’ясувальне
способу дії
міри, ступеня
часу
умовне
Приклади
Народ, що вільним став, нікому не
зломити (В. Сосюра).
Добре, що є сурмачі в лавах твоїх,
комсомоле (М. Сингаївський).
Отак буває на початку травня, що
сонце гріє, та не дуже (П. Тичина).
Ми вже так знали одне одного, що
навіть думки одне одного вгадували
безпомилково (0. Гончар).
Екскурсії сприяють кращому
пізнанню рідного краю, що для молодої
людини конче потрібне (3 газ.).
Злились вітри Росії і Вкраїни, щоб
про весну у вічносгі шуміть (В. Сосюра).
Де в світі є мова така чарівлива, щоб
справжнєє щастя могла розказать (Леся
Українка).
Людині треба, щоб її робота
залишалася після неї самої жити
(Ю. Яновський).
І я хотів життя прожити так, щоб
добрим друзям радість дарувати
(Л. Дмитерко).
Випростатися хотілося так, щоб
дістати рукавицею неба, його кудлатих
хмар (О. Гончар).
Коли я погляд свій на небо зводжу,
— нових зірок на ньому не шукаю (Леся
Українка).
Коли ж Вітчизни щирий гнів тебе
послав на ворогів, здолати їх зумій
(Л. Первомайський).
528
Тема V. Синтаксис складного речення
як
ДЄ
означальне
з’ясувальне
способу дії
міри, ступеня
умовне
часу
з’ясувальне
означальне
місця
означальне
з’ясувальне
Ми ніколи не забудемо тих днів,
коли смолоскипами палали наші міста і
села (Ю. Збанацький).
Справжній господар поля відчуває,
коли потрібно розпочати сівбу (3 газ.).
І задзвенів, як в бурю дзвонить бір,
метал могутньо змахнутих сокир
(М. Бажан).
Темно, душно, парно, як буває
душно і парно літньої ночі перед дощем
(Панас Мирний).
О, сором мовчки гинути й
страждати. Як маєм у руках хоч
заржавілий меч (Леся Українка).
Як нас опівночі в колисці Землі
зів’ялі вітри заколишуть, виходять
суворі мої кораблі на лінію тиші
(Б. Олійник).
Ви знаєте, як липа шелестить у
місячні весняні ночі? (П. Тичина).
Гарячий городе-герою, хіба той
день і час забуть, як разом з братньою
Москвою ступив ти на свободи путь
(М. Рильський).
Так, ми йдемо по ленінській
дорозі Туди, де сяють райдуги ясні»
(В. Сосюра).
І зацвітуть червоні маки на тих
столочених полях, де люди, вбиті в час
атаки, — довіку житимуть в піснях
(Л. Дмитерко).
Вибираючи життєвий шлях,
випускник школи повинен знати, де він
принесе більше користі Вітчизні (3 газ.).
Отже, при визначенні типу підрядного речення можна спиратися
безпосередньо на значення лише семантичних сполучників, а при наявності
асемантичних сполучнишків і сполучних слів береться до уваги не стільки
значення цих слів, стільки структура і загальна семантика складнопідрядного
речення в цілому, змістові відношення, які виникають між його частинами,
Віднесення підрядного речення до слова (словосполучення) чи до всього
головного, конкретне наповнення речень лексикою, порядок частин та ін.
Робота над усвідомленням лексико-морфологічної природи сполучників
підрядності і сполучних слів, зокрема над їх розрізненням, визначенням
синтаксичної функції займенників і прислівників, а також над з’ясуванням
семантичних можливостей сполучників і сполучних слів не повинна бути
самоціллю, її слід підпорядкувати основній меті — показові багатства і
різноманітності мовних засобів, що використовуються як важливі ланки в
529
УКРАЇНСЬКИЙ СИНТАКСИС: ХРЕСТОМАТІЯ
побудові різних структурно-семантичних типів складнопідрядних речень сучасної
украіїнської літературної мови.
Опубл.: Українська мова і література в школі. — 1979. -№ 1. — С. 69- 75..

загрузка...

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.