Стус Василь. Вибране. Час творчості.

Євгенові Сверстюку

загрузка...

І то була мені досада!
Пливла розгониста, туга
сліпучо-біла автострада.
Неначе линва циркова,
що над усесвіту проваллям
свої виборює права!
І ні початку, ні кінця
тій гілці простору, що родить
тугі оранжові сонця.
А в небі — де хоч в око стрель —
там джереловий голос бродить,
вишневий, мов віолончель.
Полощеться сорочка біла
од начувань, не од вітрів.
Душа займається зболіла:
так ясно-ясно він горів!
Та зачудований явою
небесною, ти стежив крок
його веселий — над пітьмою
несусвітенних заволок.

загрузка...

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.