Статті

Виховний захід для 6-го класу: Вмійте природу любити.

загрузка...

6 клас

Тема: Вмійте природу любити.

Мета: вчити любити та берегти природу, залучити до цікавої

роботи учнів з різними інтересами;

розвивати уяву, мислення, вміння висловлювати свою думку;

виховувати впевненість в своїх можливостях, прагнення до кращого,

вміння почувати себе вільно і повноцінно в суспільстві,  виховувати

любов до природи, бажання охороняти і примножувати її багатство та

красу, сприяти вихованню почуттів

Тип уроку: виховний захід.

Методи і прийоми: спектакль,вікторина, слово вчителя,.

Обладнання: жетони, картки з назвами дерев, рослин.

Література: Гончарова Е.В. Экология для малышей. Тюмень, 2000.

Вопросы развития познавательных интересов учащихся в

процессе обучения / Под ред. Д.К. Гилева. — Свердловск:

Свердловский гос. пед. ин-т, 1970. — 142 с.

Чикмарев И. Под крышей великого дома. Обзор книг о лесе

//Начальная школа. — 1995. — № 5. — с. 74-77.

Яковлева В.И. Детям — книгу радости // Начальная школа. — 1993.

— №12.-с. 21-24.

Перебіг уроку

І.Організаційний момент (3΄)

1. Вітання з класом.

2. Перевірка готовності класу до уроку (наявність крейди, ганчірки,

чистота у класі).

3. Перевірка готовності учнів до уроку (підручники, зошити, щоденники,

ручки).

4. Перевірка присутніх.

ІІ. Перебіг заходу (30 — 35΄)

Виходять діти в костюмах природи, читають слова.

Тополя:

Все на землі, все треба берегти —

І птаха, й звіра, і оту рослину.

Не чванься тим, що цар природи ти,

Бо врешті ти його частина.

Верба:

Друже мій, люби життя, люби людей, природу,

А кривду кинь у забуття, як камінь в тиху воду.

Калина:

Є багато квіток запашних,

Кожна квітка красу свою має.

Та гарніші завжди поміж них ті,

Що квітнуть у рідному краї.

Пролісок:

Але квіти, тварини зникають з землі,

Їх заносять у книгу Червону.

Тож давайте за розум візьмемося ми,

Чисте повітря і воду живу

Будемо завжди берегти.

Вихователь:

Шановні батьки, вчителі, гості і всі присутні, сьогодні ми проведемо виховний захід „ Вмійте природу любити».

Ведучий 1

Мабуть, найбільшу насолоду і радість, найпалкішу любов до рідного краю, до життя викликає в нас природа.

Ведучий 2:

Вона завжди чарувала і чарує, хвилювала і хвилює людину.

Ведучий 1:

Шепіт голубої води, зелених дібров, спів пташок, запах квітів — усе це дороге серцю і ні з чим його не можливо зрівняти, забути.

Ведучий 2:

Рідний край — наш дім, вишенька біля хати, хрущі над вишнями, вулиця, по якій ми ходимо, річечка, біля якої відпочиваємо, у якій так любимо плескатися.

Вихователь:

Сьогодні ми поговоримо про нас — людей, які нищать природу: зривають квіти, руйнують пташині гнізда, ламають дерева, забруднюють водойми, повітря, щоб тільки задовольнити свої забаганки, збагатитися. Наймудріша на землі — природа. Люди, які живуть в гармонії з нею — найщасливіші. Заглянемо в куточок природи рідного дому.

Ведучий 1:

загрузка...

Були у матері-Природи дві донечки,

Такої вроди,

Хто їх побачить хоч на мить,

Не міг забути й розлюбить.

(Танцюючи, виходять Флора і Фауна).

Фауна:

Голубооку звали Флора,

У неї очі, наче зорі,

Завжди замріяна, тендітна,

Ласкава, ніжна та привітна.

Флора:

А Фауна — швидка, як вітер,

Могла за птахами летіти,

І за оленями стрибати,

Та з білочками пустувати.

Ведучий1:

Обидві світ живий любили

І так його говорили.

Тож вирішила мудра мати

В придане їм дарунки дати.

Мати-Природа:

Мрійливій Флорі — світ рослинний,

А жвавій Фауні — тваринний.

Ведучий2: Із того часу ця краса нам жити в щасті допомагає. Весна — життя дає всьому, літо — нас лікує, ну, а осінь золота — всіх нас нагодує.

Весна:

Ішла весна-красна в зеленій хустинці,

Несла весна-красна у скриньці гостинці.

Ягнятам — травицю, гусенятам — водицю,

Каченятам — ряску, а нам ніжність і ласку.

Тополя:

І степ загомонів, почулись співи, крики.

Взялися до смичків і коники-музики.

Ведучий1:

Та ось весна подорослішала і стала зрілою красунею. У снопах яскравого світла виграють різні кольори чудових квітів.

Ведучий 2:

Ніхто не встоїть перед солодкими дарунками духмяного літа. І згадуємо ми його з ніжністю та вдячністю за його щиру ласку, тепліть, рясноту і буяння.

Літо:

Я принесло вам тепло, радість і щедрість. Як зараз гарно у лісі, садах, гаях. Погляньте навкруги! Помилуйтеся зеленню дерев. Напийтеся цілющого повітря.

Дубочок:

Ліс улітку вражає своєю красою. Він і „ дихає», і „ говорить», і співає. Мені навіть страшно подумати, щоб сталося з красою землі. Якби не стало лісів.

Спасибі ж людям, що зростили ліс:

За всі дуби, ялини в пишнім гіллі

І за красу отих зелених кіс,

В яких стоять гнучкі берізки білі.

Ведучий1:

І все б було добре сьогодні у нас, якби ми навчилися любити природу так, як любимо самих себе, оберігали б її: не витоптували трави, не зривали марно цвіту, не руйнували пташиних гнізд. А що ми робимо з природою, коли відпочиваємо?

Ведучий 2:

Люба природо, ховай свої чари,

Топчуть папороть, квіти, траву,

Тільки б швидше наповнити тару,

Ніби мамонтів стало пройшло.

Ведучий 1:

Все, що квітло, буяло, росло,

Полягло, почорніло, прив’яло.

І заплакала тихо берізка з жалю,

І затих соловейко в гаю.

Під берізкою купа сміття,

Із яєць шкарлупки валяються,

Там і тут консервні бляшанки

На гілках, мов намисто, гойдаються.

Ведучий 2:

Та мовчить засмучений ліс,

Лише тихо й покірно зітхає.

А в очах — скільки болю і сліз.

Своїм виглядом він промовляє:

Ліс (всі діти разом):

— Якщо хочеш сюди ще прийти,

Щоб суниць чи грибів назбирати,

То навчись мене берегти

І красу мою шанувати

Ведучий1:

Не зберегли люди природу, засумували Флора і Фауна. Більше не чути співу пташок, шепоту голубої води, навкруги все чорне та сіре.

Хлопчик:

Дивлюсь я на небо та й думку гадаю,

Що ми після себе на світі лишаєм.

Ліси наші в’януть, нема більше рік,

Пташки покидають край рідний навік.

Дівчина:

Нечисте повітря, у ґрунті яди,

І слово „Чорнобиль» страшне назавжди.

І щоби на світі не сталось біди,

Шануймо природу усюди й завжди

Хлопець:

Вам у походи ходити

І мандрувати, любити,

Кожній стеблині радіти,

В полі, у лісі, над яром —

Квіти, дерева і трави…

Дівчина:

Цвіту не вирви задаром,

Гілок не ламай для забави.

Оберігайте ж повсюди

Шлях і стежину в гаю,

Все те окрасою буде

Нашого рідного краю

Вихователь:

Отже будемо берегти природу, оберігати її, захищати її. А тепер я пропоную всім учасникам стати у колонку і  здійснити подорож до лісу,зіграти у вікторину. Я буду загадувати загадки, а ви повинні відгадати. За кожну правильну відповідь я даватиму вам жетон. Хто назбирає більше за всіх жетонів, той і переміг.

Вікторина:

1.Зимою чорне, весною й літом зелене, а восени жовте. (Ліс.)

2. В якім лісі немає листя? (У сосновому бору.)

3. В них багато є роботи

Хоч стоять вони весь час.

Від дощу чи від спекоти

Захистять, врятують нас.

Не лягають спать ніколи,

На ногах вони одвік.

Не бояться плину рік,

Ні завій, ні вітру реву.

Хто ж вони такі?.. (Дерева.)

4. На якому дереві листя не росте? (На сухому.)

5. Хто з вас. діти, нас не знає?

Ми у лісі проживаєм,

Дзвоном сонце зустрічаєм,

Маєм гарні сині очки,

Називаємось… (дзвіночки.)

6. В теплий дощик народився,

Парасолькою накрився.

Може, б з лісу пострибав,

Якби другу ногу мав. (Гриб.)

7. Сидить дід у траві, голова у нього в крові. (Мухомор.)

8. Росте вона в лісочку,

Має червону сорочку,

Хто йде, той поклониться. (Суниця.)

9. Хто двічі народжується, а раз помирає? (Птах.)

10. Хто гнізда свого не має,

Яйця іншим підкидає,

Та у лісі, в холодку,

Все кує: „Ку-ку! Ку-ку!» (Зозуля.)

11. Чого ворона до лісу летить? (Бо ліс до неї не летить.)

12. Живе в лісі, ухкає, як розбійник;

Люди її бояться, а вона — людей. (Сова.)

13. За чим дятел летить? (За дзьобом.)

14. Тоненьке, вузеньке, по землі в’ється,

Як батіг довге, але зовсім не б’ється,

Людини боїться, молоко вживає:

В лісі їх багато, — мабуть кожен знає. (Вуж.)

15. За лісом — королісом каша кипить. (Мурашник.)

16. Ой, яка ж вона гарненька,

Пишнохвоста і руденька,

Не звірятко — просто диво,

Невгамовне, пустотливе!

Вгору — вниз, на гілку з гілки…

Хто ж це буде, діти?.. (Білка.)

17. Хто на собі ліс носить.(Їжак.)

18. В темнім лісі проживає

Довгий хвіст пухнастий має,

Їй на місці не сидиться.

Як зовуть її?.. (Лисиця.)

19. Буркотливий, вайлуватий

Ходить лісом дід лохматий,

Одягнувся в кожушину, мед шукає і ожину.

Літом любить полювати,

А зимою — в лігві спати.

Як зачує він весну —

Покидається від сну. (Ведмідь.)

20. Хто на голові ліс носить? (Олень.)

21. Боюсь я вовка і лисиці,

Боюсь мисливської рушниці.

Тому від страху перед ними

Я сплю з відкритими очима. (Зайчик.)

22. Чого заєць під кущем лягає? (Бо хати не має.)

23. На якому боці заєць спить? (На шерстянім.)

24. Під яким кущем ховається заєць в дощ? (Під мокрим.)

25. В лісі вирізана,

Гладенько витесана,

Співає, заливається,

Як називається?.. (Сопілка.)

ІІІ. Підсумки (5 – 6 ΄)

Отже, сьогодні ми з вами зрозуміли, що треба любити і берегти природу, не зищувати її, а, навпаки, оберігати, бо природа наша мати, ми  її невідємна частина. А хіба можна ображати власну матір? Звичайно, що не можна. То ж будемо і ми з вами берегти природу, любити її і поважати.

загрузка...

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.