Статті

Д. С. Наливайко. КИЇВСЬКІ ПОЕТИКИ XVII — ПОЧАТКУ XVIII ст. В КОНТЕКСТІ ЄВРОПЕЙСЬКОГО ЛІТЕРАТУРНОГО ПРОЦЕСУ

загрузка...

. _ р історії європейської літератури — це також епоха літературних взаємин двох культурно-історичних спільностей континенту — «латинської» і «греко- Енської», які склалися ще в ранньому середньовіччі й багато в чому різними шляхами, у різних фор- і гябинною основою утворення названих середньовіч- gg йімурно-історичннх спільностей були насамперед фдШш особливості суспільного устрою різних регіонів біроая, відмінності в структурі феодального ладу. Разом з гви у становленні й розвитку^ культурних спільностей іс­тоти роль належала віросповідному фактору, розколу хри- ошшкЯ церкви на католицьку й православнууадже, за сямиїФ. Енгельса, «верховне панування богослов’я в усіх шузі!розумової діяльності було в той же Vac неминучим мгліхвш того становища, яке займала церква як найбільш ШІШЙІ синтез і найбільш загальна санкція існуючого ЩШшо ладу» 1( Важливою рисою греко-слов’янської літературної спільності було те, що спиралася вона на ві- ДрДДиклов*янську культуру та літературну традицію М^іШ|валася не латиною, а іншими літературними мова* Д^І^іцькою і старослов’янською.) / щЯИреВ сумі спричинилося ДО ТОГО, ЩОП’ IX—XIV ст. 2**ШЧ>илася духовна культура, зокрема література, яка |МВі відрізнялася4від західноєвропейської.— літерл- ЯРМВоимн традиціями, з деякими специфічними функ- ЯМШою жанрово-стильовою системою тощо, У а) ~ Ш Ця середньовічна культурно-історична спільністьСелянська війна в Німеччині.-» Мирке К-, Енгельс ІІ0М»т.7,с.343.

 

МНСЯДОПк але «ft лщюалас* істотним фактором культ»асе? і .nTepincsoro жктгї країн правооллано-слов’янсько-ге №%ш^доальхоїздрояейсьісому масштабі перехід віл середкьо- Е мп .мтерАГ\р* до лтератчрк нового часу був тривали« сло>•-ншяа \IV—XVIII et- V Західній Європі цей перехід В основному звер;;швс* у добу Відродження* визначену

Еагемсом «к «шійбідьівий прогресивний переи?рог з усіх ^мшвш зо того даодсшїім..-* î.goKpe.va. тут на осно- § ВДнШі .« ‘’ччи*\ і середкьовгчннх елементів була БІГГВО- ш »С’М            dfcrewj. яка стала «кістяком»

иондоровейсьям л:терат\ріиУ наступні століття лтера- тураого розвитку нова .тише доповнювалася і поновлк«а- л*с*, «де рахмодьао не перебудовувалася до наших гнів

*       А^ереї різни тип;б систем літературного роз- іЮЩЗ ~*сс>5.*х, ^торико-культурних, художніх^ оснсво- вах > v» слід ви-чот* системи художні, тобто жакрово- СХШ&обі., ©as&sbsae все* е вираженням ідаизевтгюї стрл ктури Г’їїіігл^йогс ^амс\, таді як два штих типи систем у сут- иост* ввочваинь і£ома освоєними Фермами і снуваних цього ЛрОСКОГ — часовою і просторовою. >

У р&ггнськіі ваун? останніх~ десятиліть набула ак- туїамюсгі apo&KBB Входження у східнослов’янському ses*®» гзенавв буди внеловленг по ній д\же ра- іякадьаї думка. Дле, ва béé погляд. вирішуючи цю пробле­му« необшвю вххохитм з положень, що усталилися з мар- г-&зскь*іі BM$ai, Нагадаймо, що Енгельс, визначаючи «гельптмп сЛдлль*. в агаі реєгорнуве? рух Відродження, акашавз до неї 3*хідз> і Центральну Європу з Польщею.

S  торщявпо ї Свандіжівзєю. Як ва оіну з характерних рнс «я* вкап^а* sia ва нашу взаємозг’чзк} в розвитку лі* ^кчгпр їчі «есужтураед абласто * ЇЙюше, йдеться про и*®5 не®?*, ре^сисзоі кух=~>л>вої агільносг, всередині яив» àjgSysæses оозмтж вз&ємоаое’язавнх літератур нового пв). S-ргл-П 8іІ середНЬСв’ШІ Вжж- HBHV св іченням icsysssas щєї дгльаості є також ses ашеть ново: жзнро»> ешлаоваі свсзеда, вва там гж ладен j XV—XVI et.

 

8£«ш С. Щхааащт ярорщ№— Нарве К- Еевз&с Ф. Іксе- T. Ж. с. SSL*         Ишхня щрз ж аввл Еелшяrite J. Ждагшо^тьлв^* асЯ® jant&sTfpti Воагзнкга.— Бсафоаи як^іпт«. 1939, J^J*- ж*   .~.ш Etaem* щ Ярмі Вирії — еісіж— М^к X-,Таерм, т, 20, с. 4Вї—61

 

радян-

 

Названа спільність охог.юова.’з н іеякі слоа’янськ; к-‘-Т-
нИ. зокрема Далмацію і Хсвват о, Чехію і Польщч Але
в П орбіту не ввійшли крашз завославно-слов’янського
кат*, іе література й уся духовк- культура > XV—XVI ст.
в основному ше зберігали свіі^ьрежньовічний характер ;Іструктуру. Проте, як показалаінові іослцхеЛЦНськнх і деяких зр убіжи их >че» іх, на слое’янськомуСхИв XVI й на початку XVII ст теж відбувалися важливі зр\—
щення. які знамен} вала пост > псе и и поворот до нової
європейської культур, посту повий перехід на нові шляхи
розвитку Слово..«, розпочався процес ГОСТ\ ПОВОЇ переб’.ДО-
ЩІ ВСІЄЇ стру І урн культурного Й літературного 4СНТТЯ, од-
вак повної розмаху й завершення він набув уже за хрона
логічним и рамками Відродження, в XVII—XVIII ст.

Тему цілком слушно А. М. Робінсон «перехідний період* у розвитку східнослов’янських літератур відносять до Х/І—Х\ III ст., справедливо вказуючи при аьомх, тс *акі радикальн* переходи відбуваються на основі зміни суспільнії формацій 4 У суто .-птерзту гному слаю пей пронес переходу чи не найвнразніпе проявився \ том\. ИР в східнослов’янських літературах зазначеного періоду, звичайне з» значними чоди£ копіями. стверджхєгьгя за­гальноєвропейська жанооео-стильова система, яка скла­лася в добу Відродження Безсумнівно. вирішальна роль тут належить внутрішнім потребам і закономірностям раэ- внтку названих літератур, орете й інтегнашснальЕ: вплив* та запозиченню мали неабияке значення. З одного боку, в «перехианй період» у східнослов’янському світі відбу­вається перетворення тоалнпійннх жавр:з і стилів. які Г’ОС- тугтово наповняються новим змістом ’ набувають не*** функцій, внаслідок чого міняється також іхн*й характер І структура, їхня художня саеввфіка; власне, не було пе­реростання середньовічних літературних жанрів стндіг у жанре й стилі літератури волого с£су. котре г-вналось їхньому переродженню 3 друтого боку, відбувається пере­несення жанрово-стильової системи, вятвеоеноі ТООВКЭ Від- роїження, на схиноевропеЛзлий терен, и включення в схід­нослов’янські література, то теж ви зоб; дале вжгуи= потребам їхнього пссту~у Зрештою, «найбільший протре» сжвний переворот» мав всеєвротейське значення, і освоєння

 

*                                                                                                                            Дрвл Мсмпх .4 п. С -?к^<і.чига тг іт,—т жясев

 

ви ф— її іц эос :яяса;<и*гюге   зого жяка т а^иїЗ-

 

■ні веващ — Ижсїт АН СССР. ОЛЯ» ІЇЩ, т. аав, і

 

•ого здобутків, зокрема у сфер

 

літературно-художній, було

 

вираженням історичної необхішості За словами Д. С. Ли-|
хачова, «невдачею Відродження в російській літературі
не були зняті самі протеми Відродження» в. Те ж саме
можна сказати й про інші східно- та південнослов’янські
літератури, котрі внаслідок надто несприятливих історич-
них умов не пройшли стаді, розвиненої ренесансної куль-
тури.Таким чином, у «перехідний г»?оіод» розвитку східно-
слов’янських літератур відбувається формування жанрово-
стильової системи, характерної для всієї новоєвропейської
літератури^ Цей процес набув значного роз^пху й інтен-
сивності в XVII ст., що зрештою привело до рішучого пе-
релому в наступному XVIII ст., до ідентифікації літератур-
ного поступу, зокрема жанрово-стильової системи, в огох
частинах Європи. Як зазначено, мав він два основні аспекти,
і в розгортанні другого з них у XVII — на початку XVIII ст.
важлива роль належала освітній і літературній діяльності»
Києво-Могилянської академії, київським поетикам і рито-
рикам, які поширювалися тоді в межах усього православно-
слов’янського регіону.Завдання пропонованої розвідки й полягає у розкритті
ролі та значення київських поетик у перенесенні ренесанс-
ної літературно-теоретичної думки на східноєвропейський
терен, у формуванні нової жанрово-стильової системи схід-
нослов’янських літератур. До даної проблеми вже почасти
зверталися дослідники, головним чином дожовтневої доби,
проте, внаслідок їхнього спрощеного й упередженого під-
ходу до київських поетик як суто схоластичного й тому
безплідного утворення, вони не могли дати їй належної
інтерпретації. Очевидно, для цього необхідна не тільки
відмова від позитивістської методології, але й значно виший
загальний рівень вивчення літературно-теоретичного мис- ‘
лення доби Відродження й XVII ст., якого наука досягла
лише в останні десятиліття. А це важлива передумова, ос-
кільки як дійсний зміст’ і характер гхілмпглов’янських
поетик XVII — початку XVIII ст., так і їхнє історико-
літературне значення можна розкрити лише шляхом їх
зіставлення з європейськими поетиками Відродження й
XVII ст., з якими вони пов’язані генетично, від яких вони
беруть свою методологію і структуру.*   Лихаче* Д. С. Развито русской литературы X—XVII веков.

и 1073 t 11.

 

* * *

 

Як відомо, Київ у XVII ст. стає важливим культурним цент­ром не тільки України, а й усього православно-слов’янсько­го регіону. Цьому в неабиякій мірі сприяло заснування Києво-Могилянської колегії (1632), яка на рубежі XVIII ст. була перетворена в академію. Завдяки високій культурно- освітній активності вона посіла провідне місце в культурно­му й літературному житті тогочасної України і мала знач­ний вплив на культурний і літературний розвиток інших країн православно-слов’янського кола/»)Засновник колегії (академії) київський митрополит Петро Могила та більшість його сподвижників належали до верхівки феодального класу й православного духовенст­ва, але в специфічній суспільно-історичній обстановці того­часної України їхня боротьба проти унії і особливо їхня культурно-освітня діяльність мали безперечне прогресивне значення. Оцінюючи цю діяльність Петра Могили, Іван Франко писав, що він «вніс небувале пожвавлення в церков­не і розумове життя всього народу», а «головна справа йо­го життя — це заснування Києво-Могилянської колегії, яка мала стати захистом православної церкви і південно- руської народності, користуючись тією зброєю, якою на них нападали вороги,— наукою і освітою» 7.До речі, чимало дослідників, як минулого століття, так і сучасних, у плані культурно-освітньому зближують Петра Могилу з Петром І, вбачаючи в київському митрополиті прямого попередника певних аспектів діяльності «иаря- реформатора». Так, відомий російський вчений-слзвіст |ІО. І. Венелін знаходив між ними спадкоємний зв’язок у тому, що «обидва вони знайомили Русь з західним просві- щенням», обидва розуміли необхідність «на певний час піти по науку до іноземців», обидва виявляли велику наполег­ливість у досягненні цієї мети,— словом, «Петро Могила розпочав справу, яку завершив Петро І* *. Сучасний авст­рійський вчений-славіст Й. Матль твердить: для східно­слов’янського світу діяльність Петра Могили та його послі­довників у сфері культурно-освітній «мала пряме перетво­рююче значення, подібне до того, яке півстоліття а!знане

 

І                                                                                    Франко И. Южнорусская литература.— Энн«иопеддчесіші сло­варь. Под ред. проф. И. Е. Андриевского. Издатели ♦. А. Брокгауз в И. А. Ефров, 1904, т. 81, с. 302.                                                                                              .

 

•   Цнт. за: Киевская старима, 1882, т. 2, с. 1.

 

мали реформи Петра Великого у сферах державного й су- спільного життя» Важливу перетворюючу роль Києво- Могилянської академії в культурному житті братніх схід, нослов’янських народів відзначає також відомий вчений НДР, академік Е. Вінтер 10.У діяльності Петра Могили та його послідовників прин­ципово важливим було те, що вони не звели свого завдання до захисту православної догматики, хоча заснована ними колегія і виникла на хвилі релігійно-культурного руху пер­шої половини XVII ст., який піднявся у відповідь на поси­лення шляхетсько-католицької експансії. Навпаки, вони пішли іншим шляхом —                                                                             яцтивного засвоєння pr.ропейської освітн і культури, усвідомивши, щолише на цьому шляху можливо відстояти національно-культурну са­мобутність Русі (тобто українського і білоруського народіb)JВласне, Києво-Могилянська академія, виразно орієнто^ вана на європейську освіту й культуру, була завершенням того тривалого і досить болісного перелому в ставленні до культури «латинників», який відбувався на Україні та в Бі­лорусії наприкінці XVI і в першій третині XVII ст. Цей перелом ускладнювався крайнім загостренням релігійно- політичної боротьби, котре схиляло до альтернативного рішення проблеми: Царгород або Рим, Захід або Схід, «грецька наука» або «латинська», і будь-який компроміс чи синтез багатьом здавався тоді немислимим. Згадаймо, з якою пристрасною категоричністю вирішував це питання Іван Вишенський: він трактував європейську науку й освіту як «латинські хитрощі» і протиставляв їм «руську простоту», заявляючи при цьому, що «пристати до першої — це все одно, що зрадити другу». Однак через певний час намічаєть­ся важливий перелом, і Захарі я Копистенський уже дово­дить в своїй «Палінодії» (1622), що «латинська мудрість» «запозичена у греків», прямих учителів «народів словен­ських», і, отже, немає нічого негожого в її засвоєнні остан­німи, але, звичайно, при умові її очищення від «папезьких спотворень». Подальшим важливим кроком у цьому напря­мі була діяльність Петра Могили та його продовжувачів, котрі, як слушно відмічає Й. Матль, «прагнули освоїти здобутки західноєвропейської освіти й культури, освоїти

 

*     Matl J. Europa und die Slaven. Wiesbaden, 1964, S. 167—168.Winter E. Friihaulklärung. Der Kampf gegen den Konfessionalis- mu\ in Mittel- und Osteuropa und die deutsch-slawische Begegnung. Ber* ltn. J%6, S. 324 —329.

 

І гуманізм і Відродження, Реформацію і контрреформацію, І але вони суміщали освоєння цих здобутків з полемікою про-

I     ти них, яку вели з завзятістю, характерною для сили, що і йде з глибин народності» п.

Києво-могилянці усвідомлювали історичну й культурну В спорідненість східнослов’янських народів і в своїй діяль- нчості намагалися сприяти їхньому спільному культур- юму поступу. Як зазначав Іван Франко, від самого початку ; Петро Могила прагнув надати заснованому ним навчаль- [ному закладу «характер інтернаціональної інституції».

II   справа тут не лише в тому, що в цей заклад стікались жа- I даючі знань з усіх країн православно-слов’янського кола. І Засновник колегії всіляко сприяв відкриттю шкіл в Росії, І Білорусії, Молдавії та інших «одновірних» країнах. На­приклад, у 1640 р. він звернувся до царя Михайла з пропо­зицією побудувати в Москві спеціальний монастир зі шко­лою при ньому, де вихованці колегії могли б «вчити дітей боярських і простого народу грамоті грецькій і слов’ян­ській» І2. Тут же він повідомляв, що на прохання правителя Валахії господаря Василя направив до його країни «благо- видних іноків і гарно підготовлених вчителів для заснування шкіл». З цією ж метою в Ясси, столицю Молдавії, в 1634 р. був посланий Софроній Почапський, один із засновників київської колегії і її перших професорів. Відомо також, з якою наполегливістю діячі Києво-Могилянської академії домагалися створення аналогічного навчального закладу на території Білорусії. Важливо вказати й на те, що Інокен- тій Гізель, Лазар Баранович, Дмитрій Туптало (Ростов­ський) та інші вчені й вихованці академії були поборниками возз’єднання України з Росією, союзу й дружби слов’ян­ських народів.

Одночасно Києво-Могилянська колегія (академія) акти­візує культурні й літературні зв’язки України з «латин­ською Європою», розширює їх форми і географічний діапазон до віддаленої Іспанії включно 13. Для всієї її діяльно­сті, як неодноразово зазначалося в дожовтневій і сучасній науці, було характерне бажання надолужити втрачене, тя­жіння до проявів думки й літератури Заходу, а також га-

11   Matl J. Europa und die Slaven, S. 164.

Л Цит. за: Петров Н. И, Киевская академия во второй половнне XVII дека. Киев, 1895, с. 213.

13 Див.: Алексеев М. П. Очерки испано-руеских лнтєратуркььх от» ношений. Л., 1964, с. 23—31.

 

161

 

мали реформи Петра Великого у сферах державного й су. спільного життя»9. Важливу перетворюючу роль Киево- Могилянської академії в культурному житті братніх схід, нослов’янських народів відзначає також відомий вчений НДР, академік Е. Вінтер 10.У діяльності Петра Могили та його послідовників прин­ципово важливим було те, що вони не звели свого завдання до захисту православної догматики, хоча заснована ними колегія і виникла на хвилі релігійно-культурного руху пер­шої половини XVII ст., який піднявся у відповідь на поси­лення шляхетсько-католицької експансії. Навпаки, вони пішли іншим шляхом—кіШІЖактивного засвоєння р| ропейської освіти і культури, усвідомивши, іцо лише на цьому шляху можливо відстояти національно-культурну са­мобутність Русі (тобто українського і білоруського народів)}Власне, Києво-Могилянська академія, виразно орієнтбГ вана на європейську освіту й культуру, була завершенням того тривалого і досить болісного перелому в ставленні до культури «латинників», який відбувався на Україні та в Бі­лорусії наприкінці XVI і в першій третині XVII ст. Цей перелом ускладнювався крайнім загостренням релігійно- політичної боротьби, котре схиляло до альтернативного рішення проблеми: Царгород або Рим, Захід або Схід, «грецька наука» або «латинська», і будь-який компроміс чи синтез багатьом здавався тоді немислимим. Згадаймо, з якою пристрасною категоричністю вирішував це питання Іван Вишенський: він трактував європейську науку й освіту як «латинські хитрощі» і протиставляв їм «руську простоту», заявляючи при цьому, що «пристати до першої — це все одно, що зрадити другу». Однак через певний час намічаєть­ся важливий перелом, і Захарі я Копистенський уже дово­дить в своїй «Палінодії» (1622), що «латинська мудрість» «запозичена у греків», прямих учителів «народів словен­ських», і, отже, немає нічого негожого в її засвоєнні остан­німи, але, звичайно, при умові її очищення від «папезьких спотворень». Подальшим важливим кроком у цьому напря­мі була діяльність Петра Могили та його продовжувачів, котрі, як слушно відмічає Й. Матль, «прагнули освоїти здобутки західноєвропейської освіти й культури, освоїти

 

• Matl У. Europa und die,Slaven. Wiesbaden, 1964, S. 167—168.W Winter E. Fruhaufklärung. Der Kampf gegen den Konfessionalis- пш in Mitte)- und Osteuropa und die deutsch-slawische Begegnung. Ber* Ил, 1966, S. 324—329,                                                …

 

І гуманізм і Відродження, Реформацію і контрреформацію, ■шле вони суміщали освоєння цих здобутків з полемікою про- »Іти них, яку ‘Вели з завзятістю, характерною для сили, що Іййде з глибин народності» и.Киево-могилянці усвідомлювали історичну й культурну ■спорідненість східнослов’янських народів і в своїй діяль* ■чості намагалися сприяти їхньому спільному культур*■    юму поступу. Як зазначав Іван Франко, від самого початку■     Петро Могила прагнув надати заснованому ним навчаль- Вному закладу «характер інтернаціональної інституції».

■     І справа тут не лише в тому, що в цей заклад стікались жа- 9 даючі знань з усіх країн православно-слов’янського кола.

! Засновник колегії всіляко сприяв відкриттю шкіл в Росії, Білорусії, Молдавії та інших «одновірних» країнах. На­приклад, у 1640 р. він звернувся до царя Михайла з пропо­зицією побудувати в Москві спеціальний монастир зі шко-

■    лою при ньому, де вихованці колегії могли б «вчити дітей [ боярських і простого народу грамоті грецькій і слов’ян- I ській» 12. Тут же він повідомляв, що на прохання правителя

Валахі| Господаря Василя направив до його країни «благо- видних іноків і гарно підготовлених вчителів для заснування шкіл». З Дією ж метою в Ясси, столицю Молдавії, в 1634 р. був посланий Софроній Почапський, один із засновників київської колегії і її перших професорів. Відомо також, з йкою наполегливістю діячі Києво-МогилянсьКої академії домагалися створення аналогічного навчального закладу на території Білорусії. Важливо вказати й на те, що Інокен- тій Гізель, Лазар Баранович, Дмитрій Туптало (Ростов­ський) тй інші вчені й вихованці академії були поборниками возз’єднання України з Росією, союзу й дружби слов’ян­ських народів.

Одночасно Києво-Могилянська колегія (академія) акти­візує культурні й літературні зв’язки України з «латин­ською Європою», розширює їх форми і географічний діапазон до віддаленої Іспанії включно13. Длд всієї її діяльно­сті , якГнеодноразово зазначалося в дожовтневій і сучасній науці, було характерне бажання надолужити втрачене, тя­жіння до проявів думки й літератури Заходу, а також га-

 

Ц Matl J. Europa und die Slaven, S. 164.

ia Цит. за: Петров H. И. Киевская академия во второй половине XVlIjeeKa. Киев, 1895, с. 213». ,

^Див.: Алексеев М. П. Очерки испано-русских литературных от­ношений. Л., 1964, с. 23—31.

 

1-725

 

Ш

 

: . , г-г. часто без відбору, хаотичне їх засвоєння, інояі .шляхом перетлумачень і переробок м. Річ відома, увагу ькєво-могиляніїів часто привертали далеко не нові А не Кращі набутий європейської науки, філософії, літератури; -‘Г’Яі з дійсними цінностями вони переносили на вітчизня­ний грунт немало й мотлоху середньовічно-схоластичної вченості Та разом з тим у стінах академії відбувалося також І освоєння «справжньої освіти, справжньої науки» **. Власне, V ваб увелося перед усім освоєння європейської бароккової культу ри, котра включала в себе як антично-класицистичні, так і середньовічні елементи Оскільки ж академія, будучи навчальним закладом, на перший план висувала культурно- просвітні завдання, культура й література барокко освою­вались у ній лялеко не в повному обсязі, здійснювався від­бір піл специфічним кутом зору. Як резонно зазначає А. М. Робінсон, «ідейні уявлення і естетичні вимоги барокко не могли фігурувати в шкільному вжитку в «чистому вигля­ді», а, навпаки, входили… в еклектичну систему педагогіч­них вимог і прийомів, об’єднуючись у ній з шкільними тра­диціями ренесансної культури, що відійшла в минуле, і ще з архаїчнішими пережитками середньовічної схола­стики» игг цілому ж у добу барокко здійснюється прискорене розширення 3 активізація європейсько-українських — і загалом європейсько-східнослов’янських — літературних зв’язків, множаться їхні форми й прояви, розгортається пе­ребудова всієї структури східнослов’янських літератур, розпочинається їхнє поступове входження в коло нових європейських літератур, у систему їхніх жанрів і стилів. Словом, європейсько-східнослов’янські літературні зв’язки доби барокко — це не тільки, як інколи гадають, поява вевиих рис барок нового стилю — ускладнених метафор і кощіетто, ефектних контрастів, емблематики, оксюморо- нів тощо — в літературах православно-слов’янського кола. Не також — і насамперед — глибокі зміни в самій струк­турі останніх, їх поступова перебудова на «загальноєвропей­ський лад», яка, по суті, означала перехід від середньовіччя

 

•* Дня. про шт. Наливайко R. С. Киево-Могилянська академія і ПирогаВсесвіт. 1972. St 7Ч Ті moo Хе. Стара вища освіта в Київській Україні XVI — по- m Ш сяг, К., J924, с. 114.** РсСинсон А. 11. Борьба кдей в русской литературе XVII века. Ц IW4, с, 12.

 

до нового часу вданій сфері духоежЯважливо п;лкреслити, з шею ————————— .льтурв.»или- *!ЛЬ етил.. ….                                                                      _г_____________ ІГ

 

сансні процеси їх секуляризації і гу                                          язай

 

X

■ЯЮЮ СТО*.                             СГЖ.11

Ці^КОМ очевидно, ІДО Щ& ТІЛиПП

РУ» але б структура всієї їх сукупності ~гг«г^.

ту чи іншу історичну епоху, не можебута ‘ЛЇХ,Л1ТЄраГ— ‘а *

<пи>пі «пл • „ г                    _           / 1 «‘•’ЛС ууіи г.ЄИТЗаЛЬ“Оі

 

нослов ямських літератур найти

 

.1ЬКИ СТр\ КТ,гя

 

гема

ни в

я 32 СОБОЮ Т2КОЖ ппзіх.

ципові зрушення в мікро- и макроструктурі літерами Як
переконлиБо показали радянські дослідники <Д. С Лихгчов
А. М. Робі неон та інші), структура давньоруської літера-
Т)РИ| СИСТЄМа 11 ЖаНрІВ І СТИЛІВ У кінцевому ПІДСУМКУ бу*2

зумовлена особливостями устрою давньоруського зеодііь-
ного суспільства й державності, їхніми спецвф’ччгур за-
питами й вимогами до літератури. У XVII ст., коли, за
визначенням В. І. Леніна, розпочався новий період ро-
сійської історії 17, в суспільному Н ДУХОВНОМУ ЖИТТІ СХ!Д-
нослое янських народів набралося стільки «кількісних
змін», що розпад названої системи літературної творчості
й формування якісно нової стали цілком необхідними і не-
минучими. І цей процес розпочинається вже наприкінці

XVI      — на початку XVII сг., спершу активніше проявляю-
чись в українській і білоруській літературах, які зазназали
значнішого впливу польської і західноєвропейських літе-
ратур. г

Але слід ще тут згадати, що в давньоруській літературі,
як і в південнослов’янських, склалася інша система родів
і жанрів, інша «макроструктура», ніж у літературах За-
хідної Європи. Як віломо. в середньовічних літературах
православно-слов’янського кола яскравого розвитку набув
лише епічний рід, представлений значною кількістю жанрів,
щоправда, в більшості дуже специфічних. Щодо лірнкн,
то вона в основному лишилася в своїх спонтанних фбио®

”клорних формах, і давньоруське суспільство, в якому кннж-

 

-іриції.                                                                         б РЯі•в усіх прошарках суспільства обслуговувалася

 

1? Див.: Ленін В. /. Повне зібр. творів, т. Цс. і»—

 

 

роми . Ясна річ, це зовсім не виключало того, що лірика,
переважно фольклорного походження, проймала численні
твори давньоруської літератури, зокрема «Слово о полку
Ігоревім», проте вона не вилилась в окрему галузь літера-
турної творчості, зафіксовану у відповідній системі жан-
рів, У південних і східних слов’ян були також відомі вір-
шові твори патрястичної літератури (псалми, елементи лі-
гургійного арсеналу тощо), віршування яких спиралось на
античну традицію . Але все це не ставить під сумнів той
факт, що в Давній Русі «поезія (зокрема, лірика) залиша-

 

Щодо третього літературного роду, драми|________________________________________ гтеж не склалися в середньовічних південно- й східно­слов’янських літературах, до XVII ст. існували лише її ембріональні форми у фольклорі Й церковній                     -іі-Така макроструктура літератури проіснувала у східних і південних слов’ян до XVII ст., до епохи бароккеґ. Звичай­но, їхні літератури й раніше зазнавали впливів і змін, іноді значних,— згадаймо хоча б досить інтенсивне проникнення ренесансно-гуманістичних та реформаційних елементів в українську й білоруську літератури XVI — початкуXVII       ст. Але мова тут може йти саме про окремі елементи й тенденції, а не про освоєння цілих ідейно-художніх комп­лексів і структур, не про початок ідентифікації всієї систе­ми літературно-художньої творчості. Цей процес на слов’янському Сході розгорнувся вже у XVII ст., в добу барокко, а не після реформ Петра І, як усе ще твердять деякі дослідники, головним чином зарубіжні п.

Особливо ж посилився цей процес після заснування Києво-Могилянської колегії. Важливо підкреслити, що відбувався він не тільки в стінах колегії, а й у широкому колі письменників і вчених, з нею пов’язаних. А це коло охоплювало не тільки Україну, а й Росію та Білорусію, де в другій половині XVII ст. з’являється все більше ви­хованців колегії, також до певної міри Молдавію, Вала-

 

и Лихачев Д. С. Развитие русской литературы X—XVII веков,

 

li Див.: Jakobson fi. The Slavic response to byzantine poetry.— In: XI J-e Contrés Internationa! dee études byzantine». öchride, 1961, p. 249—

 

** Панчеч*и) А. М. Русская стихотворная культура XVII века. Л., W1’4, «,17.                                                                                                                                        ‘

г> Лмг.. иаор/ Jagodilsch /?. Zum Begriff der «Gattungen* In der Literatur.— Wiener slavischen Jahrbuch, 1957/58, Bd 6.

 

лась поза писемністю» 20

 

 

хію і південнослов’янські країни. А тому ЦІЛКОМ СЛ………………………………сучасні дослідники в своїх працях відносять до «кола письменників Києво-Могилянської академій пні»*П г _                                     , р.                              ’* пслише, СКа-ЖІМО, р/і ьарановича чи і. Галятовського, але й Д Туптз- ла (Ростовського), С. Полоцького, К, Істоміна і багатьох інших письменників, котрі, діючи на російському тереяі / не відмовлялися від традицій академії, а розвивали й зба-‘ гачували їх, пристосовуючи до інших суспільно-політичних і культурних умов, так що, зрештою, їхня діяльність вили­лася у важливий історично продуктивний напрям розвитку російської літератури другої половини XVII й початку

XVIII        ст. Слід тут згадати й ДІ Козачинського та групу вихованців академії, які в першій третині XVIII ст. прибули до Сербії і відіграли видатну роль у розвитку тогочасної сербської літератури, в її становленні на нових шляхах ** Києво-Могилянська академія створювалася за зразком «латинських шкіл», польських і західноєвропейських ака­демій (університетів) того часу. На відміну від православно- слов’янських шкіл попереднього періоду, ЯКІ були «словено- грецькими» за характером і структурою, тобто орієнтова­ними на візантійсько-слов’янські традиції освіти й культури, Києво-Могилянська академія була «латинським» нав­чальним закладом, оскільки викладання велося в ній на латині подібно до тогочасних польських і західноєвропей­ських університетів. Інші >юви — грецька, старослов’ян­ська, польська, почасти українська літературна мова того часу — вивчалися в її стінах як навчальні предмети. Петро Могила писав у своєму «Камені віри», що «для руських людей важливо вивчати грецьку й слов’янську мови для потреб віри, але для політичного життя та інших цілей цього недостатньо» 23. Власне, грецька й старослов’янська мови кваліфікувалися ним як мови культу, а як мова філософії і науки, освіти і культури пропонувалася латинь. Усе це викликало запеклу опозицію у численних противників Мо­гили, котрим було властиве «повне заперечення науки на латинській мові як ворожої «православній вірі», як «по­родження диявола» **.

 

** Див.: îlaeuh М. Истори|а српске кнзижевностн бароквог доба XVII и XVIII век. Београд, 1970, с. 143, 194—207 і далі.23 Цит. за: Jobert A. De Luther â Mohila. La Pologne dans la crise de la chrétienté 1517—1648. Paris, 1974. p. 369.

 

** Білодід І. K. Києво-Могилянська академія в мовній ситуації на Україні в XVI—XVII ст,— Мовознавство, «969. Лв о, с. 25.

 

загрузка...
( Як і в європейських колегіях та академіях того часу, в ЬввчальніВ програмі київської школи важливе місце відво­дилося Ьитапіога — класам поетики й риторики. їх при­значення, власне, полягало в тому, щоб давати студентам знання з літератури, яку розуміли широко, з включенням елементів філологічної науки й теорії красномовства. І хоч у принципі названі класи теж повинні були служити під­готовці захисників православ’я, борців проти унії і като­лицької експансії, вивчення в них поетики й риторики на­було, по суті, характеру наднаціонального й надвіроспо- відного, аналогічного тому, що практикувалося тоді в нав­чальних закладах різних європейських країн. За об’єктив­ним змістом воно було не чим іншим, як залученням до тієї інтернаціональної системи літературних знань, добува­них шляхом вивчення поетик і риторик, яка була розроб­лена в учено-гуманістичних колах ренесансної Італії і -зXVI—                      XVII ст. поширилася по всій Європі. Засновувалась вона на комплексі теоретичних понять і уявлень, що йдуть від античності, головним чином від «Поетики» Арістотеля і «Науки поезії» Горація, та на вивченні, у відповідному плані, літературних текстів, насамперед античних 25.’Названі класи, при всіх моментах схоластичності, у пев­ній мірі були також залученням до тієї системи гуманітарної освіти, основи якої заклала античність і відродили гуманіс­ти Відродження. гСистеми, в якій словесності належало по­чесне місце, а вивченню класичних творів відводилася виз­начальна роль і в навчанні, і у вихованні, словом, у фор­муванні особистості (та роль, яка в інших цивілізаціях, наприклад у давньосхідній чи середньовічній, надавалася «священним книгам», тобто релігії). Нагадаємо, що поеми Гомера в давній Греції уже в VI ст. до н. е. перетворилися в своєрідні підручники зі згаданими «універсальними функ­ціями», і вся античність пішла по цьому шляху, розширюючи, звичайно, коло класичних авторів, але не міняючи-Аринци- пово ставлення до них. Гуманісти Відродження, звернув­шись до античної спадщини, прагнули відродити й названу систему освіти та виховання з її превалюючою роллю кла­сичної літератури. Уже Петрарка центральне місце в нав­чанні молодих людей відводить вивченню і коментуванню

 

*  Див.: Дживеле&ов А. К. Теория* драмы в Италии XVI века.— ИзвбСТйя АН Армянской ССР, 1952, № 2; Spingharn J. Е. A History Ы Literary Criticism in the Renaissance.New York, 1899.m

 

античних авторів, найважливіший засіб освіти й виховання нової людини вбачають у них також інші гуманісти. Зга­даймо хоча б, з яким пієтетом і ретельністю ставляться до цієї справи членй Телемського абатства у Рабле.Вчені й професори XVII ст. в цьому відношенні йшли за гуманістами Відродження, прагнучи навіть у своїй ста­ранності перевершити їх. Однак у них розуміння як антич­ності в цілому, так і її літературно-педагогічної системи звужується і набуває все виразнішого схоластичного ха­рактеру. На зміну гуманістам приходять полігістори. яким не вистачає живого відчуття і ставлення до античності, які більше звертаються до авторитетів, ніж до авторів, до цитат, ніж до контексту.^Виразно проявляється схоластичність і в тому вивченні античних літературних пам’яток, яке здійс­нювалося в’класах поетики й риторики Кнєво-Могилянської академії. ‘Читання класичних текстів підпорядковувалось тут показу значення правил, як граматично-стилістичних, так і поетико-риторичних, знання формалізувалися до та­кої міри, що в них небагато лишалося від дійсного розу­міння античної культури, від живого її відчутуg*     І все-таки для того часу це було явище безсумнівного прогресивного значення: за об’єктивним змістом і характе­ром класи humaniora розходилися з основними установками і загальним клерикальним спрямуванням навчального закладу, якщо Не протистояли їм. Хоч і в схоластичній формі, ці класи досить грунтовно знайомили студентів з класичною літературою античності, певною мірою залучали їх до справжньої гуманітарної освіти. Важливо також від­мітити, що, курси поетики й риторики, засновані на здобут­ках ренесансної літературно-теоретичної думки і переважно «язичницьких» античних текстах, активно сприяли проце­сам секуляризації і гуманізації літератури й культури за­галом, які тоді розгорталися в країнах православно-сло­в’янського кола. Як побачимо далі, в значній своїй частині вони були засвоєнням, у схоластичній формі, певних уро­ків Відродження, особливо тієї течії його естетичної думки і літературної творчості, яку з повним правом можна назва­ти ренесансним класицизмом.

* * *

І Шщиа українська. поеуика «Liber artis poeticae…» («Книга і про поетичн^мист^цтвфХОтворе«а в ^637 p., лише недавно І була віднайдена і друкується еГцьояуж’збірнику, що й

 

16?

 

дана стаття. Дійшли до нас рукописи кількох поетик дру- гої ‘половини XVII ст., які носять уже по-барокковому ви­шукані назви, і серед них такі твори, як «Fons Castalis» («Кастальське джерело», 1685), «Rosa inter spinas» (flßflaa, між терніями», 1686) і «Lira variis… chordis instrücta» («Ліра», 1696). Як і більшість київських поетик, вперше їх описав і ввів у науковий обіг відомий вчений другої по­ловини минулого століття M. І. Петров 26. Ще одна з най­більш своєрідних поетик цього періоду, «Helicon Bivertax» (1689), була декілька років тому знайдена і детально описана 27. Можна лише пошкодувати, що не збереглися записи курсів поетики, прочитаних в академії у другій половині XVII ст. Л. Барановичем та І. Галятовським, відомими письменниками українського бароккрГШайбільш груніьвиі Я ЩШПШіЛЬНІ київські поетики з ’-явилися, в пер» шій третині XVIII гт.ІІе, няг^\шррХпj TRiПрокоповича «Про щетине мистецтво» («De arte poetica», 1705).»п6зна- чєнішхамостійністю^літе-рат урнQ-теорШіНної^думкжа^та- кож поетика М. Довгалевського «Сад поетичний» («Hortus poeticus», 1736), яка має найбільш яскраво виражений ба- рокковий х,арактер\Слід згадати й поетику П. Кониського «Настанови в поетичному мистецтві» («Praecepta de arte poetica», 1746), якою, власне, закінчується розвиток літе­ратурно-теоретичної думки в Києво-Могилянській ака­демії. ІПочинання M. І. Петрова, який у 60-х роках минулого століття вдався до вивчення київських поетик та) їх ролі в розвитку східнослов’янських літератур, продовжив ряд українських і російських вчених дожовтневого періоду. В своїх дослідженнях про українську поезію! XVII—XVII         ст. звертався до поетик В. М. Перетц, надаїрчи їм першорядного значення в розвитку ^українського силабіч­ного віршування Ц, Значний внесок у вивчення київськйГ* поетик зробив В. І. Рєзанов, головним чином у зв’язку з дослідженням теорії і практики давньої української дра-u Лав.і Петров Н. И. О словесных науках и литературных заня- іяях в К невской академии от начала ее до ^преобразования в 1819 г.— Труды Киевской духовной академии, 1866.* т. 2, 7; т; 3, JMf 11, 12; lit т. 1; 1868,^ 1, № 3.

**-Див.- Z dztttfw stosunköw literackich poIsko-ukraifiskicM. Wroc-

10V,

9 Див.;                   Ь. lj. Исследования и материалы но истории ста-

украинской литц,ртуры XVI-^-XVIII вв. Л.,1 1926—1929, мм. 1, Щ

 

матургії29. Цим вченим був піднятий величезний фактичний матеріал, але разом з тим у його працях чи не найвиразніше проявилися вади старого порівняльного методу. Так, від­мічаючи безперечні впливи європейського театру на давній український театр, який у значній мірі йшов через поетики, Резанов прийшов до однобічного висновку про повну за­лежність давнього українського театру від європейського, про його суто наслідувальний характер 30.До різнопланового вивчення київських поетик і їхніх зв’язків з європейською літературно-теоретичною думкою і художньою практикою зверталися також П. І. Житецький, М. С. Тихомиров, В. М. Мочульський та інші дослідники дожовтневого періоду.Відзначаючи заслуги названих вчених у вивченні київ­ських поетик, слід водночас сказати й про те, що в цілому підходові^ науки дожовтневого періоду до цих пам’яток властиві І серйозні спрощення і прорахунки, насамперед методологічні. Дається взнаки загальний позитивістський підхід до історичного факту, в якому центр ваги перено­ситься на йога, так би мовити, самоцінність, а основне зав­дання вченого зводиться до фіксації факту, до точного опису. Його ж контекст, складна діалектична система зв’язків і співвідношень з іншими явищами й подіями належною мі­рою не беруться до уваги. Але ж «історичний факт являє собою відношення між багатьма фактами»31, і саме в цих відношеннях розкривається його повний і неоднозначний зміст. Сказане також означає, що згаданим вченим браку­вало дійсного історизму в підході до київських поетик, по­ложення і постулати цих поетик вони розглядали лише в системі Сучасних понять та уявлень, а не в контексті pyxjf тогочасної літературно-теоретичної думки, не в системі и понять, принципів, прийомів тощо. В результаті вони при- I ходили до перебільшених уявлень про середньовічно-схолас­тичний характер київських поетик, про їхню повну відірва- І ність від- європейської літератури того часу. Підводячи підсумок своїх досліджень названих поетик т їхніх зв’язків

 

29 Див.: Резанов В. И. Из истории русской драмы. Школьные дей­ства хул—XVIII вв. и театр иезуитов. М., 1910; Резанов В. И. К во­просу о старинной драме. Теория школьной декламации по рукописным поэтикам.^-Известия ОРЯС, 1913, т. 1.                            >5?*

 

80    Рлванов В. И. Из истории русской драмы, с. 48—53.

 

81               Гуревич А. Я- Что такое исторический факт.— В кн.’ Источж*-

 

коведениЩ Теоретические и методические п’чюлемы. М.. 1969. с 85

 

З європейською теоретичною думкою і художньою практи­кою, В. 1. Рєзанов писав: «Від цієї давньої течії поетики… тхнуло ще старою схоластикою. Це не була філософія поезії, це не було вивчення актів поетичної творчості та його про­дукції, а було сухе схематизування, породжене основним поглядом на поезію як результат технічного вміння, як на мистецтво, яким можна оволодіти, зіставивши правила, вивчивши зразки»33.Великого поширення в науці минулого й початку ни­нішнього століття набуло уявлення про нібито середньо­вічно-схоластичне походження й характер київських поетик. Наприклад, В. М. Мочульський твердив: «Південноруські піїтики XVII—XVIII ст. ведуть своє походження від серед- ньовічннх латинських керівництв» 33.

/За останні десятиліття наука збагатилася низкою грун­товних праць про літературно-теоретичну думку XVI—

XVII        ст., про численні поетики й трактати, які з’явились як у Західній Європі, так і в Польщі та східнослов’янських країнах] Відзначимо деякі з цих досліджень, що мають безпосереднє відношення до нашої теми. З давніших праць це книги Д. Е. Спінгарна Щ К. Борінського 35 і Р. Брея зб. Вони не втратили значення й на сьогодні. З новіших насам­перед назвемо докладне дослідження італійської літератур­ної теорії і критики доби Відродження, здійснене амери­канським вченим Б. Вайнбергом 37. Ним же була видана з грунтовними коментарями збірка італійських ренесанс­них поетик, риторик і трактатів з питань літератури, які не перевидавалися і давно вже стали важкодоступними 38. Слід вказати й на такі цікаві праці, як перший том «Історії

 

кРезанов В. /. Доісторії боротьби літературних стилів. Поетики Ренесансу на терені України і Росії.— Записки Ніжинського інститу­ту соціального виховання, 1931, т. 11, с. 36.** Мочу.іьский В. Отношение южнорусской схоластики XVII века к ложноклассицизму XVIII века.— Журнал министерства народного просвещения, І304» июль, с. 361.

 

34 Див.: Spiaqharn J. Е. A History of Literary Criticism in the Re­naissance.

 

*■ Диз.; Bjrinski K. Die Poetik der Renaissance und die Anfänge der literarischen Kritik in Deutschland. Berlin, 1886.

 

Дне,: Bray R. La formation de la Doctrine classique en France. Parb, ^

 

*    Jtim^Weinberg B. A History of Literary Criticism in the Italian Renaissance, Qik^go, 1961.

 

*    Див.: Trattati di poetica e retorica del cinuuecento. A cura di В Weinberg. Bari. І970ЛГОІ. 1,

 

170

 

німецької поетики» Б. Марквардтаад, розвідка вченого із НДР Г. Ертнера про літературні теорії німецьких гума­ністів XV—XVII ст. 40 і дві монографії про німецькі поети­ки доби барокко — Й. Діка та Л. Фішера 41. Пожвавилося також дослідження східнослов’янських поетик XVII—XVIII        ст.* про що свідчать книга Г. Сивоконя «Давні укра­їнські поеїйки» 42, вже цитовані монографії А. М. Робінсо- на і О. М. Панченка з історії російської літературиXVII      ст., які порушують більш широкі проблеми, але по­части зачіпають і питання поетик м.

усіх цих працях у новому світлі постають поетики

XVI      —XVIII ст., розкривається їхня важлива роль в єв­ропейському літературному процесі того часу/Автори назва­них (і багатьох інших) досліджень переконливо показують, що-численні поетики й риторики, які з’являлися тоді в різ­них країнах, включаючи Україну й Росію, виходили із системи теоретичних понять і уявлень, норм і правил, роз­робленої в учено-гуманістичних колах ренесансної Італії, і поширювали, «запроваджували» їх, нерідко в спрощеній, -.шкільній (схоластичній) формі, по всій Європі, р ! До речі, не відповідають дійсності все ще поширені уяв- ленгтмттггбттто всі ці поетики й трактати не впливали активно на літературний процес, що в основному вони існували самі по собі, переважно в шкільній практиці, а художня практи­ка — сама тю собі. Насправді ж їх дія на літературний про­цес у XVI—XVIII ст. була дуже інтенсивною, і поступове І перетворення класицизму в превалюючий напрям літера­тури й мистецтва в рамках названих століть — найкрасно- : мовніше тому підтвердження. Звичайно, класицизм як художній напрям не зводиться до класицистичної доктрини, -«яе безперечним фактом є те, що формувався він дедуктив­ним шляхом,’ що його становлення відбувалося як реалізація

 

39 Див.: Markwardt В. Geschichte der deutsche Poetik. Berlin. 1958, Bd 1.

 

40 Див.: Ertner H. Zum Dichtungsbegriff des deutschen Humanis- musj^Jn: Grundpositionen der deutschen Literatur in 16. Jahrhundert. Berlin, T§72.

 

41 Dyck J. Ticht-Kunst. Deutsche Barock-Poetik und rhetorische Tradition. Bad Hornburg, 1966; Fischer L. Gebundene Rede. Dichtung und Rhetorik in der literarischen Theorie des Barock in Deutschland. Tübingen, 1968.                       —

 

4S Див.: Сивокінь Г. M. Давні українські поетики. X., 1960.

 

43 Див.: Робинсон .4. Н. Борьба идей в русской литературе

XVII    века; Панченко .4. М. Русская стихотворная культура XVII века.

 

171

 

вже розробленої теоретично естетико-художньої систе ми и. Р. Брей, автор найгрунтовнішого дослідження про теоретичні основи французького класицизму, категорично заявляв: «Ми розглядаємо твори Буало та його друзів лише для того, щоб показати, що вони нічого не внесли в сфор­мовану доктрину. …Цю доктрину, яка утвердилася у Фран­ції близько 1630 року, не винайшли наші Шаплени. Вони її запозичили за кордоном, в Італії, де величний рух гума* ністів вивів її з «Поетики» Арістотеля» 45. Але саме у Фран­ції на основі цієї доктрини було створене’велике класицис­тичне мистецтво, яке стало взірцем для всієї Європи доби феодально-абсолютистських монархій. У деяких інших краї­нах, зокрема східнослов’янських, дія поетик і риторик уXVII      й на початку XVIII ст. вилилася в появу «шкільного класицизму», який згодом на російському терені переріс, так би мовити, у «справжній» класицизм. Дуже значним був також їхній вплив на певні течії літератури барокко, що нерідко перепліталися з класицизмом, у тому числі | «шкільним», як це мало місце і в тогочасній українській иащмтурі.~ МНові дослідження дозволяють також по-іншому глянути на українсью’‘поетики XVII — початку XVIїї ст., на їхні зв’язки з європейськими літературними теоріями, на їх роль і значення у розвитку східнослов’янських літератур. Тепер стало цілком очевидним, що своє походження вони ведуть не від «середньовічних латинських керівництв», а в кінцевому підсумку від поетик і трактатів італійських гу­маністів XVI ст. Поняття і настанови, викладені в цш поетиках і трактатах, приходили на Україну головнім чином через польське посередництво, але поряд я.тич;|у Києво-Могилянській академії були безпосередньо відо« деякі італійські ренесансні поетики, писані латинського МОвою.|Як встановили ще дослідники дожовтневого періоду, найбільший авторитет в академії мали: трактат М. Д. В іди «Про поетичне мистецтво» («De arte poetica», 1527), «Поетлка в семи книгах» («Poetices libri septem», 1561) Ю. Ц. ( із- лігера і посібник Я. Понтана «Поетичні настанови; (*Pöeti- carum instutionum», 1600).»Трактат Віди й поетика Сюїлі- г^ра належать до найвідоміших пам’яток літературно-ео; pefïis^QÏ думки італійського Відродження, а посіб/ик

 

44               Докляййо_ про це див.: Наливайко Д. Класицизм,—Bet’віт.

 

і979, № 2.

 

4* Dray R. La fortuitіоя de la Doctrine classique en France, %’

 

Понтана був одним із найбільш вдалих викладів її настанов і положень відповідно до шкільних потреб і завдань.Нагадаємо хоча б, як часто посилається на «Поетику» Скалігера, особливо на її І і V книги, Ф. Прокопович у, своєму «Поетичному мистецтві», причому посилається не тільки на теоретичнГположення, а й на тлумачення деяких конкретних явищ чи питань, що свідчить про уважне вив чення твору. Наприклад, він зазначає: «Дуже, багато за- позичень із Гомера, на загальну думку, у Вергілія: біЛ’шу частину їх перечйслив Скалігер у книзі своєї-’«Поетики», що має назву «Критик» . Іноді в такому ж конкретному плані вступає він у суперечку з Понтаном, зокрема у цьому пасажі : «Я дивуюсь, що єзуїт Понтан — взагалі вчений муж — зближає історика з поетом на тій підставі, що в тво­рах історика іноді можна зустріти вірші» 47.Як посилання на згаданих західноєвропейських авторів, так і констатації розходжень чи збігів з їхніми думками й твердженнями знаходимо і в інших київських поетиках, особливо першої третини XVIII ст.. Так,. Довгалевський, характеризуючи сатиричну поезію, посилається на’ефектне афористичне визначення Понтана: «Сатира, за словами Пон­тана,— це медицина душевних хвороб, яка намагається знайти лікувальний засіб шляхом висміювання» 48.Важливо зазначити:..багато з того в київських поетиках, що вченим дожовтневого періоду здавалося середньовічною схоластикою, насправді є не чим іншим, як проявом (іноді спрощеним) загальних рис методології літературно-теоре­тичного мислення доби Відродження і XVII ст. Вони помітні і в польських посібниках з поетики й риторики XVÎI та першої половини XVIII ст., і в теоретичних викладках німецьких гуманістів, і в трактатах та поетиках італій­ського Відродження, виходячи, зрештою, із останніх.

Дослідивши методологію літературно-теоретичного мис­лення італійського Відродження, Б. Вайнберг визначив ряд його специфічних якостей і рис. Він вказав передусім на властивий авторам ренесансних італійських поетик і трактатів схоластичний підхід (scholastic approach) до свого предмета, своїх завдань і цілей49. Починали вони завжди

 

48Прокопович Ф. Сочинения. М.; Л., 1961, с. 384.47Там же, с. 401.

43   Довгалевський М. Поетика (Сад поетичний). К-, 1973, с. 191.

 

49 Див.: Weinberg В. A Hlstory of Literary Cri’.kûsm in the Italiat» Renaissance, p. 46—47.

 

адосяфікаиії наук і мистецтв, з встановлення збігіц і п ч кшнень сіки*Р предмета, поезії, з іншими «спорідни,,ІИ Зі «пуками і і мистецтвами». Далі знаходимо те, що М. І, ц*111[чи* \ своєму огляді «словесних наук і літературних занять \ Кнєво Могилянській академії» назвав «загальною поет,’* кок»» гобто визначення поезії, її природи і матер і*л найістотніших атрибутів, законів, завдань, правил тощо 3$ «загальної) поетикою» йшла, як сформулював її визна» чсййя той же М. 1. Петров, «прикладна поетика», найваж­ливішою складовою частиною якої було вчення про роди й жанри поезії з відповіднимМ настановами, правилами іі зраз­ками. Зазначимо, що структура київських і загалом східно­слов’янських поетик XVIІ—XVI11 ст. дотримується цієї ж моделі, яка стала загальноєвропейською.У своїх судженнях і настановах теоретики італійського І /Відродження спиралися на античні джерела й авторитети, ц насамперед на Арістотеля і ГораціяІЧш «закони» й «правила» ними встановлені, а також на взірці з античної літератури. Власне, та поетика, яку воніГІМл^ була- «деткою античної літератури, головним чином її кримського варіанта», вона відбивала структуру цієї літе­ратури, систему її родів і видів, зображальних і виражаль­них засобів тощо. У немалій мірі вона відповідала і Тійла- тиномовнін літературі ренесансного класицизму, яка роз­квітла в XV й на початку XVI ст., літератури, характерною особливістю якої була повна орієнтація на античні авазки, до їх віршових розмірів, стилістичних фігуїГТЗвороттвмови включно51. Можна сказати, наприклад, що теоретичні трактати Дж. Понтано чи К. Цельтіса в основному узгод­жувалися з їхньою творчою практикою, але згодом, з роз­квітом європейських літератур на національних мовах, латиномовні поетики почали дедалі більше розходитися з літературним процесом. Оплотом цих поетик стають школи

6    університети, а це неминуче приводить До посиленая їх­нього схоластичного характеру. Природно, що цим особливо

 

*• Петров //. И. О словесных науках и литературных занятиях в Квевской академии…— Труды Киевской духовной академии, 1866,

I* т 2, * 7, с. 312.

** •» г ні й загальний принцип,— коментує Б. Вайнберг,— буи прос* / /V «м*ягиути досконалості Вергілія чи Ціцерона, беручи за взірець > мірші   Й про*у^ругого, вдаючись нерідко й до прямих мовно* ‘Я

, г#чи0ь-^іґуш*єиь у цих великих латинських майстрів, їхнього •• д .. *..✓»* (иитшшіису, фразеології тощо» (див.: ТгаНаи сіі роеИса е .Д сі и&еМв, уоі. І, р. 543).                                        111

 

визначалися пізні, зокрема східнослов’янські, поетики XVII—XVIII ст., які значною мірою засновувалися на шкільних обробках літературно-теоретичних праць єв­ропейського Відродження.»‘Наступною характерною рисою пам’яток літературно- теоретичної думкії’-ч’ого часу, від італійських ренесансних трактатів до східнослов’янських поетик XVII—XVIII ст., є повна відсутність історизму й_ критицизму в ставленні до античних тптторитетів, їхніх положень і настанов/ Останні сприймалися як абсолютні істини, придатні для всіх епох і народів. Відсутній був і диференційований підхід до ан­тичних джерел, зокрема до Арістотеля і Горація, яких роз­діляє кілька1 століть і які представляють різні етапи роз­витку античної художньої культури. Будь-які розходження і суперечності між ними виключалися, оскільки античні авторитети вважалися виразниками істини, а істина, як відомо, завжди дорівнює собі. Звідси методологія вільного комбінування і фактичного ототожнення положень і вис­новків різних античних авторів, зведення їх до спільної узгодженої системи. Розходження і суперечності між ними вважалися чимось поверховим і випадковим, головне ж завдання вбачали у встановленні їхньої глибинної «згоди» 52. Подібним чином оброблена й узгоджена, літературно-теоре­тична спадщина античності була покладена в основу євро­пейської літературної теорії XVI—XVIII ст. та норматив­ної класицистичної доктрини, причому ці два процеси в ос­новному відбувалися паралельно.Безперечно, першоджерелом для літературно-критичної думки Відродження послужила «Поетика» Арістотеля. Однак, як справедливо вказують сучасні дослідники, Аріс- тотель епохою Відродження був сприйнятий і інтерпретова­ний виключно .в світлі гораціанської «Науки поезії». Але ж Горацій не дуже приймав до уваги арістотелівську «Поети­ку», він формулював свої положення головним чином на ос­нові категорій «Риторики» Арістотеля м. І хоч після появи латинських перекладів «Поетики» Арістотеля, особливо в науково перевірених і прокоментованих переклл дах А. де Пацці (1536) і Ф. Робортелло (1548), безпосе­редній вплив Стагаріта на європейську літературну думку** Див.: Weinberg В. A History of Literary Criticism in the Italian Renaissance, p. 56—57.

63 Див.: krtner H. Zum Dichtungsbegriff des deutschen Humanis­mus, S. 344.

 

175

 

посилився, все ж таки слід визнати, що в тлумаченні най­важливіших теоретичних проблем вона продовжувала роз­виватися переважно в гораціанському річищі.Найвиразніше це проявляється в трактуванні сутності поезії. її відмінностей від інших явищ духовної культури, її предмета зображення. Насамперед звернемося до тракту- вання Горацієм знаменитого арістотелівського визначення відмінностей між поезією та історією: «…завдання поета — говорити не про те, що буле, а про те, що могло б бути, будучи можливим внаслідок ймовірності або необхіднос­ті» Ц Отже, предмет поезії, за Арістотелем,— не емпіричні факти дійсності, а вираження більш глибоких закономір­ностей «можливого» й «необхідного». Тому далі він і твер­дить, що «поезія філософічніша і серйозніша від історії, бо поезія більше говорить про загальне, історія — про одиничне». У Горація це глибоке діалектичне визначення предмета поезії як узагальненого вираження буття в кон­кретно-індивідуальних формах замінюється заснованим на практиці риторики трактуванням її як поєднання або «змі­шування» «правди» й «видумки», причому під правдою у нього розуміється головним чином предметна інформація, а під «видумкою» — фіктивність. Подібної трансформації зазнало й арістотелівське вчення про ідеальність та ідеа­лізацію. Як довів ще С. Г. Бутч^, в Арістотеля реальне й ідеальне не протиставляються одне одному, «ідеальне — це реальне, але вже таке, що не знає суперечностей, що роз­криває само себе за законами свого буття, незалежно від зовнішніх впливів і примх випадку» 55. У Горація і в поети­ках XVI—XVIII ст. знаходимо вже інше розуміння ідеаль­ного, не як піднесеного до універсального, а як піднятого над реальністю і прикрашеного, нерідко всупереч реаль­ності. Зміни наявні й у трактуванні такого фундаменталь­ного поняття арістотелівської «Поетики», як мімесис. Міметична природа поезії не заперечується, але виразно ви­ступає тенденція розуміння мімесису як наслідування пре­красних зразків; однак про це ще скажемо далі.

З того, що літепатурна теорія Відродження розвивалася, спираючись передусім на спадщину пізньої античності,

витікає ?їце одна її характерна риса — поєднання поезії                                і

34 Арігтсгель и античная литература. М., 1978, с.’ 126. Далі ци- r,‘U ; и-/*’»з новим перекладом у цьому виданні.

и fiutckët $ Н. Aristotle’s theory of poetry and fine art with a cri* Ї»*) text and transition of the poetics. London, 1898, p. 150—151.

 

з риторикою. Як писав А. Бук у передмові до факсимільного перевидання «Поетики» Скалігера, «Ренесанс, подібно до пізньої античності, не проводив чіткого розмежування між риторикою і поетикою. Кращі його теоретики навіть думки не допускали про те, що категорії риторики бе>- істотних змін не можна поширювати на поетику» . Заі уявленнями, що панували в Європі часів Відродження та вXVII—                           XVIII ст., поезія і риторика споріднені, у них спіль­ні цілі й завдання, і діяти вонтгповинні-сяільно, спираючись одна на одну. Слід при цьому зазначити, що риторику ро­зуміли тоді в кількох значеннях, серед яких основними були: а) як мистецтво слова, тобто звичайне красномовство, яке мало свою «науку», б) як теорію стилів, котрі поділялися й кваліфікувалися за ієрархічним принципом, в) як літе­ратурну композицію, підпорядковану ціцеронівськнм пра-. вилам досягнення мети ритиричними засобами, г) як мистецтво переконання слухача або читача у. Весь цей комп­лекс понять і уявлень став також набутком Києво-Моги- лянської академії, і її професори або читали паралельні курси поетики^ й риторики, або ж суміщали обидві науки, як це зробив, наприклад, Довгалевсьйий у своєму «Саді поетичному», розбивши його на дві «огорожі» (частини), з яких одна охоплює «поетичні квіти», а друга — «дуже ко­рисні плоди Туллієвої Свади».Ті частини, курсів київських професорів, які ми слідом за М. І. Петровим називаємо «загальною поетикою»^вихо­дять в основному із розуміння поезії, її предмета, якостей і завдань, розробленого ренесансними теоретиками на основі пізньоантичної (римської) традиції. Як відомості ці_«пое- тичні курси (починаючи з поетики 1637 p., про що свідчить її розділ II «Quae materia poefae») називають предметом поетичного зображення діяльність людей, людські вчинки, actiones» 58. У загальній формі вони повторюють положен­ня, присутнє в усіх ренесансних поетиках, яке йде від ві­домого твердження Арістотеля про те, що «всі наслідувачі наслідують діючих осіб, останні ж необхідно бувають або добрими, або лихими…» 59. Але слід зазначити: в ренесанс-

 

66    Цит. за: Dyck J. Ticht-Kunst. Deutsche Barock-Poetik und rhe­torische Tradition, S. 13—14.67   Див.: Trattati di poetica e retorica del cinqueeeni*», vol. 1. p. 546—549,                … :. і;63 Сивокїнь Г. M. Давні українські поетики, с 45-

 

58 Аристотель и античная литература, с. 114.

 

них поетиках людські дії трактуються відповідно до пізні­шої філософсько-риторичної традиції як щось цілком за’, вершене, класифіковане, начисто позбавлене діалектичної суперечності дійсного й можливого. Повною мірою це сто­сується н київських поетик XVII — першої третиниXVIII    ст. Проте в деяких із них, пізніших, спостерігаються й відступи від цього «арістотелівського» принципу, як приміром, у Довгалевського^ який приводить і назване твердження, але'»погоджується з іншим: «Поезія — це мис­тецтво зображувати який-небудь предмет метрично з прав­доподібним вимислом» в0. Тут, без сумніву, даються взнаки впливи естетико-літературних теорій, барокко^з превалю- . ванням у них зображально-живописного “начала’. Як на пряме джерело «Саду поетичного» Довгалевського і деяких інших київських поетик пізнього періоду В. L Рєзанов указав на посібник А. Донаті, створений у 1656 р. в1, тобто в час розквіту барокко.МОтже, як ренесансні теоретики, так і автори пізніших українських поетик сутність поезії вбачали в наслідуванні, йдучи у кінцевому підсумку від арістотелівської міметичної теорії, фднак у трактуванні цієї проблеми теж не обійшлося ні без’спрощень у дусі згадуваної філософсько-риторичної традиції, ні без істотних доповнень і змін. Передусім Сре- несансні теоретики «наслідування природи» (під якою вони насамперед розуміли світ людського життя, вчинків і при­страстей) доповнили наслідуванням класичних зразків, назвавши це «наслідуванням у труді» (imitatio operis). Втім, їхній принцип теж спирається на пізньоантищу_іра- дицію, зокрема на Горащя*]який у «Науці поезії» («Послан­ня до Пісонів») наполегливо радив поетам: «З грецькими зразками не розлучайся ні вдень, ні вночі». На початкуXVI           ст. один з_лайвідоміших ренесансних, теоретиків М. Д. Віда проголосив, що поет повинен не тільки спогляда­ти природу та наслідувати її, але й вивчати класичні взірці та слідуватиЇМі?ДЦе далі по цьому шляху пішов Ю. Ц. Ска- I лігер. У класичних творах-він Шзачаа «другу природу» і на* Оголошував, що наслідування їх таке ж необхище, як і наслі­дування природи Ц 3 педантизмом, характерним для лГте-

 

•>. 9* Довгалевський М. Поетика (Сад поетичний), с. 34.пРєзанов В. /.До історії боротьби літературних стилів…, с. 41.01 Цит. за: Spingharn J. Е. A History of Literarv Criticism in the Renaissance, p. 139.

 

* Див,: Там же, с. 134.

 

ратурно-теоретичдого мислення того часу, були вироблені настанови, які вказували, кого з античних авторів необхідно наслідувати в тому чи іншому жанрі. Само собою, ці наста­нови були перенесені в київські поетики і неодноразово повторені в них. Слід також зазначити, що у ренесансних теоретиків «наслідування в труді» охоплювало не тільки сферу мовно-стилістичну (elocutio), але поширювалося и на композицію творів (dispositio), і на «вимисел» (inventio). Таке ж широке розуміння «наслідування в труді» знаходимо в київських поетикахГ)Наприклад, в інтерпретації автора «Ліри», однієї з поетик кінця XVII ст., це звучить таким чином: «Наслідування в праці є схожість винаходу (inven­tion або розташування (dispositio), або викладу (eloquen- tia) … наслідування є подвійне — предмета і слів (res et verba). Наслідування предметів є схожість винаходу або розташування з якоюсь видатною працею (твором), наділе­ною змістом і мірою» а.(У ренесансні поетики і трактати перейшло також харак­терне для античності розуміння мистецтва взагалі й поезії зокрема як творення, науки, інструмента виховних та ін­ших цілей. Нагадаймо, що це «технологічне» розуміння природи мистецтва й поезії, яке склалося в Греції класич­ного періоду, відбилося в етимології термінів «мистецтво» («техне» по-грецькому), «поезія» і «поет» (від грецького діє­слова «пойео» •— роблю, створюю). Сформульоване в «Пое­тиці» Арістотеля, воно із неї перейшло в естетико-літера- турні трактати елліністичної і римської доби, а звідти вже, почасти через посередництво середньовічних учених (Ісі- дор Севільський, Іоанн Гарландський та ін.),— до рене­сансних теоретиків і поетів. іТут воно остаточно набуло нор­мативного і водночас шкілБНо-прикладного характеру. Ви­никає комплекс понять і уявлень про поезію як своєрідну науку, котрою можна оволодіти шляхом вивчення теорії, тобто законів і правил, і наполегливих, цілеспрямованих вправ, де першорядна роль відводилася «наслідуванню в труді»’.—Саме поняття літературно-художньої творчості у теоретиків Відродження виражалося в термінах, які від­повідають, з одного боку, науці (рівнозначній ознайомленнюз    правилами й законами, з теорією), таких, як scientia, doctrina, studium або inspectio, з другого боку jig навчанню, набуванню навиків, практичного вміння і старанності: exercitio, exercitium, diligentio тощо.

 

Цит. за: Сивокінь Г. М. Давні українські поетики, с, 48—49,179

 

ї                           ШМШОТДОІ ВІфЖШіСГЮ ИР РОЗУМІННЯ послі*

ві»: — — = шмвдьалй гуманіст .X Корвін у праці «Сошрсіь

4к&* оігп;.ааа structura» (1496). Для нього поезія_________________________________

яе вг* тих, її своєрідна віукз серед іншнх наук і вкцночзс ^v.TKRuu чином дїкияа жшна форма для вираження змісту ивши влук» ®. Загалом же серед гуманістів Відродження Cv-да лзізиревз думка, що основне призначення поезії паї я — г5€ } слеаифїчіюму вираженні змісту іншнх наук, у за гал ь-. яеяому і разом з тям «прикрашеному». За словами І. Вадіа- йз. автора найбільш грунтовної поетнкн німецького доре- формаційного гуманізму («De pœtica et carmines ratione 1 і ber». 1518h поезія—«принцеса всіх поважних наук, бо дише одна вона може наслідувати образи та дії всієї природи і передавати їх тіш, хто жадає знань» **. Звідси своєрідна тематична універсальність поезії Відродження, особливо латинської, оскільки на неї покладалося завдання «в дос­коналій формі» виражати зміст «інших наук», використовую­чи метр і «прикрасивши ного картинами». Поети-гуманістн ‘ писали численні твори не тільки на теми філософські, мо­ральні або історичні, але й на теми астрономічні, геогра­фічні, «виробничі» тощо, тобто в їхній поезії справді зна­ходили вираження всі науки, вся сума знань того часу. До речі, ця традиція певного мірою підтримувалася в тій ла- тиномовній поезії, яка практикувалася в Києво-Могилян- ській академії і в усьому колі її поетів.

У гуманістів Відродження, які приділяли величезну- увагу педагогіці, виразно виступає також тенденція присто­сування теорії поезії до шкільних потреб і завдань. Так, ця тенденція проймає поетики і трактати німецьких гуманістів, найбільш прямолінійно виступаючи у згадуваного Л: Кор- віна, «основним положенням якого є твердження: поет — тлумач шкільної вченості»67. Подібний підхід до-поезії властивий і теоретикам італійського Відродження; особливо він посилюється у його пізніх представників, до яких, зок­рема, належить Ю. Ц. Скалігер.

(Таке своєрідне «сцієнтистське» розуміння поезії з усіма його схоластичними нашаруваннями притаманне також українським поетикам XVII — першої половини XVIII ст.

 

* И’Шet Н. Zum Dichtungsbegriff des deutschen Humanismus,

§, Wb?

 

*      Тям Mir, c, 370.m 01 T#*» лсс, c, 361 -302.

 

чі(ч ЛЛЛНЛЧИ» М. І. Петро». ПОСТІЙНО » ИИЧ Ц СІ |ММ:и ) Ьі ц од ^ЮУО’ШО* НА рипі ЛЯД», положеним *1\Оі\Ц!І )і»« Ий\н» лНрЛЖЛТН У ВІріШ НЛСЛІЛ\НЛПІИ ЛКХДСЬКПЧ ^(Іі ІЦіЦЦ)йМі й^>0 ЦС, ЯК І Про БІЛЬШІСТЬ положень «ИІ,>,Н.|юі >, ПІНСЬКІ Професор» юиорнли дуже коротко, проте І И даному .лані генетичний лв’яаок їхніх тверджень і поету леті и *; ЄАЄСДНСН»ШН теоріям» ПОЄЛІЇ не ИНКЛНКЯС НІМКНЧ І’УМІІІПІП

Прокоповича поезія і натхнення,! наука, але при і// Діьому вш иідкресЛ*н>е, іЦо беї науки, тобто лнання лак«ШІПг/

Г, правил, натхнення ннивляпгьсч петттріЛним (>тж(‘_пи_

I .ншальна роль у процесі поетично» творчості МашщтшіНі ним «.науці»: «Мистецтво, засноване па пенннч правилах ш унастановах. не просто корисне поету, а цілком необхіднеаМҐ)! Більш доіідздйо           на Цьому питанні Дбнг^Г

лепський, твердячи в дусі Горація, що поезія — не тілШі природне обдарування, але й знання га вміння, ТОбТО наука, що вимагає праці; за його метафоричним визітчеи ням, «сад, який необхідно скропити не водою, а власним потом».

1 в ренесансних поетиках та трактатах, і, відповідно, у курсах поетики, які читалися в Кисво-Могилянській ака- а демії, багато уваги приділялося цілям і завданням попиЧ взагалі та її окремих родів і жанрів Можна сказати, щез ^ саме в трактуванні цих питань генетичний зв’язок київ ських поетик з ренесансними літературними теоріями прояв лнється з особливою наочністю. Загальною думкою теоре тиків Відродження було: «…найважливіші завдання пое зії — розважати і наставляти або, точніше, розважати й наставляти водночас» 70. До цього деякі теоретики додавали іце одну, мету поезії —зворушувати (іпоуеге), а все разом за своєю сутністю було не чим іншим, як перенесенням V сферу поезії прагнень і принципів риторики, що загалом характерно для літературної теорії пізньої античності й доби Відродження 71. Київські поетики теж незмінно від­значали як основні завдання поезії: розважати і наставляти

 

esПетров //. Я. О словесных науках и литературных занятиях d Киевской академии… — Труды Киевской духовной академии, ЦЙ$» т. 3, № 11, с. 343.0      Прокопович Ф. Сочинения, с. 345—346.70    Spinghnrn J. Е. A History of Literary Criticism in theсе» p. 47.                                                                           ,                   , — . ,

71  Див.: Trattuti di poetic® e retoricu del                                             » p. 549—553.

______________________________________________________ itt

 

(delectare et docere), після чого в рукописах майже кожної] із них йде відомий вислів із «Послання до Пісонів» Горадія

Бути корисними хочуть — або розважати — поети,

Або, нарешті, разом і приємне, й корисне казати.                         »

Але особливо наголошували теоретики Відродженая моральну мету поезії. За словами С. Аммірато, «основна! мета поезії -т насаджувати в душах людей доброчесність і витісняти по^к» 72. І ця ідея на різні лади повторювалася різними авторами доби Відродження і XVII ст. і Висунення! на перший план морально-повчальної функції характерне й для українських поетик XVII та першої половини

XVIII        ст. Ось як у барокковій метафорично-варіаційній формі розвиває названу ідею Повгялєргький у_ встуЩ^до; бвого~«0а^_поеіичного>>: «Цей сад (тобто поезія.— Д. //.), безперечно, принесе втіху скорботним душам, спонукатиме! байдужих на вчинки, а оцінивши належно добродійство, надихатиме на ще більші подвиги, стримуватиме жорстоких, викриватиме зарозумілих, віддаватиме хвалу чесним, за­таврує ганьбою нечесних…»73

У цілому ж можна сказати,^ що в основних питаннях« «загальної поетики», тобто в розумінні природи поезії, її: місця й ролі в суспільному та духовному житті, її завдань! і функцій розкривається не просто близькість київських поетик XVII—XVIII ст. до ренесансних літературних тео­рій, але і їх безперечна генетична пов’язаність. Те, що ба­гатьом ученим дожовтневої доби здавалося лише породжен­ням середньовічної схоластики, насправді було передусім проявом характерних принципів і рис цілої системи літера­турно-теоретичного мислення, яка склалася в учено-гума- ністичних колах доби Відродження і утримувала провідні позиції також у часи барокко й класицизму. В сутності своїй ця система носила наднаціональний, загальноєвро­пейський характер (що не виключало своєрідності її проявів у різних національних літературах), і київські ^поетики зна­менували на слов’янському Сході початок процесу, прилу­чення до неї, а своє художнє завершення даний процес знай­шов у деяких аспектах російського класицизму XVIІЦст- Безсумнівно, київські поетики мали схоластичний характер, але схоластична форма не повинна закривати для нас їхнє

12    Цит. за: Weinberg В. A History of Literary Criticism in ihe Ita- ijan Renaissance, p. 47.

n Довгалевський Щ-Поетика (Сад поетичний), с. 27—28.

 

Ш

 

‘важливе історико-літературне значення. А саме те, що в названій формі відбувалося прилучення і до системи есте- тико-літературного мислення, яке склалося в ренесансній Європі, її основних моделей та принципів, і до певних типів .удожньої практики, що втілилися в напрямах барокко Й класицизму.

* # •

У плані впливу на літературний процес набагато більше • ‘значення мала та частина київських курсів поетики, яку ми умовилися називати «прикладною поетикою». В силу своєї специфіки вона активно сприяла насадженню нової системи жанрів і стилів у східнослов’янських літературах. Головне завдання прикладної поетики полягало у викладі теоретичних відомостей і практичних настанов щодо різних літературних жанрів, канонізованих пізньоантичними й ре­несансними теоретиками. Ці жанри розподілялись за ієрар­хічним принципом, і за ними закріплювались певні сти­лі, наділені таким же нормативним характером. Як відомо, тогочасні поетики всю увагу зосереджували на поетичних і драматичних жанрах, що мало особливе значення для схід­нослов’янських літератур «перехідного періоду». Адже для них це були нові жанри, котрі необхідно було освоїти, і на перших порах цьому якнайкраще сприяли поетики, які давали моделі жанрів і настанови щодо них, причому да­ний процес супроводжувався демонструванням взірців і прикладами для вправ та «наслідувань у труді».] Одне слово, прикладна поетика активно сприяла становленню нової структури східнослов’янських літератур, ідентифікації їх­ньої жанрово-стильової системи з загальноєвропейською.

Правда, в давніх українських і російських поетиках не бачимо чіткого, науково обгрунтованого поділу поезії на роди та жанри. Тут знаходимо в них повний різнобій, особ­ливо у визначенні жанрів ліричної «поезії, де майже кожен автор пропонував свою класифікацію. До речі, для скеп­тично настроєних учених дожовтневої доби це була ще одна підстава для відмови давнім поетикам у «справді науковій основі» і в науковості загалом. Насправді ж їхня «ненау­ковість» була наслідком тієї термінологічної плутанини, яка виникла в європейській літературшьтеоретичній думці пізнього Відродження і ще більше посилилася в

XVII     ст.

ЙЙВІІІ                                               щ

 

У загальних рисах можна сказати, що в добу Відроджен­ня, відповідно античній традиції, був прийнятий поділ поезії на три роди (genus), котрі у свою чергу поділялися на вндй (species). Однак чітких критеріїв класифікації не іс­нувало, тому розподіл видів за родами не відзначався ста­більністю. З поширенням «Поетики» Арістотеля в середині XVI ст. італійські теоретики починають користуватися терміном «спосіб» (modus) замість «рід», виходячи з арісто- телівського поняття «спосіб наслідування» як основополож­ного критерію в класифікації поезії; при цьому деякі теоретики, зокрема Скалігер, термін «рід» (genus) вже вжи­вають у значенні «виду», звідки й походить термін «жанр» у сучасному розумінні74.Тенденція до зміщення і змішування термінів усе більше посилювалася, і під кінець XVI ст. вона приводить до того, що місце троїстої типології займає поділ, в якому вже не «спосіб наслідування», не мовно-структурні риси худож­нього вираження, не особливості окремих видів опиняються у центрі уваги, виступають основою класифікації. Для пое­тик того часу характерною ознакою стає те, що вони, як ^правило, не надають належного значення категорії роду і Іоперують головним чином на рівні категорії жанру. У зв’яз­ку з цим виникає необхідність перегляду поняття роду, і в його ранг підносяться деякі види, котрі вважалися найбільш важливими, у них з’являються свої відгалуження. У посібни­ку Понтана, широко відомому тоді також у Польщі й східно­слов’янських країнах, у першій книзі дається традиційний троїстий поділ поезії на роди, але в «прикладних» другій і третій книгах уже на рівних правах, власне, правах genus, виступають епопея, комедія, трагедія, поезія буколічна, елегійна, лірична, ямбічна, сатирична, а також епіграма й епітафія76.Слід також зазначити, що в польських поетиках ‘XVIIі першої половини XVIII ст., які часто служили посе­редниками для східнослов’янських, у функції роду, котрий визначався як genera, іноді partes, виступали перевалено епічна поезія, драматична, елегійна, буколічна, сатирична,, лірична, епіграматична, а також курйозна, яка поділялася на декілька різновидів.

 

74 Дий.; Scaligeri. Poetices Hbri septem.

 

n Див.: Pmtani J. Poeticarum instutionum Jibri très. Ingolstafti,

 

jOO, p. 54—250.

 

Приблизно таку саму модель класифікації знаходимо і в більшості східнослов’янських поетик кінця XVH і пер­шої половини XVIII ст. Так, українську поетики XVII ст. називають різну кільк]сть«родів поезіТ» залежмовОГпр йи- пШ?5^*їШ7Шеного в/основу ^ласифГкащї,— від трьох до дев’яти 76^77. Найчастіше це епопея, драма, яку ще поділяли на два» genera — трагедію і комедію, поезія героїчна, еле­гійна, буколічна, лірична, сатирична, епіграматична. Змі­шування в них родів і видів (воно зразу впадає у вічі) пояс­нюється тим, що автори поетик, нерідко навіть у рамках однієї роботи, виходили із різних критеріїв: способу викла­ду, його матерії (предмета), мети творів, їхніх стильових особливостей або віршового розміру. Це змішування родів і видів продовжується і в поетиках першої половини числі в Прокддошіча, який у своТи «Поети- зу£_ТІШ_«ЩЩИ -поезії^ епічну, драматичну, буко- Лічн^сат^ричну,.елегійну, ліричну і епіграматичну ‘л. Важливо вказати, що традиційні, античного походження, жанри поезії в багатьох київських поетиках кінця XVII й першої третини XVIII ст. доповнювалися новими, які ви­никли й поширилися в літературі ^барокко. Це насамперед так звані курйозні вірші — своєрідне породження поезії барокко** а також такі її жанрові різновиди, як емблеми, символи, загадки, ієрогліфи тощо. Вони відсутні у Проко- повича і його виразними класицистичними орієнтаціями, зате Довгалевський приділяє їм немало уваги. У нього зна­ходимо поділ»тіоезіТ на десять видів, де теж змішуються ка­тегорії роду й виду: 1) епопея; 2) комедія; 3) трагедія; 4) сатирична, буколічна й землеробська поезія; 5) елегійна поезія; 6) лірична поезія або оди; 7) епіграматична поезія; 8) епітафія, емблема, символ, заголовок та ієрогліф; 9) за­гадка; 10) захоплююча і курйозна поезія.Не будемо докладно характеризувати тлумачення родів і видів поезії в київських поетиках — це можна знайти у згадуваних працях М. 1. Петрова, В. І. Рєзанова, Г. М. Ся- воконя та інших дослідників, значний внесок у дзчу справу зробили й вчені європейських соціалістичних країв. У плані проблематики нашої розвідки важливо показати, що ці трактування, по-перше, йдуть від літературних теорій, розроблених гуманістами Відродження, а по-друге, wСіиюкінь Г. М. Давні українські поеода, с. 7Jі далі.ч  Див.: Прокопович Ф, Сочинения, с. 386 і далі»

 

185

 

»•лежить видатна роль у становленні нової системи жанн j>ib і стилів у східнослов’янських літературах і, отже, в ствердженні цих літератур на нових шляхах розвитку.Здебільшого в київських поетиках маємо досить докладні виклади про «роди» и «види» з їхніми відгалуженнями, при­чому різні автори переважну увагуприділяли певним жан­рам. Наприклад, П. Родович у своїй «Helicon Віvertex» най­більш захоплено і докладно характеризував драматичні жанри. Прокопович майже всю другу частину «Поетики» присвятив епопеї, а Довгалевський виявив симпатію до епіграми та до згадуваних суто бароккових жанрових по­роджень. У цілому ж це була, так би мовити, теоретична проповідь загальноєвропейської системи літературних жан­рів і стилів, і хоч здійснювалася вона головним чином на матеріалі латинської літератури й на латинській мові, це аж ніяк не означає, що дана проповідь не мала впливу на тогочасний літературний процес. Вона підкріплялась ана­лізом численних зразків і прикладів, посиленими вправами в різних жанрах і відповідних їм стилях,— доречно тут згадати, що програми курсів поетики й риторики передба­чали навчання красному письменству за засвоєними нор­мами та правилами. А все це, зрештою, закріпляло в свідо­мості освічених кіл, у тому числі й письменників, певні літературні моделі й стереотипи, активно впливало на форму­вання відповідних літературних поглядів, смаків та уяв­лень._____________ _____ ,__________                                             _. Десь під кінець AVI І ст. Київські професори у своТ5Гкур- сах поетики починають звертатися також (до польської лі­тератури Відродження й барокко, наводили й аналізувати твори Я. Кохановського, Ш. Шимоновича, С. Твардовсько- го, уривки з поеми Т. Тассо «Визволений Єрусалим» у польському перекладі П. Кохановського, епіграми В. Ко- ховського тощо. Майже водночас виникає інтерес і до «сло­в’янського вірша», Гв поетиках з’являються розділи про «польський і слов’янський вірш», розробляється їх теорія, викладаються принципи силабічного віршуваннзЛпід «сло­в’янським віршем» мали на увазі силабічне віршування дав­ньоукраїнською мовою, аналогічне польському), І якщо в поетиках кінця XVII ст. слов’янське віршування лише зга­дувалося (наприклад, у «Касталійському джерелі», 1685), то лялі інтерес до нього зростає, і Кониський у відповідному розділі своєї поетики вже більше говорить про «руський ніж про польський, частіше наводить як приклади

 

т *

 

його зразки . Якоюсь мірою автори поетик враховували відмінності віршування на латинській і слов’янських мовах, але в цілому ці їхні розділи були не чим іншим, як спробами перенесення моделей літературної творчості, що склалися на класичній основі й переважно на латинській мові, в літе­ратуру на національній мові.Багато в чому подібна картина розвитку теоретичної думки і її відносин з літературним процесом спостерігається і в інших європейських країнах. Щоправда, в Західній Європі теоретична думка вже з середини XVI ст. все більше звертається до досвіду літератури на національних мовах, значною мірою враховує її специфічні завдання і потреби, та й самі теоретичні праці пишуться здебільшого тією чи іншою національною мовою. Однак античні авторитети ли­шаються в силі, повністю домінує погляд, що літератури на національних мовах можуть досягнути досконалості лише на шляхах наслідування античних зразків, дотримування вироблених античністю «законів» і «правил». Щодо Німеч­чини, то там перша поетика на німецькій мові була створена М. Опіцем Лїїше в 1624 p., до того часу (почасти й пізніше) поетики писалися на латині, а головне, базувалися вони на античній (римській) літературі, на її структурних і мов­но-стильових особливостях. Однак у своїх латинських поетиках німецькі автори XVI ст. все більше уваги приді­ляли національній поезії і версифікації, присвячуючи їм окремі розділи ®°. Загалом у німецьких латинських поети­ках, особливо пізніх, другої половини XVI й першої поло­вини XVII ст., неважко знайти багато спільних або близь­ких рис з тими курсами поетики, які читалися в Києво- Могилянській академії; проте за браком місця ми не можемо тут розгорнути їх зіставлення 81.Подібні явища спостерігаються також у польській лі­тературі XVII і першої половини XVIII ст., де з’являлися змішані латинсько-польські поетики, в яких виклад вівся на латинській мові, але їхня друга частина (між «загальною

 

Ц Див.: Петров Н. И. О словесных науках и литературных заня­тиях в Киевской академии…—.Труды Киевской духовной академии, 1866, т. 2, № 7, с. 326—327.

 

80 Див.: Borinski K. Die Poetik der Renaissance und die Anfänge der literarischen Kritik in Deutschland, S. 23 і далі.

 

81 Пр<у ці німецькі поетики див.: Dyck J. Ticht-Kunst. Deutsche Barock-Poetik und rhetorische Tradition; Fischer L. Gebundene Rede. Dichtung und Rhetorik in der literarischen Theorie des Barock in Deut­schland.

 

Ш

 

поетикою» і «прикладною» латинською) відводилася поль­ській поезії (carmen polonicum або carmen polonoslavoni- cum), її жанровій структурі та версифікації. Щодо жанро­вої структури carmen polonicum, то вона, як і в аналогічних українських поетиках, повторювала структуру carmen iatinum; більш самостійними були частигіи, присвячені версифікації, де викладалися принципи польського сила­бічного віршування.

/ Отже, чи не С найважливішою історико-літературною „ функцією київських поетик XVII і першої половини

XVIII    ст. було ствердження в українській та інших літера­турах православно-слов’янського кола системи поетичних і драматичних жанрів, що склалася в європейській літера­турі Відродження. Точніше, тієї частини названої системи, яка була властива ренесансному класицизмові, бо жанри, розвинуті іншими течіями літератури Відродження, ігнору­валися тогочасною європейською літературно-теоретичною думкою і, відповідно, не потрапляли в поле зору авторів київських поетик. ;У самих же..характеристиках окремих жанрів київські професори дотримувалися схеми, розроб­леної ренесансними теоретиками; її складовими елементами були: матерія (предмет) даного «роду» або «виду», спосіб викладу, мета, метрична форма і «поетичний взірець», який демонстрував дію і ефективність «правил», притаманних тому чи іншому жанрові. Наявність усіх цих компонентів у викладі відомостей про кожний жанр була необов’язко­вою, подібна честь випадала лише на долю жанрів, які вва­жалися основними, найважливішими (епопея, трагедія, ко­медія), або ж тих, які чомусь викликали особливу симпатію лектора.

Перше місце київські поетики незмінно відводять епопеї і саме їй найбільше приділяють уваги* хоч даний жанр і не отримав розвитку в давній українській літературі. Це була данина теоретичній традиції, що йде від італійського Від­родження, котре, у свою чергу, спиралося на римську тео­рію літератури, яка віддавала пальму першості епопеї (у Арістотеля вона віддана трагедії). Слідом за Горацієм вгадуваний Віда проголосив епопею вищою формою поезії, з як її завершений зразок пропонував «Енеїду» Вергілія-82. По ньому ж шляху пішов і Скалігер, другий із ренесанс­них теоретиків, знаних у Києво-Могилянській академії.

 

** Див.: Vida M. D, De arte poetica libri très, vol. 2,

 

За його твердженнями, епопея е не тільки вершиною поезії а й нормою, за якою слід оцінювати всі інші види поетичні го мистецтва 83~84. З певністю можна твердити, що з київ- ськихпрофесорів безпосередньо відСкалігера йшов Проко­пові. Майже всю другу частину свого курсу він відвів епопеї і на її матеріалі, її зразках прагнув розкрити закони і правила поетичного мистецтва. Разом з тим слід відмітити, що » більшості київських поетик, особливо XVII ст., харак­теристики епопеї засновувалися головним чином на посібни­ку Понтана. ,Те ж саме можна сказати й про більшість польських поетик того часу, які нерідко служили посе­редниками для поетик українських. Зокрема,Гвід Понтана йде дефініція, яка постійно зустрічається в київських пое­тиках і зміст якої зводиться до того, що, як говориться в поетиці 1687 p., «епічна поезія є наслідуванням видатних вчинків людських за допомогою розповіді (per narrationem) гекзаметричним віршем…»85.Хоч на Україні XVII й першої половини XVIII ст. прак­тикувалася головним чином духовна драма, що походить від європейського середньовічного театру, професори Києво* Могилунської академії в своїх курсах викладали теоретичні ^приндияи, закони й правила цілком світської драматургії античності, «відродженої» в учено-гумантстичнихгуртках Ренесансу. В своїх викладах вони йшли від поетик і трак-* татів, створених у тих же колах, але тут необхідно врахову­вати й посередників Ш навчальні посібники Понтана, До- наті та інші .{Як окремі види драматичного мистецтва автори київських поетик розглядали трагедію і комедію, причому взірцем fpareAii для них були творіння Сенеки, а комедії — Теренці я і Плавта; :із їхніх творів вони в основному брали приклади, із них жґвиводили нормативні закони н прави­ла. Слідом за ренесансними теоретиками вони називали ще один жанр — трагікомедію, аботрагедокомедію, за визна­ченням ТІрокоповича; нею літературна теорія ренесансу й барокко заміщала «драму сатирів» — члена, тріади драма­тичних жанрів античності, що випав ще в елліністичну епо­ху^ (Одна к наслідком згаданих зусиль було створення «про­міжного» жанру, який не мав нічого спільного з давньо­грецькою драмою сатирів. Автори деяких поетик, наприклад П. Родович, вводили навіть четвертий драматичний вид

 

44                        Див.. Scaligeri. Poetices libri septem, p. 96. Ці тверджен­

 

ня повторюються у більшості італ інських поетик Відродженая.

 

85 Цит. за: Сцбокінь Г. М Давні українські поетика, с. 78.

 

j ^членування «проміжного жанру» на трагедо-І с \ комедотрагедію, залежно від того, які елементи ікають \ тому чи іншому творі.’; до характеристик дршатичних_..жанрів, то в них виразно проявляється генетичний зв’язок київських № з палійськими естетико-літературними трактатами, m зі згадуваним твором Скалігера. Трагедію київські *ри визначали як поезію, ідо зображає в діі і слові варті ги вчинки і діяння видатних мужів, їхні страждання і злі лм\и долі; комедію — як зображення зі сміхом і жартами іишиото життя і справ звичайних людей) Відповідно івдаиня трагедії, за їхніми трактуваннями, — вражати шачів і наставляти їх у високих чеснотах, завдання ко­пкії — оголювати вдачі і викривати пороки/ Власне, це 5\ДИ поняття і уявлення, які, з незначними відхиленнями, домінували і в теорії, і в художній практиці різних євро­пейських країн часів Відродження й барокко 8687:hтрьох родів поезії в літературних теоріях Відродження « \\’\\ ст. найбільше не пощастило ліриці. Навіть у поети­ках, які дотримувалися троїстого поділу поезії, вона від­сутня як рів.. Виходячи із «способу викладу» як головного критерію, більшість теоретиків Відродження називала такі роди поезії, розповідний (genus enarrativum), який в основ­ному Шгався з enocöM; наслідувальний, або активний (ігаі- lalivum, sive activum), який збігався з драмою, і змішаний (genus mixtum’), до якого, поряд з деякими жанрами епічної поезії, відносили головним чином ліричні жанри. Подіб­ний поділ на роди дається і в першій частині посібника Пон- тана, поширеного в польських і східнослов’янський школах XVII — першої половини XVI11 ст. Зазначимо, що в добу Відродження складалося й інше розуміння родів поезії, а якому лірика здобула свої права. Найчіткіше проявилося воно в трактаті «De poeta» (1559) А. Мінтурно, де поезія поділена на епічну, сценічну й мелічну (ліричну), однак ця теорія в українських поетиках не знайшла відбиття.

У більшості поетик, внаслідок згадуваних терміноло- мчиих зміщень, окремі ліричні жанри були підняті в ранг роду, і серед них «лірична поезія» називалася теж, але вона звелена ао оди з деякими близькими їй жанровими різ-

Лл’я.. Аникст А. А. Теория драми, от Арнстотеля до Лес- мх». 1967, С. ЇМ—130; Weinberg В. A History of Literary Criti- UK. the Ha’»’, an Rtnai**ance; Markwardi^ Д- Geschiente der deutsche

 

новидами (дифірамб, енкомій тощо). Втім, відсутність ге­неалогічного «статусу» лірики, розпливчастість теоретичного розуміння її відчували і київські вчені, наприклад, автор поетики 1687 р. говорить про «неусталеність» «матерії» лірики.(Як правило, в київських поетиках кінця XVII — першої третини XVIII ст. окремі розділи відводилися еле­гійній, буколічній, ліричній, сатиричній і епіграматичній поезії, далі вже йшли доповнення в різних комбінаціях^Загальна близькість даних розділів до ренесансного рб^ зуміння поезії проявляється насамперед у тому, що як на «матерію», або предмет, усіх цих «родів» (жанрів) вказували передусім На «людський зміст» — дії і-вчинки людей, їхні почуття і переживання, моральні колізії тощо, на відміну від об’єктивно-натуралістичного трактування предмета пое­зії теоретиками «латинського середньовіччя». У названих розділах мова йшла про «матерію» жанру і «спосіб викладу», про притаманним віршові розміри, найістотніші особли­вості композиції і стилю, обов’язково наводилися також зразки, які демонстрували закони й правила того чи іншого жанру. Словом, створювалися ніби певні моделі поетич­них жанрів, канонізованих європейською літературно-тео­ретичною. Думкою Відродження і XVII ст., що, безперечно, мало неабияке значення для впровадження цих жанрів в українську, російську та інші літератури православно-сло- в’янсвкого кола.Як відомо, сучасні радянські дослідники-одну з най­важливіших 1 особливостей східнослов’янського барокко вбачають у тому, що воно взяло на себе певні функції Відродження, в специфічних формах продовжувало їх там, де у XV—XVI ст. не відбувся рішучий перелом у ду­ховному житті, в розвитку літератури й мистецтва. Знач­ною мірою сказане стосується і діяльності письменників та вчених Києво-Могилянської академії, у тому числі в їхніх курсів поетики та риторики, їхньої творчості в дусі настанов і правил даних курсів. Безперечно,^ все це мало схоластичний характер, до того ж розвивалося у формах, далеких від народної культури, переважно на мові, чужій і незрозумілій народу. На цій підставі деякі вчені дожовт­невої доби твердили, що в Києво-Могилянській академії створився тип освіти й культури, далекий від народного життя і національної культури, чужий їм, і не визнавали за ним будь-якого позитивного значення. Наприклад* М. Ф. Сумцов заявив, що введені Петром Могилою принципи

 

освіти й культури «подіяли на південноруську національну думку, як смертоносною отрутою напоєний хліб» 88. Зга. даним вченнм бракувало історичного й діалектичного під­ходу до розвитку культури та літератури, зокрема розу* міння того, що їхній прогрес часом здійснюється у формах далеких від існуючої в тій чи іншій країні народної куль­тури. У зв’язку з цим доречно нагадати: культура європей­ського Відродження розвивалася переважно на латинській мові, і лише в середині XVI ст. «латинський гуманізм» почав здавати свої позиції літературі на національних мовах, але це аж ніяк не ставить під сумнів велике прогресивне зна­чення руху Відродження, л Ми не збираємося ототожнювати діяльність києво-моги- Г лянців з латинським гуманізмом Відродження. Хочемо лише І нагадати, що розвиток культури й літератури часом відбу- ‘ вається складними шляхами, і прямолінійно трактована близькість до народного життя і культури не завжди може бути вирішальним критерієм в оцінці певних ЯВИЩ І ЦІЛИХ рухів. Тут дає себе знати діалектика національного й ін­тернаціонального в розвитку національних культур і лі­тератур Цей теоретичний момент, безсумнівно, має першо­рядне значення для правильного підходу до культурної і літературної спадщини Києво-Могилянської академії і однотипних навчальних закладів XVII—XVIII ст., для розкриття їх прогресивних елементів і тенденцій.І передусім слід тут відмітити, що хай і в спрощено-схо- ластичній формі, але письменники й вчені академії та її кола знайомили східнослов’янський сйіт з досягненнями ренесансної літературно-теоретичної думки, стверджували нову систему літературно-художньої творчості, систему світську, секуляризовану за своїм основним змістом-і структурою. А секуляризація думки й художньої творчості е, як відомо, одним з найважливіших ренесансних процесів, без яких немислимий перехід від середньовічних літератур до літератур нового часу.! Нагадаймо, що середньовіччю з його гегемонією церкви еґїдєологп і усіх сферах духовного життя відповідала особлива структура літератури, в якій жанри визначалися названою гегемонією і служили про­відниками^ ідеологічного впливу церкви. І тут без пере*

 

*   Сулцов Н. Ф. Иоатіикий Галатовский. (К истории южнорусск0®

 

>і.«тмічі Y1/11 ■ > V і«— Lfifii   а І

 

більшень можна сказати: та система літературної творчое* ті, яка викладалася в київських поетиках і риториках, 9а об’єктивним змістом І структурою була відміною назва- ної середньовічної системи. Власне, це вже була цілком світська література, що складалася із світських жанрів, створених античністю і поновлених Відродженням. В усіх цих жанрах у центрі уваги знаходилася людина, її дії і вчинки, и заняття, почуття, переживання тощо. Іншими словами, в них виразно проявлявся процес гуманізації лі­тератури, наповнення її людським, а не «божественним» змістом, що теж належить до найважливіших ренесанснихпроцесів.Досить’ складним є питання про те, до якого типу худож­ньої творчості, до якого з тогочасних європейських напрямів можна віднести літературну діяльність києво-могилянців. Однозначної відповіді на це питання бути не може, оскільки в їхній літературній теорії і художній творчості суміщали­ся елементи, тенденції, функції різних художніх систем і стилів «перехідного періоду» — разом з реліктами серед­ньовічної думки і літературної творчості.Не претендуючи на повне висвітлення цього питання (воно заслуговує спеціального дослідження), обмежимося кількома загальними положеннями. Як було показано, київські поетики засновувалися на здобутках ренесансної естетико-літературної думки, в них досить виразно прояв­ляються ренесансні елементи й функції, зокрема тажЛш- значальні, як секуляризація і гуманізація література Од— нак не слід забувати про те, що йшли вони лише від теорії і жанрово-стильової системи однієї з течій літератури Від- рбджеіння — ренесансногсмОіасицизму, повністю залишаючи поза увагою інші її течії.Щ саме в той час повсюдно в Європі відбувалося формування класицизму XVII—XVIII ст., і цей процес у специфічній формі охоплював також країни Східної і Південно-Східної Європи — у формі «шкільного класицизму». Тут теж поширювалася літературна теорія, розвивалися поезія, драматургія, красномовство класицис­тичного типу, і головними їхніми осередками були школи. Як пише угорський дослідник Й. Саудер, дана література «по всій Європі була однією і тією самою. Нею займалися семінаристи, нотарі, сільські священики, півчі — нижчий прошарок інтелігенції у феодальній Угорщині. Цю пошире­ну поезію* яка несла на собі відбиток впливу барокко, ми називаємо шкільним класицизмом, оскільки вона отримала

 

9 1—72»

 

193

 

сю призначення і свій метод віршування від латинської гумвяістичної школи» 8®.На слов’янському Сході основним осередком шкільного «лаекоизму стала Києво-Могилянська академія, а безпосе­редньо в його формуванні визначальна роль належала пое­тикам. У названому регіоні шкільний класицизм переду­вав «високому», який виник уже в середині XVIII ст. і набув великого розвитку переважно у російській літературі. Ще вченими дожовтневої доби був переконливо показаний без­посередній зв’язок між київськими поетиками XVII ст.і  «псевдокласицизмом» XVIII ст., важлива роль названих поетик у формуванні російського класицизму 90, і ці їхні висновки незаперечні.Однак сказане аж ніяк не означає, що київські поетики перебували поза розвитком літератури барокко в східно­слов’янському регіоні. У багатьох із них, як, до речі, і в західноєвропейських та польських поетиках XVII ст., спо­стерігаємо специфічне явище: на класицистичну теоретичну обнову накладаються бароккові нашарування — художньо- стильові поняття ї уявлення, котрі досить-таки промовисто суперечать названій основі. Словом, тут теж знаходимо цікаву взаємопов’язаність двох основних художніх систем того часу, типологічно неоднорідних стилів барокко й кла­сицизму, якою в цілому характеризується розвиток літе­ратури й мистецтва XVII ст.

Як зазначалося, в «прикладній» частині багатьох київ­ських поетик, особливо кінця XVII — початку XVIII ст., значне місце відводилося трактуванню «курйозних віршів» та інших суто бароккових літературних утворень. Але «ба- рокковість» київських поетик цим не вичерпується, вона проникає і в інші їхні частин и ^позначається на трактуванні ряду жанрів і деяких теоретичних питань. Теоретики ба­рокко (Грасіан, Тезауро та інші) особливого значення нада­вали «дотепності» або «винахідливості розуму»* цііЦушво- вижшй здатності» знаходити тонкі й несподівані зки між речами та явищами світу, часом дуже віддаленими, зближати

** Саудер Й. Европейский классицизм и венгерская литерат^фа

XVIII   *«■*;.,—Проблемы Просвещения в мировой литературе. М., 19/0,

 

*  Д<а.: Титнрабои Н. Трагедокомедия Феофана, Прокоповича ЖЯНП. 1879, май; Мочульский В. Отношение южно* |%14ЦмА ся/^шпннн XVII века к ложноклассицизму XVIIІ века.— ІРЦЩ* НМ, юиль.

 

їх і знаходити їх нові, невідомі грані; на цих здатностях розуму базувалася бароккова метафоричність, яка є домі­нантою бароккового літературного стилю. «Наука дотеп­ності» присутня і в багатьох київських поетиках, у деяких вона тлумачиться досить докладно, як своєрідне теоретичне керівництво до жанрових різновидів епіграми, епітафії, курйозного вірша тощоГЗокрема, значну увагу приділяє ‘і$мДовгалевський у своєму-«Саді поетичному», трактуючи «винахідливість розуму» як основу поетичного вимислу й творчості взагалі, тобто в напрямі, спільному зі згадува­ними іспанським та італійським теоретиками.Типово барокковою рисою багатьох київських поетик є також інтерес до алегорії, емблематики і символіки; біль­шість поетик відводить їм немало сторінок або й окремі розділи. Та особливу увагу приділяли вони емблемам, і ця традиція виявилася в українській літературі стійкою. Про­явилася вона і в Сковороди, який присвятив емблематиці ряд сторінок у своїх діалогах. В усьому цьому дає себе ^ знати характерна для барокко «алегоризуюча свідомість», яка всюди шукала приховані співвідношення і відповід­ності, прагнула до предметної реалізації вторинних (пере­носних) значень, до вираження абстрактних понять і уяв­лень у зримих, наочно-предметних формах. Подібну наочно- предметну алегорію іноді являли собою не тільки назви поетик, але й їхня внутрішня організація, наприклад «Саду поетичного» ДовгалевськогоЛ розбитого на «огорожі» (час­тіші?), «квіти» (розділи), «плоди» (підрозділи) тощо. Зрозу­міло, що цими гранями й тенденціями поетики впливали на тогочасну літературу, на розвиток у ній бароккового стилю.У цілому ж, доповнюючи вже зроблені висновки, необ­хідно’сказати, що київські поетики відігравали також ак­тивну роль у становленні й розвитку двох основних євро­пейських художніх напрямів того часу— барокко й кла­сицизму — в українській, російській та інших літерату­рах православно-словенського кола. А це означало § іден­тифікацію літератур ного процесу, його форм і стилів, в обох частинах нашого континенту, і в цьому теж полягає важливе значення київських поетик у контексті європейського літе­ратурного розвитку XVII—XVIII ст.

 

 

загрузка...

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.