Українська мова: Словник-довідник. 1998. (Загнітко А. П., Познанська В. Д., Омельченко 3. Л., Мозгунов В. В. та ін.)

СЛОВОСПОЛУЧЕННЯ

загрузка...

СЛОВОСПОЛУЧЕННЯ — синтаксична одиниця української мови, що створюється поєднанням двох або більше повнозначних слів, з яких одне виступає головним, а друге залежним. Словосполученню притаманний ряд визначальних ознак:
1) це поєднання двох і більше повнозначних слів;
2) поєднуються слова підрядним прислівним зв’язком;
3) поєднувані слова називають одне поняття;
4) словосполучення виконує функцію називання (пор. основна функція речення — функція спілкування);
5) словосполучення є будівельним матеріалом речення: хлібні ниви (ниви — головне (стрижневе) слово, хлібні — залежне, до ньо¬го ставиться питання які?).
В українській лінгвістиці існує кілька підходів до визначення сло-восполучення. Для одних лінгвістів словосполучення — це поєднання двох і більше повнозначних слів на основі будь-якого синтаксичного зв’язку — сурядного, предикативного, підрядного тощо (пор.: Л. Блум- фільд вважав словосполученням навіть поєднання повнозначного слова з неповнозначим: на березі; у лісі): день і ніч; хлопчик спить; малювати картини. Для інших словосполученням є поєднання тільки двох і більше повнозначних слів на підставі підрядного прислівного синтаксичного зв’язку. Поширенішим і загальноприйнятим є тлума¬чення словосполучення як цілісної номінативної одиниці, складники якої поєднуються між собою тільки підрядним зв’язком. Словосполу¬чення відрізняється від слова
1) будовою — два і більше повнозначних слів, їх різнооформ- леність;
2) контекстом — мінімальний контекст для слова-словосполучен-ня, для словосполучення — речення;
3) ознакою відтворюваності — слово береться з мови і тому відтво¬рюється, словосполучення вільно твориться з метою витво¬рення розчленованої назви: звитяга молодих; учитель школи.

загрузка...

За будовою словосполучення поділяються на:
1) прості (складаються з двох слів: красива дівчина),
2) складні (з трьох і більше повнозначних слів з одним головним: двічі повторити прохання):
3) комбіновані (складаються з двох або більше словосполучень, які легко вичленовуються зі складу комбінованого: знайома з дитинства пісня -» знайома пісня + знайома з дитинства).
За морфологічним вираженням головного слова словосполучення поділяються на:
1) іменникові (мамина пісня)]

2) прикметникові (надзвичайно вродливий)]

3) дієслівні (розповідати казку)]

4) прислівникові (дуже швидко)]

5) числівникові (п’ять хлопців)]

6) займенникові (кожен з нас).
За семантичними відношеннями словосполучення поділяються на:
1) атрибутивні, залежний компонент на рівні речення виступає озна-
‘И І ченням (цікава книжка)]

2) об’єктні (зустріти друга)]
3) обставинні (іти додому).
За ступенем синтаксичної злитості словосполучення поділяються на:
1) синтаксично вільні (кожен компонент словосполучення виступає самостійним членом речення:

вчити вірш; писати листа; говорити впевнено);
2) синтаксично нечленовані (все словосполучення виступає одним
членом речення: метр шовку; два хлопці; інколи статус тако¬го словосполучення можна пізнати тільки на рівні речення: Чер¬воний колір — колір кохання, де “червоний колір” виступає підметом і в силу цього є нечленованим словосполученням).

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.