Стус Василь. Вибране. Час творчості.

Сяє срібне серце землі

загрузка...

Сяє срібне серце землі
всепекельними калюжами.
Там, у товщі, в кризі, в імлі
з голубими, як льон, руками —
Ти, Ізольда золотоко-
золотоброва
миєш підлий метал лотком —
під погребним покровом.
Над тобою круті горби,
геть розриті,
поруч тебе — німі раби,
сном окриті.
А товщею, в кризі, в імлі,
за тамбоком,
сяє срібне серце землі
скорбним оком.

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.