ПРИКЛАДКА.

ПРИКЛАДКА. Одним із різновидів означень є прикладка. Це таке означення, що виражається іменником і дає предметові другу назву.

Прикладка, як і взагалі означення, відповідає на питання який?:

“Освітлений вогнями, підходить пароплав (який?) “ТарасШев­ченко» (О. Довженко).

Прикладка може означати:

1)  характеристику особи за професією, родом занять: лікар-терапевт:

2)   характеристику особи за національною належністю: дівчина-укра/нка;

3)  характеристику особи за соціальним походженням: юнак-робітник-,

4)   характеристику особи за місцем проживання: жінка-кі/янка;

5)  характер особи за віком: хлопець-підліток-,

6)   характеристику особи за родинними стосунками: дівчата-сестрички-,

7)   родову назву при видовій:

Київ-тсго]

8)   видову назву при родовій: місто Донецьк-,

9)   якісну характеристику особи або предмета: юнак-богатир.

Прикладка — це залежний від ведучого слова другорядний член, який виражається іменником або субстантивованим словом і при­єднується до ведучого слова паралельними з ним формами з ме­тою його визначення, уточнення або пояснення.

До означуваного слова прикладка може приєднуватися дефісом, якщо:

1)  означуване слово і прикладка є загальними назвами:

“Зимонько-снігуоочко. Просимо, голубочко, Щоб мороз стояв”         (Л. Глібов);

 

2)   означуване слово стоїть після прикладки:

“Жили у гущині глибокого байрака Страшенний Лев, всесвітній Лис, Бурлака ВоЬкінаш Сірко-собака”(Л. Глібов).

3)  прикладка входить до складу терміна: льон-довгунеиь. твір-опис.

У лапках пишуться прикладки, які не змінюються й означають назви газет, журналів, підприємств, пароплавів, стадіонів тощо: “Ніякої робітничої маси в організаціях “Гарт” і “Плуг» не було іще довгенько не буде” (М. Хвильовий).

Якщо така прикладка вживається без означуваного слова (тобто як самостійна назва), то воно так само береться в лапки, але змінюється: Ми завжди читаємо “Літературну Україну”.

Прикладка буває поширеною і непоширеною:

1)    Знайшов собі він з чорними очима дівчиноньку — нову і радісну весну.

2)     “Всіх владаока-ніч покорила” (Леся Українка).

Прикладка може писатися й окремо з означуваним словом. Це відбувається тоді, коли спочатку йде слово з широким (родовим) значенням, а потім з вузьким (видовим або одиничним): ріка Дніпро, трава звіробій, птах ворон.

Така прикладка звичайно узгоджується у відмінку з означуваним словом: річкою Бугом. (О.в.).

Проте зазначимо, що назви населених пунктів, станцій, портів, річок у діловій, військовій та науковій мові можуть постійно стояти у формі називного відмінка, незалежно від форми означуваного іменника: у місті Донецьк, за річкою Ірпінь.

Іноді прикладка приєднується до означуваного слова за допо­могою пояснювального сполучника як (комами не виділяється): Шевченко як поет відомий у всьому світі.

Однак, якщо прикладка має причиновий відтінок, комами виділяється: “Кривинський, як посередник, вийшов наперед громади» (Панас Мирний) (тому що був він посередником — причина).

 

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.