Статті

ОСОБЛИВОСТІ ВЕРБАЛІЗАЦІЇ ПОЗИТИВНИХ ЕМОЦІЙ В АНГЛОМОВНІЙ ХУДОЖНІЙ ЛІТЕРАТУРІ

УДК 811.111

Стаття присвячена дослідженню емоцій та їх вербалізації у мові. Визначено поняття «емоція» та «емоційний концепт». Визначено оцінну складову емоційного концепту. Охарактеризовано позитивні емоції у художній літературі. Проаналізовано мовні засоби вербалізації позитивних емоційних концептів у художній літературі.

Ключові слова: емоція, емоційний концепт, позитивні емоції, вербалізація, художня література.

Постановка проблеми у загальному вигляді та її зв’язок із важливими науковими й практичними завданнями. Сучасні лінгвістичні дослідження характеризуються антропоцентричністю. Емоції належать до соціально-психічних явищ життя людини, які знаходять відображення у мові у текстах різного дискурсу, особливо у художньому і публіцистичному. Сфера емоційних реакцій кожної людини є індивідуальною, і відзначається багатоваріативністю. Складність дослідження емоцій полягає у тому, що вони мають подвійну природу. По-перше, емоції пов’язані із внутрішнім станом особистості, який неможливо виміряти, лише оцінити, спираючись на реакцію особистості. По-друге, емоції – це універсальне явище, яке характеризується національно-культурною специфікою, образністю, соціальною спрямованістю. Дослідження емоційних концептів є важливим напрямком лінгвістичних досліджень, адже позначення емоцій у мові має не тільки розгорнуті синонімічні ряди, але й різниться рівнями емоційної забарвленості.

Актуальність дослідження. У сучасному світі, заповненому різного роду інформацією, феномен «емоції» набуває нових відтінків. Людині XXI століття доступні різноманітні форми спілкування, тому вивчення емоцій та їх вербалізації є актуальним і важливим. Дослідження лексичної репрезентації емоцій має особливу цінність, оскільки сприяє розумінню різних способів вираження емоційного стану особистості. Емоції є одним з найбільш виражених елементів психічного і соціального життя людини, а також найважливішим людським чинником у культурі і соціумі. Вивчення віддзеркалення у мовних знаках внутрішнього світу людини є фундаментальною проблемою лінгвістики.

Формування цілей статті. Метою дослідження є визначення особливостей вербалізації позитивних емоцій в англомовній художній літературі.

Аналіз основних публікацій та досліджень. В лінгвістиці неодноразово приділялася увага дослідженню емоцій, а саме категоризації емоцій та емотивності у мові: А. Вежбицька [1], О. В. Малярчук [3], І. І. Мац [4], Р. С. Хіміч [5], В. І. Шаховський [6], В. Д. Шинкарук [7] та ін.

Виокремлення невирішених раніше частин загальної проблеми, яким присвячено означену статтю. Незважаючи на численні дослідження емоцій та їх вербалізації у мові, у сучасній лінгвістиці досі залишається відкритим питання про способи передачі емоцій у тексті, оскільки на сьогодні відсутнє загальноприйняте значення поняття «емоція» та «емоційний концепт».

Виклад основного матеріалу дослідження з повним обґрунтуванням отриманих наукових результатів. Емоційний концепт належить до ментальних одиниць, які відображають у собі індивідуальний досвід мовця у формі загально-універсальних уявлень про емоційні відчуття [3, с. 133]. В. Шаховський відзначає, що емоції є проявом «людських пристрастей», які знаходять відображення на всіх мовних рівнях – лексичному, граматичному, синтаксичному [6, с. 21]. А. Вежбицька пропонує визначати «емоційний концепт» як «лексичні одиниці, які вживаються для найменування емоцій та емоційних станів» [1, с. 329]. В тлумачних словниках існує велика кількість понять для називання емоцій. Однак, у психологічний літературі виділяються базові емоції. Учений-психолог К. Ізард серед базових емоцій виділяє такі: задоволення, інтерес, любов, здивування, сум, гнів, презирство, сором, страх [2, c. 63]. Емоційний стан мовця впливає на спілкування. Зокрема, емоції надають комунікації експресивності і динамізму. Слід також зауважити, що емоційний концепт належить до етнокультурних реалій. Відомо, наприклад, що англійцям властива стриманість у прояві емоцій; італійці, навпаки, є імпульсивними; українцям властива доброта та щирість та ін. [5]. У семантиці емоційного концепту виділяється оцінне значення, яке співвідноситься з емоційно-чуттєвою сферою. Комунікація і сприйняття мовця визначається його емоційним станом. Оціночний компонент емоційного концепту покликаний впливати на психологічний стан учасника комунікації (адресата). І. І. Мац зазначає, що сутність вербалізації емоцій полягає у тому, що мовець передає у комунікації не тільки свої знання про навколишній світ та їх оцінку, а й той внутрішній стан, який властивий мовцеві безпосередньо в момент комунікативного акту [4, с. 181]. Згідно з В. Д. Шинкарук, емоційний світ індивіда відображено у мовній картині світі. У мові існує два способи вербалізації емоцій: 1) лексичні одиниці, які називають емоційні реакції та стани; 2) мовні засоби, які використовуються для об’єктивації свого внутрішнього стану на момент комунікативного акту [7, с. 31]. За оціночною спрямованістю емоції можна поділити на позитивні і негативні.

Позитивні емоції є джерелом задоволення, відчуття щастя, радості. Прикладом позитивних емоцій є, наприклад, “love” («любов»):By the time summer ended, he knew he was in love, and when the air turned crisp and autumn leaves drifted to the ground in ribbons of red and yellow, he was certain that he wanted to spend the rest of his life with her, as crazy as that sounded [8, с. 8].

Позитивні емоції пов’язані із сімейним щастям, наприклад: After a honeymoon in the Bahamas, she started her teaching job at a local elementary school, but when Jared came along the following summer, she took a leave of absence [8, с. 12]. В цьому прикладі йдеться про «медовий місяць». Поняття «весілля/шлюб/медовий місяць» мають статус універсальної ментальної моделі, що виявляється в двох аспектах: загальнолюдському (дошлюбна поведінка, результат шлюбного союзу, система властивих відносин розірвання браку) і етнічному. Так, українська мовна свідомість концептуалізує шлюб/весілля як основу сім’ї, що є ціннісним орієнтиром, не дивлячись на те, що в сучасному суспільстві констатується зниження цінності браку як офіційно зареєстрованого сімейного союзу чоловіка і жінки, а англійська – перш за все як союз двох партнерів, оформлений відповідно до закону і традицій, або сумісне мешкання партнерів. Якщо спиратися на розуміння поняття «весілля» та «шлюбу» в англійській лінгвокультурі, то сумісне проживання партнерів так чи інакше передбачає виникнення симпатії або любові між ними. Весілля/шлюб передбачає створення сім’ї, усвідомлення та прийняття на себе певних обов’язків щодо піклування про чоловіка/дружину та їх дітей.  Відповідно, можна говорити, що створення сім’ї базується на почуттях поваги, піклування, взаємодопомоги, а саме ці почуття репрезентуються концепт «Любов».

До позитивних емоцій належить “joy” («радість»), наприклад: Bright-spirited Annette brought a new kind of joy into their home, and every now and then Amanda could almost pretend that they were a complete and loving family, untouched by tragedy [8, с. 8]. В цьому прикладі концепт «радість» представлений лексемою joy. Радість в цьому реченні пов’язана з із народженням дитини та щастям, яке її поява принесла в дім. Її дорослішання протиставляється старінню батьків, для яких дитина є втіхою. Отже, емоційний концепт «радість» означає втіху, щастя.

Висновки дослідження і перспективи подальших розвідок у цьому напрямку. Підсумовуючи вищезазначене, можна зробити висновок, що емоції вербалізуються у мові у вигляді емоційних концептів. Емоційні концепти представлені лексико-граматичними одиницями, які відображають почуття, психічні стани тощо мовців. Як свідчить аналіз робіт, присвячених вивченню емоційних концептів, науковці переважно визначають їх як лексичні одиниці, які містять семантику оцінки, оцінювання та ін.

 

Список літератури:

  1. Вежбицька А. Язык. Культура. Познание: монографія / А. Вежбицька. – М.: Русские словари, 1996. – 416 с.
  2. Изард К. Психология эмоций: Пер. с англ. / К. Изард. – Питер, 2000. – 464 с.
  3. Малярчук О. В. Емоційний концепт “Щастя”: етимологічні та структурі характеристики / О. В. Малярчук // Вісник Житомирського Державного Університету ім. Івана Франка. – 2014. – Вип. 74. – С. 132-138.
  4. Мац І.І. Різновиди емоцій та способи їх вербалізації (на матеріалі англійської мови) / І.І. Мац // Вісн. Житомир. держ. пед. ун-ту . – 2003. – № 11. – С. 181-183.
  5. Хіміч Р.С. Експресивна комунікація як об’єкт лінгвістичного дослідження [Електронний ресурс] / Р.С. Хіміч. – Режим доступу: http://er.nau.edu.ua/bitstream/NAU/4449/1/ЕКСПРЕСИВНА КОМУНІКАЦІЯ ЯК ОБ’ЄКТ ЛІНГВІСТИЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ.pdf
  6. Шаховский В. И. Эмоции: Долингвистика, лингвистика, лингвокультурология [Текст]: монография / В. И. Шаховский. – М.: Книжный дом Либроком, 2010. – 128 с.
  7. Шинкарук В.Д. Особливості реченнєвих структур з емоційно-оцінними значеннями / В.Д. Шинкарук // Studia Linguistica. – 2001. – Вип. 5. – С. 29-37.
  8. Sparks Nicholas, The Best of Me [Електронний ресурс] / Sparks Nicholas. – Режим доступу: royallib.ru

Автор: ІЦ «Манускрипт»

 

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.