Статті

Методика вивчення дієслова в 6-му класі школи з російською мовою навчання.

загрузка...

СКАЧАТИ

1. Вимоги програми до вивчення дієслова.

За програмою, дієслово вивчається в 6-му класі. На вивчення цілої теми «Дієслово» відводиться 20 навчальних годин. В рамках цієї загальної теми вивчаються такі підрозділи:

  • загальне значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль.
  • Форми дієслова: неозначена форма, особові форми, дієприкметник, дієприслівник, безособові форми на -но, -то (загальне ознайомлення).
  • Неозначена форма (інфінітив) та особові форми. Доконаний і недоконаний види дієслова.
  • Часи дієслова. Теперішній час. Минулий час. Зміна дієслів у минулому часі. Майбутній час. Дієслова І і ІІ дієвідмін. Дієвідмінювання дієслів теперішнього і майбутнього часу.
  • Способи дієслів (дійсний, умовний, наказовий). Творення дієслів умовного способу і наказового способу.
  • Безособові дієслова.
  • Способи творення дієслів.
  • Правопис дієслів
  • Не з дієсловами (повторення).
  • Правопис -ться, -шся в кінці дієслів (повторення).
  • Букви е, и в особових закінченнях дієслів I і II дієвідмін (повторення).
  • Буква ь у дієсловах наказового способу.
  • Внутрішньопредметні зв’язки
  • Лексикологія і фразеологія. Уживання діє-слів-синонімів, антонімів у переносному значенні; засвоєння найуживаніших фразеологізмів (в т. ч. приказок і прислів’їв), крилатих висловів, до складу яких входять дієслова.

 

 

2. Основний і допоміжний матеріал за темою.

Дієслово — це частина мови, яка означає дію або стан предмета і відповідає на питаннящо робити? що зробити? що робиться з предметом? у якому стані він перебуває? (ходив, співатиме, займатися, буду їсти, заробляю).

У реченні дієслово найчастіше виконує функції присудка або частини складеного присудка (він розповів все, що знав; ніч здавалася днем).

РОЗРЯДИ ДІЄСЛІВ ЗА ЗНАЧЕННЯМ

Дієслова поділяються на:

1. перехідні- неперехідні
2. як окремий розряд серед неперехідих дієслів— зворотні дієслова

ПЕРЕХІДНІ ТА НЕПЕРЕХІДНІ ДІЄСЛОВА

За своїм значенням і відношенням до різних частин мови дієслова поділяються на дві групи: перехідні і неперехідні:

дієслова приклади
перехідні відвідати друга, купити картоплю
неперехідні сидіти, стояти, готуватися, їхати

Перехідні дієслова означають дію, що переходить або спрямована на предмет, що виражений іменником або займенником (налити води, виконувати вправи, не читати книгу).

Неперехідні дієслова означають дію, що прямо не переходить на предмет (підготуватися до іспиту, їхати у метро). Такі дієслова не вимагають додатка (бігти, заплакати).

Деякі дієслова можуть бути як перехідними, так і неперехідними (зустрічати друзів і зустрічатися з друзями).

ЗВОРОТНІ ДІЄСЛОВА

До неперехідних дієслів належать також всі дієслова з суфіксом -ся (-сь):

дієслова приклади
зворотні радитися, одягатися,купатися, милуватися, вимитися, боятися

Ці дієслова виділяються в окремий розряд — зворотні дієслова.

МОРФОЛОГІЧНІ ОЗНАКИ ДІЄСЛОВА

Дієслово має такі морфологічні ознаки:

вид:
доконаний

недоконаний

заробив, перевів, співають, бажає

заробляв, переводить, співали, бажала

рід:
  у минулому часі в умовному способі
чоловічий

жіночий

середній

працював

працювала

працювало

засліпив би

засліпила б

засліпило б

число:
однина

множина

малював, малювала, малювало

множина: малювали

спосіб:
дійсний

умовний

наказовий

працюю, сказали, летить, прийде

ходила б, вживав би, поспішали б

напишіть, ходіймо, хай зайде

час:
минулий

теперішній

майбутній

знаходив, знаходила, знаходили

знаходжу, знаходимо. знаходите

знайду, буду знаходити, знаходитиму

особа:
у теперішньому часі
однина

1-а особа

2-а особа

3-а особа

множина

1-а особа

2-а особа

3-а особа

я знаходжу

ти знаходиш

він (вона, воно) знаходить

ми знаходимо

ви знаходите

вони знаходять

у майбутньому часі:
однина

1-а особа

2-а особа

3-а особа

множина

1-а особа

2-а особа

3-а особа

я знайду

ти знайдеш

він (вона, воно) знайде

ми знайдемо

ви знайдете

вони знайдуть

в умовному способі:
однина

1-а особа

2-а особа

3-а особа

множина

1, 2, 3-а особи

я знайшов би

ти знайшов би (знайшла б, знайшло б)

він знайшов би, вона знайшла б,

воно знайшло б

ми (ви, вони) знайшли б

Дієслово утворює форми:

дієвідмінювані способів:

— дійсного- веде (вів, буде вести)

— умовного- вів би (вела б, вели б)

— наказового- веди (ведіть), хай веде

відмінювані — дієприкметник

теперішнього часу: ведучий;

минулого часу: ведений

незмінювані — неозначена форма дієслова (інфінітив): вести

— дієприслівник: ведучи

ВИДИ ДІЄСЛІВ

Вид— одна з найважливіших ознак дієслова. За цією ознакою дієслова поділяються надоконані і недоконані:

доконані помити підлогу, приготував уроки, поїду
недоконані мити підлогу, готую уроки, буду їхати

Дієслова доконаного виду означають завершену дію і відповідають на питання що зробити? що зробив? що зроблю?

Дієслова недоконаного виду означають незавершену дію і відповідають на питаннящо робити? що роблю? що буду робити?

Дієслову одного виду переважно відповідає дієслово іншого виду. Такі дієслова утворюють видові пари:

дієслово

недоконаного виду

дієслово

доконаного виду

писати

робити

казати

іти

програмувати

написати, дописати

зробити

сказати

прийти

запрограмувати

Одновидові дієслова — це дієслова, які можуть бути або лише доконаного, або лише недоконаного виду.

Так, напр., дієслова надивитися, розгніватися, розговоритися, натерпітися, напрацюватися мають лише доконаний вид; дієслова прагнути, гордувати, імпонувати— мають лише недоконаний вид.

Двовидові дієслова— це окремі дієслова, переважно іншомовного походження, що поєднують у собі значення як доконаного, так і недоконаного виду (телеграфувати, гарантувати, воєнізувати, веліти, женити).

СПОСОБИ ДІЄСЛІВ

Дієслова можуть вживатися у дійсному, умовному чи наказовому способі. Спосіб дієслова вказує на відношення дії до дійсності:

дійсний спосіб іду, йшов, буду іти
умовний спосіб йшов би, пішов би
наказовий спосіб іди, нехай іде

Дійсний спосіб дієслова означає дію, яка відбувалася, відбувається чи буде відбуватися (ходив, люблю, одягатимеш).

Дієслова дійсного способу змінюються за часом (грав- граю- гратиму) і можуть вживатися із заперечною часткою не (не ходитиму, не гріє, не називатиму).

Дієслова дійсного способу змінюються за часами, числами і особами (у теперішньому і майбутньому часах) та за родами (у минулому часі).

Умовний спосіб дієслова означає дію бажану або можливу за певних умов (полетіти б, казала б).

Дієслова умовного способу утворюються від дієслів минулого часу за допомогою частки б (після голосних: привезла б, співала б) або би (після приголосних: намалював би, підібрав би), які завжди пишуться окремо і можуть стояти як беспосередньо після дієслова, так і після інших частин мови (якби дали мені скуштувати хоча б одну крапельку цього чарівного напою).

Дієслова умовного роду змінюються за числами (малював би- малювали б), а в однині- і за родами (малював би® малювала б® малювало б).

Наказовий спосіб дієслова через наказ, прохання, побажання чи пораду закликає до виконання дії (приходь, навчайся, привітай).

загрузка...

Дієслова наказового способу не мають форм часу, але змінюються за особами в однині і множині: в однині вони мають форму 2-ої особи (стань), а в множині- 1-ої і 2-ої (станьте, станьмо).

  однина множина
1-а особа

2-а особа

сиди, ночуй сидімо,ночуймо

сидіть, ночуйте

2- особа однини має закінчення  (сиди, веди, сади) або чисту основу (ляж, зіграй, святкуй); 1-а особа множини має закінчення -імо (рідше -ім), -мо (зіграймо, ведімо, святкуймо), 2-а особа множини- —іть (-іте), -те (зіграйте, ведіть, святкуйте).

Спеціальної форми 3-ої особи наказовий спосіб не має. Для того, що б передати наказ або прохання у 3-й особі, вживаються частки хай (нехай) і форма 3-ї особи дійсного способу (хай працюють; нехай завжди буде сонце).

ЧАСИ ДІЄСЛІВ

Дієслова можуть вживатися у минулому, теперішньому чи майбутньому часіЧас дієслова вказує на те, коли відбувалася, відбувається чи буде відбуватися дія:

минулий час дерево росло, дерево виросло
теперішній час росте дерево, дерево підростає
майбутній час дерево виросте

Минулий час означає дію, яка колись відбувалася або вже відбулася.

Теперішній час означає дію, яка відбувається в час мовлення або постійно.

Майбутній час означає дію, яка відбуватиметься у майбутньому.

Дієслова минулого часу змінюються за числами (хотів, хотіли), а в однині і за родами (хотів, хотіла, хотіло). Вони можуть бути як доконаного (покохав, приїхав), так і недоконаного виду (кохав, їхав).

У чоловічому роді виступає суфікс -в- (ходив, гуляв) і нульове закінчення або немає суфікса і нульове закінчення (віз, ніс); у жіночому, середньому роді і в множині- суфікс — і закінчення -а- (була, їла), -о- (хотіло, могло), -и- (росли, могли).

Дієслова теперішнього часу завжди недоконаного виду і змінюються за особами і числами (чую, чуєш, чуємо, чуєте, чує, чують)

Дієслова майбутнього часу мають три форми: просту доконаного виду (зберу, посаджу), просту недоконаного виду (збиратиму, садитиму) і складену недоконаного виду (буду збирати, буду садити).

Дієслова майбутнього часу змінюються за числами і особами (купуватиму, купуватимеш, купуватимете, купуватиме, купуватимуть).

ДІЄВІДМІНИ ДІЄСЛІВ

Зміна дієслів за особами, часами і числами називається дієвідмінюванням.За типом відмінювання дієслова поділяються на дієслова 1-ої і 2-ої дієвідмін:

1-а дієвідміна привезуть, скажуть, зможуть
2-а дієвідміна заходять, говорять, сидять

Практично 1-а і 2-а дієвідміни поділяються за закінченням 3-ої особи множини теперішнього часу, тобто до 1-ої дієвідміни належать дієслова, які у 3-ії особі множини мають закінчення -уть, -ють (думають, хочуть, переживають), до 2-ої дієвідміни— закінчення -ать, -ять (сушать, варять).

Голосні звуки [е], [є] та [и] (ї) в закінченнях дієслів, за якими розрізняються дієвідміни, називають тематичними голосними (шиєш, шиємо; стоїш, стоїмо).

До 1-ої дієвідміни належать дієслова:

  • з основою на -оро-, -оло- (полоти, бороти, колоти);
  • з односкладовою основою (бити, лити, пити);
  • з суфіксами -ува-, -ну-, -і-, -а-, які в особових формах не випадають (крикнути, грати, перезимувати);
  • з основою на приголосний (берегти, могти, нести);
  • дієслова іржати, ревіти, сопіти, гудіти, хотіти.

Дієслова 1-ої дієвідміни відмінюються так:

  однина множина
1-а особа

2-а особа

3-я особа

везу, принесу

везеш, принесеш

везе, принесе

веземо, принесемо

везете, принесете

везуть, принесуть

До 2-ої дієвідміни належать дієслова:

  • з суфіксом -а- після шиплячих та [й], який випадає в особових формах (стояти, лежачи);
  • з суфіксами -и-, -і- (-ї-)-, які в особових формах випадають (клеїти, сидіти);
  • дієслова бігти, спати.

 

Дієслова 2-ої дієвідміни відмінюються так:

  однина множина
1-а особа

2-а особа

3-я особа

стою, прошу

стоїш, просиш

стоїть, просить

стоїмо, просимо

стоїте, просите

стоять, просять

Окрему групу складають дієслова їсти, бути, дати і вісти (в сучасній мові вживається лише з префіксами: розповісти, відповісти та ін.):

  однина множина
1-а особа

2-а особа

3-я особа

відповім, їм

відповіси, їси

відповість, їсть

відповімо, їмо

відповісте, їсте

відповідять,їдять

Від дієслова бути вживається лише форма є (втім, інколи в поетичній мові зустрічаються єсть— для першої і третьої особи однини, а також суть— для третьої особи множини)

ІНФІНІТИВ

Інфінітив (початкова форма дієслова; неозначена форма)- це форма дієслова, яка означає дію, але не виражає способу, часу, особи, числа і роду (хотіти, йти, плакати).

Неозначена форма дієслова вживається тоді, коли треба назвати дію взагалі, безвідносно до того, хто її виконує і коли Мовчати!»- несподівано навіть для себе самої сказала Марія).

Інфінітів закінчується на -ти або -ть (Можна вибрать друга і по духу брата, Та не можна рідну мати вибирати (В.Симоненко).

Дієслова у формі інфінітіва бувають недоконаного і доконаного виду (йти- дійти, стучати- стукнути).

У двоскладовому реченні неозначена форма дієслова може виступати у функції будь-якого члена речення:

  • підмета (Зробити це буде доброю справою);
  • означення (Навіть камні інколи можуть кричати);
  • частини складеного присудка (Прибули і стали виходити на берег);
  • обставини («Як би не попастися«- раптом подумалося Сергію);
  • додатка (Пора вже збиратися).

У безособовому реченні неозначена форма дієслова найчастіше виступає у ролі головного члена речення (Повірити у це було неможливо; Нічого не можна вжеповернути).

ДВІ ОСНОВИ ДІЄСЛОВА

Дієслівні форми творяться за допомогою закінчень або граматичних суфіксів від двох основ:

основа приклади
основа інфінітива (минулого часу) робити, їхати, мовчати, висіти, закапувати, зеленіти, чекати
основа теперішнього (майбутнього) часу роблять, їдуть, мовчать, висять, закапують, зеленіють, чекають

Основа інфінітива виділяється в неозначеній формі дієслова після відкидання -ти(виправда-ти, шука-ти, гукну-ти).

Основа теперішнього часу (а в дієсловах доконаного виду- майбутнього) виділяється у формі третьої особи множини теперішнього (або майбутнього) часу після відкидання закінчення -уть (-ють), -ать (-ять)вед-уть, гука-ють, леж-ать, сто-ять.

Від основи інфінітива творяться:

основа вести

бажати

дієприкметники минулого часу ведений

бажаний

дієприслівники доконаного виду привівши

бажаючи

форми минулого часу привів

бажав

форми умовного способу привів би

бажав би

Від основи теперішнього (майбутнього) часу творяться:

основа ведуть

бажають

дієприкметники теперішнього часу ведучий

бажаючий

дієприслівники недоконаного виду ведучи

бажаючи

форми теперішнього часу веду

бажаю

форми майбутнього часу від дієслів доконаного часу приведу побажаю
форми наказового способу приведи

побажай

БЕЗОСОБОВІ ДІЄСЛОВА

Безособові дієслова — особлива форма дієслова, що означає дію без відношення до будь-якої особи (темніє, щастить, дніє).

Безособові дієслова означають фізичний або психічний стан людини та явища природи.

Особливістю безособових дієслів є те, що вони утворюють не всі форми словозміни:

— у дійсному способі мають одну форму 3-ої особи теперішнього часу (вечоріє) і майбутнього (буде вечоріти, вечорітиме);

— в умовному способі мають форму середнього роду (вечоріло б).

У реченні безособові дієслова виступають присудком, при якому не може бути підмета (Пощастило як ніколи; Дихалося все легше і легше). Такі речення називаються безособовими.

Безособового значення можуть набувати і деякі безособові дієслова 3-ої особи однини або середнього роду (морозить, віє; загуло, повіяло).

 

 

3. Вміння і навички, формування яких передбачено під час вивчення дієслова:

  • знає загальне значення дієслова, його морфологічні ознаки, синтаксичну роль;
  • знаходить дієслово в реченні;
  • визначає його форми, граматичні ознаки, належність дієслова до певної дієвідміни, засоби творення видових пар дієслів;
  • правильно вимовляє дієслова і пише їх з вивченими орфограмами;
  • аргументує написання орфограм;
  • знаходить і виправляє допущені помилки на вивчені орфографічні правила, а також помилки у формі залежного слова;
  • використовує правильно форми дієслів у мовленні;
  • аналізує випадки використання дієслів із стилістичною метою, визначаючи їх виражальні можливості;
  • конструює речення з дієсловами в усіх часах і особових формах, у т. ч. в переносному значенні;
  • редагує тексти щодо заміни повторюваних дієслів синонімами, уживання одних дієслів одного способу замість інших;
  • бере участь у розігруванні діалогів відповідно до запропонованої ситуації спілкування, використовуючи з комунікативною метою дієслова у формі одного часу і способу замість іншого;
  • складає усні чи письмові висловлювання на певну соціокультурну тему, використовуючи виражальні можливості дієслова, у т. ч. висловлювання у художньому стилі з дієсловами у 2 ос. однини; ділові папери (інструкцію) з дієсловами у 3 особі множини.

 

 

4. Шляхи практичної реалізації.

Продемонструю на прикладі параграфу 32 з підручника за редакцією Бєляєва О.М. «Правопис не з дієсловами».

Ця тема починається із зіставлення того ж правила у російській мові, надається таблиця-схема, у якій наочно показано, коли можна писати не окремо, а коли – разом.

На прикладі декількох схем наочно учні бачать потрібні для засвоєння правила і далі вже вміють розрізняти випадки вживання. Перша практична вправа одразу ж закріплює їхні знання, пропонуючи розкрити дужки і написати правильно. Перша вправа є усною. Наступна вправа вже пропонує той самий тип завдання, але вже письмово.

Третя вправа окрім стандартного завдання пропонує учням самі прислів’я – задіює та актуалізує їхні знання з української літератури.

Логічно завершуючи параграф, пропонується цілком самостійна робота учнів – така як складання речень безпосередньо учнями на повторення та розроблення знань з цієї теми.

 

5. Утруднення при вивченні дієслова.

Якщо вчитель добре викладе новий матеріал та проведе практичну частину роботи, то труднощів виникнути не повинно. Всі нюанси роботи з учнями розглядатимуться в самому уроці, де і буде запропонована робота над кожним з них.

 

 

6. Види робіт з розвитку комунікативних умінь і навичок учнів.

!Завдання: виписати безособові дієслова. Якщо правильно випишете слова, то з других букв отримаєте ключове слово.
Одягає,  малює,  смеркає, працює, оглядає,     хочеться,      рухається, обманює, світає, допомагає,  вітає, замело, гріє. (МОВА)
— Ключове слово МОВА відкриває поетичну хвилинку.
На домашнє завдання дітям було вивчити поезії, або уривки з поезій про мову та рідне слово. Починається декламування віршів, поезії.

 

 

7. Зразки вправ для узагальнення та систематизації знань з дієслова.

Узагальнення і систематизація знань, умінь, навичок.
 Отже, вправа №1 «Теоретичні заморочки»
! Завдання:
 ознайомившись із теоретичним матеріалом, який знаходиться на комп’ютерних слайдах, ви повинні виправити помилки або доповнити, якщо це необхідно, певну схему.
(1.    Самостійна незмінна частина мови – самостійна змінна частина мови;
(2.    Доконаний вид;
(3.    Неперехідні дієслова;
(4.    Наказовий;
(5.    Ум. сп. – рід;
(6.    Нак. сп. – особа;
(7.    І – 3 ос. мн. – уть, ють;
(8.    ІІ – ать, ять;
(9.    Інші члени речення.
Запитання:
1)    Чому ця форма дієслова називається неозначеною?
2)    На які запитання відповідають дієслова доконаного і недоконаного виду?
3)    Що означають перехідні і неперехідні дієслова?
4)    Що означають дієслова дійсного, умовного і наказового способів?
5)    Як визначити дієвідміну дієслів?
— Морфологія – наука про частини мови. Багато є частин мови (10), а ще більше є слів, які їх презентують, при чому дуже схожих між собою. Тому наступна вправа “Стрілочки”
! Завдання:   з’єднати   стрілочками назви  частин  мови  і слова-приклади (на комп’ютері)

 
— Наступне завдання виконуватимуть не всі. Творчі учні нашої групи, пропустивши 2 слайди, зупиняються на творчому завданні “Майстри слова” і виконують його за варіантами.
І   –  написати міні-усмішку, яка складалася б тільки з дієслів.
ІІ –    за  поданим   початком    і кінцівкою   дописати   основну частину    тексту, використовуючи    різні   форми дієслів.

Можливі відповіді учнів:
І. Моя яблунька
Побачив. Зрадів. Купив. Приніс. Викопав. Посадив. Полив. Доглядаю. Чекаю. Зацвіла. Милуюся. Достигли. Пригощаю.
ІІ. Світанок на морі
Світає… Раннє сонечко повільно показується з-за високої гори.
Небо немов палає у вогні, переливається від рожевого до червоного кольору. Хмари пливуть у голубій височині, мов білосніжні лебеді.  Сходить сонечко, прокидається море. Це велике таїнство не кожен може побачити й відчути. Море ніжно й лагідно хлюпається. Сонечко голубить прозорі хвилі… Так і хочеться швидше пірнути і пливти-пливти, доки вистачить сил.
…. Спасибі тобі, море, за голубі хвилі, ласкаве сонечко, п’янке повітря, ніжну засмагу. Я люблю тебе, море!
— У цей час всі інші учні виконують наступні вправи «Способи дієслів» і

Вправа “Способи дієслів”
!Завдання: запишіть   у   першу     колонку дієслова   дійсного    способу,    у    другу    – умовного,  у  третю – наказового.
Осипається,   сказала б,    звіряє, працюйте, нехай скаже, організуй, бриніла б, ріжте, агітуйте, падає, трудиться, дістань, остерегла б, аналізуй, катає, якби заплакала.
Вправа “Видова пара”
!Завдання: до     поданого слова підібрати слово іншого виду, утворивши видову пару.
Промовляти———————-промовити;
Описати—————————-описувати;
Розмовляти———————-  порозмовляти;
Оберігати————————- оберегти;
Списувати———————— списати;
Штовхнути ———————-штовхати.
— Діти, пригадайте, які ви знаєте форми дієслова? Ця вправа пов’язана із формами.

Вправа “Зайве”слово”
!Завдання: у кожному рядку знайдіть “зайве” слово. Якими критеріями ви користувалися?
1.Мити, пити, жити, сохнути, везти, кричати.
2.В’янути, мовчати, перемагати, іти, обнімати.
3.Держати, вчити, ревіти, ходити, бігти, спати.
4.Сідати, гуркотіти, бачити, горіти, вчити, сидіти.
— Сформулюйте правила вимови і написання дієслів на  -ШСЯ, -ТЬСЯ.
-СЯ, -СЬ
Закон письма і вимови вивчай:
Написано –ТЬСЯ,
А ти [Ц’:А] вимовляй:
Хто рано прокидається,
Зарядкою займається,
Роботи не боїться,
Той з двійками не знається,
Від трійок відцурається
І завжди добре вчиться.
Закон письма і вимови вивчай:
Написано –ШСЯ,
А ти [С’:А] вимовляй:
Раненько прокидаєшся,
Зарядкою займаєшся,
Водою обливаєшся,
Швиденько одягаєшся,
В дорозі не спиняєшся.
Так, друже мій, ніколи
Не спізнишся до школи.
Д.Білоус
Вправа “Пошук”
!Завдання:
 знайдіть речення, в якому НЕ з дієсловом пишеться разом.
1.(Не)радуйся чужому лихові.
2.(Не)будь упертим, а будь одвертим.
3. Під лежачий камінь вода (не)тече.
4. (Не)помиляється той, хто нічого (не)робить.
5. Добре тому багатому: його люди знають, а зо мною зустрічаються – мов (не)добачають.
6. Добро роби скільки можеш, від того ніколи (не)занеможеш.
7. Поки (не)упріти, доти (не)уміти.
Вправа “Морфологічний розбір. Виправ помилки та допиши…”
(У поданому морфологічному розборі слова «забуває» виправити допущені помилки і зробити морфологічний розбір слова «має»).
Мово рідна, слово рідне,
Хто вас забуває,
Той у грудях не серденько,
Тілько камінь має.
С.Воробкевич
Забуває – дієсл., забути (забувати), док.вид (недок.вид), перех. (неперех.), дійсн. сп., теп.час, 2 ос. (3 ос.), одн., ІІ дієв. (І дієв.), присудок.
Має — ?
— М.Рильський в одному з віршів писав: «Як парость виноградної лози, плекайте мову. Пильно й ненастанно політь бур’ян. Чистіша від сльози вона хай буде…». Давайте  й ми спробуємо «виполоти бур’ян», виправивши лексичні помилки у словосполученнях та реченнях. Тому наступна
Вправа “Я редактор”
!Завдання: виправити лексичні помилки, редагуючи речення або словосполучення.
1. Я лишаю вас слова. — Я позбавляю вас слова.
2. Приймати участь у міроприємствах. — Брати участь у заходах.
3. Ми прийняли всі міри. — Ми вжили всіх заходів.
4. Лід тронувся. — Крига скресла.
5. Я рахую, що … — Я вважаю, що…
— Ми повторили і теоретичні питання, і закріпили наші знання на практиці. А тепер останнє завдання – тести. Оцінки за ваші знання вам поставить комп’ютер (подаю до конспекту тести у комп’ютерній програмі).

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.