УЗАГАЛЬНЕНО-ОСОБОВЕ РЕЧЕННЯ. Це односкладне речен¬ня, дія якого стосується узагальненої особи, а головний член вира-жений дієсловом 2-ї особи – зрідка – в інших особових формах: “Боїшся вовка – не йди до лісу” (Нар. тв.).
У цих реченнях дія, стан, ознака сприймаються узагальнено, як характерні для будь-якої особи.
Узагальнено-особові речення виражають:
1) загальне положення, висновок, що стосуються всіх людей без¬відносно щодо місця і часу:
“Що посієш, те й пожнеш”(Нар. тв.);
2) настрої, переживання, думки:
“Трапляється так, що сидиш поміж інших, наче й друзі, але нічого спільного з ними не маєш” (Я. Мельник).
Головний член узагальнено-особових речень може виражатися:
1) дієсловом у формі 2-ї особи однини і множини теперішнього або майбутнього часу:
Хочеш мати, треба дбати;
2) дієсловом у формі 2-ї особи однини і множини наказового спо¬собу:
За край рідний іди сміливо в бій-,
3) дієсловом у формі 1-ї особи множини теперішнього або май-бутнього часу дійсного способу:
Що маємо – не дбаємо, а втративши – плачем;
4) дієсловом у формі 3-ї особи множини:
“Решетом воду не носять” (Нар. тв.);
5) формою чоловічого роду минулого часу дійсного способу: “Цілив у ворону – попав у корову” (Нар. тв.).
Узагальнено-особові односкладні речення відрізняються від оз-начено-особових речень вказівкою на узагальнення особи і, як пра-вило, є повними односкладними реченнями.