ПРЯМА МОВА. Прямою мовою називається чуже мовлення, пе-редане дослівно, з повним збереженням змісту, форми та інтонації.

Наприклад:
“Богдан розсміявся: “Що ж я вам дам, коли маю тільки один пейзажний вірш, та ще й про дощ”(М. Стельмах).
Пряма мова супроводжується, як правило, словами автора, які вказують, кому вона належить. По відношенню до прямої мови вони можуть займати різну позицію: стояти перед прямою мовою, після неї і в середині її.
Розділові знаки при прямій мові Пряма мова береться в лапки, а також виділяється двокрапкою або тире.
Двокрапка ставиться після слів автора перед прямою мовою, пер¬ше слово якої пишеться з великої літери:
Одна (дівчина) сказала: ТІпяньте, гарно як! Немов облита снігом кожна гілка!”(М. Рильський).
Кома (знак питання, знак оклику, три крапки) й тире: після прямої мови перед словами автора.
Наприклад: “Звідки ти знаєш?”- дивуюсь я (М. Стельмах).
Розділові знаки при прямій мові, якщо слова автора розривають пряму мову
1) Кома, тире з обох боків — якщо слова автора розділяють пря¬
му мову, яка є одним реченням Наприклад: “Ой на морі хвиля грала, — сумно
дівчина співала, — у долині роса впала…» (П. Воронько).
2) Кома (знак питання, знак — якщо слова автора розділяють пря- оклику, три крапки), тире му мову на межі двох речень після першої частини пря¬мої мови; крапка, тире
після слів автора Наприклад: «Це я бур’ян?! — засміявся Віктор. — І який же саме? Лопух чи осот?” (І. Цюпа).
3) Двокрапка, тире після слів — якщо у словах автора, які стоять автора; велика літера — у середині прямої мови, вказуєть- друга частина прямої мови ся, що пряма мова буде продов¬жуватися ‘
Наприклад: “Ні, це я… — якимсь ніби не своїм голосом озвався він.
І вже сам не знав, як сказав: — Це я, ненько, Василь Береговець…” (І. Цюпа).

Пряма мова може бути діалогічною. Кожна репліка записується
з нового рядка, перед кожною з них ставиться тире і в лапки вона
не береться:
— Добрий вечір.
— Добрий вечір, — оглянувся і побачив перед собою біляве дівча
років десяти з вузликом у руках (І. Цюпа).
Якщо репліки записуються підряд, в рядок, то беруться в лапки:
“Пробачте, це ви Василь Романович?»- “Я. А ти ж хто будеш?”-
“А я Таня”(І. Цюпа).