Стус Василь. Вибране. Час творчості.

В степу глухому тупу-тупу

В степу глухому тупу-тупу,
іржання коней, скрип підвід,
і посмутив опоніч глупу
сузір’їв бурштиновий лід.
Солопленими язиками
потвори звомплених багать
спішать постати над зірками,
як смолоскипи розпроклять.
І, випорснутий з-над оград,
натужний бурштиновий голос
снується в висі, ніби чад
офір, котрих заправив Волос
з прагнущих долі наздогад.
І височіє мінаретом,
як белебень, зболіла ніч,
цвинтарним сяєвом сторіч
вигулькуючи над вертепом.
Край віддано благоволінню
покар, надсад, наломів бід.
І надимає поніч глупу
сузір’я бурштиновий лід.

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.