Стус Василь. Вибране. Час творчості.

Мій янголе, моя любове

Мій янголе, моя любове,
моя незбутня туго, ти
сполохані піднесла брови
в мої потьмарені світи.
Лети в німотному жаданні
крізь туги займища страшні
невже я чую на світанні
ті перелети голосні
і лячні доли наслухають
твій замашний німотний лет
нас тільки зорі ще й єднають
огнем подаленілих мет
а ти збавляй віка в чеканні
визбируй сльози по щоках.
Коли б знаття то б увостаннє
пішла б шукати по зірках.
0 ти моя незбутня муко
тонкоголоса туго, ти
сполохані піднесла руки
в мої потьмарені світи.
Щоднини ставши до світсонця
ти молиш, Господе благий,
скажи, де ділась люба донця,
де син подівся дорогий.
Мовчить Господь, насупив брови
соромлений ховає вид
1 наскрізь видуті діброви
гудуть з полями вперебрід.
Укрила сива заволока
недобрий обрій. Осінь. Дощ.

Категорія: Стус Василь. Вибране. Час творчості.

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.