Стус Василь. Вибране. Час творчості.

За сном не чув я, що мороз надворі пересівся

За сном не чув я, що мороз надворі пересівся,
і, визволений від погроз, Софіїн град відкрився.
Мов крижаний топився мур — вода заструменіла
і тупітнява рідних юрм від досвіта будила.
Ото веселики гули, джмелі ж які літали,
з тобою, люба, ми були — од гурту відставали,
від колотнечі передмість, бо Київ семигорий
став посилати благовість — з усіх своїх соборів.
Нарешті збір, нарешті збір померлих днів і років
мов ґрати чорних спроневір і ярих життєтоків,
і я подався стрімголов до голосного свята
агов гукав когось, агов — але кого ж гукати?

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.