Осики лист карозелений
тремтить на вітрі і тремтить.
Ще досвіток. Господь ще спить,
зітхає в’язень коло мене
і моторошно так кричить,
окритий сном. В вікні глухому
сліпа займається зоря.
Недоле, нишком догоряй —
і не кажи про те нікому.
Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.
Попередня: Той спогад: вечір, вітер і печаль
Наступна: Ой ти, горе голодне