Ну й долечка! Прождати на життя —
і всенедочекавшися — померти!
То хто єси? Збагнув бодай тепер ти,
коли немає більше вороття
до давнього, минулого, старого?
Дарма. Ти сам — на белебні живи
і ці нестерпні дні благослови
одним ім’ям — Люципера чи Бога.
Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.
Попередня: Сто чорних псів прогавкало. Сто псів
Наступна: В Сибір летимо. Я і пару Кирил