Світанок стиг на сході, неначе мертвий птах,
і очі зводив подив по вишкових горбах.
Межею знакувалось тобі твоє життя,
жилось, немов прощалось, пройшло без вороття,
потрапивши в тенета, обранив душу в смерть,
а каламутна Лета зібгала шкереберть.
Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.
Попередня: Я нині встав спередодня — допіру ледве дніло
Наступна: Спішу до тебе навмання