Статті

Конспект уроку: Байки Г.С.Сковороди.

Тема: Байки Г.С.Сковороди.

Мета: охарактеризувати збірку «Басни харьковскія», зосереджуючи увагу на ідейно-тематичному спрямуванні програмових байок; розвивати вміння аналізувати, коментувати зміст творів; навички виразного читання; формувати кругозір, світогляд учнів; виховувати почуття пошани до творчості Г. Сковороди, давньої літератури; любов до книги як скарбниці народної мудрості і пам’яті.

Методи і прийоми:

Тип уроку:    засвоєння знань і формування вмінь.

Обладнання: портрет Г. Сковороди, фотоілюстрації до його байок,

 

Література

 

Хід уроку

 

  1. I.                  ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

Доброго дня, діти? Ви помітили, яка сьогодні чудова погода? Ми просто маємо попрацювати плідно. (перевірка, чи клас готовий до уроку) Черговий, хто сьогодні відсутній?

 

  1. II.               ПЕРЕВІРКА ДОМАШНЬОГО ЗАВДАННЯ
  2. III.           АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ

«Мозкова атака». Відповіді па запитання

  •  Хто такі філософи? Назвіть відомих вам. Чим вони запам’ята­лися? (Філософ – це той, хто займається філософією. Це особлива форма пізнання світу, що вивчає найбільш загальні суттєві характеристики і фундаментальні принципи реальності і пізнання, буття людини, відносин людини і світу. Також під філософією розуміють форму людського мислення, теоретичну форму світогляду. Діоген, Маркс, Сковорода, Жан-Жак Руссо)
  •  Дайте визначення байці як жанру художньої літератури. Яких видатних вітчизняних і зарубіжних байкарів ви знаєте? (Байка – один із різновидів ліро-эпичного жанру,  невеликий алегоричний, здебільшого віршований твір повчального змісту. Гулак-Артемовський, Глібов, Крилов, Езоп)

IV. ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ, МЕТИ УРОКУ. МОТИВАЦІЯ   НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

На сьогоднішньому уроці ми розглянемо байки Г.С.Сковороди. Ми охарактеризуємо збірку «Басни харьковскія», зосереджуючи увагу на ідейно-тематичному спрямуванні програмових байок; будемо розвивати вміння аналізувати, коментувати зміст творів; будемо розвивати навички виразного читання; формувати кругозір, світогляд; виховувати почуття пошани до творчості Г. Сковороди, давньої літератури. Сподіваюся, ви полюбите книгу як скарбницю народної мудрості і пам’яті.

 

V. Основний зміст уроку

1. Вступне слово вчителя

Минуло багато часу, як самобутній письменник Григорій Ско­ворода ходив по землі. Проте голос його не стихає, а все дужчає. Його заповіді справедливості, добра, людяності, працьовитості знаходять відгук і в наших серцях.

Ще за життя Сковороду називали «українським Сократом», «українським Горацієм», бо він значно розвинув на Україні філо­софію, літературу, педагогіку. У своїх творах Сковорода оспіву­вав природу України, її працьовитих людей, прагнення до щастя й волі, висміював панів за їх паразитизм, за знущання з народу. А ще він проголосив людину та її волю найвищою цінністю.

На жаль, за його життя не було надруковано жодного твору. Проте сковородиніські поезії швидко поширювалися на Україні вустами народу. Гостре непідкупне слово Сковороди в моторош­ній темряві кріпосницької сваволі спалахувало чистим вогнем і торувало стежку народному щастю. Митець цілком справедливо вважав, що щасливим може бути тільки той народ, в якого щас­лива кожна особа.

 

2. Прочитання повідомлень. Дітям попередньо роздаються картки з повідомленнями, які вони зачитують перед класом.

 

Повідомлення 1. Г. Сковорода просвітитель

Григорій Савич замислювався над тим, як допомогти своєму народові. Тому він вирішує здійснювати просвітницьку діяльність серед народу: в дохідливій формі пояснював людям різні явища життя суспільства і природи, викладав свої філософські та педагогічні ідеї; у вільний час учив грамоти селянських дітей.

Філософ-просвітитель твердив, що навчання допоможе швидше точніше виявити природні задатки кожної людини, сприятиме успішному оволодінню знаннями й уміннями, необхідними для продуктивної праці, корисної собі й суспільству.

У педагогічних поглядах Г. Сковороди було багато спільного з тими, які висловлювали інші просвітителі.

 

Повідомлення 2. Григорій Савич філософ

Як і всім просвітителям, філософії Сковороди був властивий пантеїзм (вчення, що ототожнює Бога і природу, тобто ствер­джує, що світ є двоєдиним — органічним злиттям Духа і мате­рії). Основним предметом філософії, твердив Сковорода, є лю­дина, її внутрішній світ і діяльність, інтереси й прагнення, здо­ров’я і щастя.

Ідею «пізнай себе самого», висунуту давньогрецькими філо­софами (Сократом, Платоном та ін.) ще за п’ятсот років до на­шої ери, Сковорода підніс і розвинув далі. Пізнати себе людині потрібно для того, щоб виявити здібності, закладені в неї самою природою, усвідомити свої фізичні й розумові можливості та особ­ливості характеру. Це дасть змогу обрати відповідний рід трудо­вої діяльності — «сродну працю». Трудитися слід для того, щоб забезпечити свої духовні й тілесні потреби і приносити користь суспільству. Сам процес виконання «сродної праці» та усвідом­лення того, що результати її високоякісні, корисні суспільству й собі, роблять людину щасливою.

Г.Сковорода був співцем праці. Він бачив у ній основу і смисл життя. «Жизнь и дело есть одно и то же»,— твердив він.

Свої філософські твори Г. Сковорода писав так, щоб вони були зрозумілі не тільки освіченим людям, а й неосвіченим — будили їхню свідомість, учили думати, змушували замислюватися над різними явищами життя. Вважаючи, що пробудження народу відбудеться поступово — в міру підвищення рівня освіти й моральної досконалості, Г. Ско­ворода не дає відповіді на запитання про те, хто керуватиме но­вим суспільством, якою може бути «його структура».

 

 

4.  Г.Сковорода. Збірка «Басни харьковскія»

Отже, ми вже згадали, ким був Сковорода, чим він займався, які були його ідеї. І зааз ми перейдемо до ознайомлення з його збіркою «Басни харьковскія»

 

Загальна характеристика збірки.

Залишивши педагогічну працю і живучи в селах поблизу Харкова, Г.Сковорода написав знамениту збірку байок «Басни харьковскія». Перша половина її (15 байок), очевидно, створена у 1769p., бо сам автор повідомляє, що «полтора десятка басен» він написав «в седьмом десятке нынешняго века, отстав от учи­тельской должности». Друга половина збірки написана 1774 р. в селі Бабаях, і тоді ж Г. Скворода надіслав увесь збірник з ЗО ба­йок до свого приятеля П. Ф. Панкова з листом-посвятою, в якому висловив свої погляди на жанр байки.

У цих байках, з одного боку, автор продовжував традиційну тематику байок Антонія Радивиловського, байок з риторик і по­етик, а з іншого — виступав як новатор, що розширює ідейно-тематичні обрії байки, виводить її на шлях самостійного роз­витку.

Григорій Савич визначав байку як «мудрую играшку, що в собі ховає силу». Ця розумна штука «сверху ничто, но в серіодке чтось, снаружи ложь, но внутрь истина… картинка, сверху смешна, но внутрь благолепна». Він добре розумів, що форма байки дає йому можливість висловлювати і пропагувати свої суспільно-політичні та філософсько-етичні погляди.

Ідейно-тематична спрямованість байок шкільного репертуару була досить обмеженою потребами практичної моралі. Як і його попередники на ниві байкарства, Г. Сковорода підносить у бай­ках дружбу, любов, розум та позитивні людські риси, показує, що справжня цінність людини визначається не одягом, зовнішньою красою, багатством, походженням, титулами, чинами, посадами, тобто не зовнішніми, а внутрішніми якостями. Ці якості — ро­зум, знання, працьовитість, чесність, справедливість — визнача­ють учинки кожної людини.

Найбільший інтерес становлять байки, в яких Г. Сковорода викриває негативні явища тогочасного суспільства. Насамперед байкар таврує згубність честолюбства та сластолюбства, нестримного прагнення до багатства і маєтків, показує безглуздість ба­гатства. Серед байок є також такі, які спрямовані проти ненасит­ного и зажерливого панства, його гонитви за славою і чинами.

Отже, філософ-байкар вважав, що відтворення істини є ха­рактерною рисою байки: «Басня тогда бывает скверная и бабія, когда в подлой и смешной своїй шелухе не заключает зерно ис­тины, похожа на орех свищ».

 

Ознаки байок Г. Сковороди:

• писані прозою;

• здебільшого побудовані на діалогах і контрастах;

• розмова дійових осіб часто носить полемічний характер;

• містить дві частини: фабулу (коротка розповідь, діють пере­важно алегоричні уособлення — звірі, птахи, комахи, явища природи, предмети, іноді люди) і сентенції;

• стислість і динамічність;

• сатирична спрямованість;

• наявність моралі («сили») — народна приказка, прислів’я, стисла або влучна мораль.

 

Ідейно-художній аналіз програмових байок.

Тепер ми можемо перейти до ідейно-художнього аналізу байок.

«Бджола та Шершень».

Виразне читання у ролях.

Тема: розповідь про призначення праці в житті кожної людини на прикладі діалогу Бджоли і Шершня.

Ідея: возвеличення праці, яка є смислом щасливого життя; засудження ліні, ледарства, крадіжки.

Основна думка:

а) Шершень — се образ людей, котрі живуть крадіжкою чу­жого і народжені на те тільки, щоб їсти, пити і т. ін.;

б) Бджола — це символ мудрої людини, яка у природженому ділі трудиться;

в) «Подяка блаженній натурі за те, що потрібне зробила не­важким, а важке непотрібним».

Жанр: літературна байка.

Особливість байки. Сюжет цієї байки був поширений у творчості російських бай­карів XVIII ст. (наприклад, байка Сумарокова «Жуки и Пчелы». Написана в дусі ідей прогресивного просвітительства кінця XVIII ст., вона досить повно виражає погляди Сковороди на жит­тєву необхідність трудитися за природним нахилом.

 

Композиція.

Твір складається з двох частин: сюжетної і дидактичної («сили»). Сюжетна частина побудована у формі діалогу між Шерш­нем, який сміється над працелюбністю Бджоли і над бджолою, яка отримує від праці задоволення. Друга частина («сила») міс­тить тлумачення прихованого змісту першої.

 

Зміст твору.

Паразит Шершень насміхається з Бджоли, що вона працює не так на себе, як на інших: «Скажи мне, Бджоло, чого ти така дурна? Чи знаєш ти, що плоди твоєї праці не стільки тобі самій, як людям користь, а тобі часто і шкодять, приносячи замість на­городи смерть; одначе не перестаєш через дурість свою збирати мед. Багато у вас голів, але всі безмозкі».

Називаючи дурнем «пана радника», Бджола засуджує тих, хто «крадіжкою добуває» мед. Для неї праця найсолодша річ: «нам незрівнянно більша радість збирати мед, аніж споживати. До сього ми народжені і будемо такі, доки не помремо».

Мораль байки проста: праця повинна стати для людини при­родною потребою, «найсолодшою поживою». Тільки тоді життя матиме зміст і красу. У праці людина відчуває радість буття, а в безділлі деградує.

«Сила» у байкаря тут вийшла значно більшою, ніж сама фа­була. Вона переросла в цілий трактат, пересипаний багатьма фак­тами з життя, посиланнями на Цицерона, Епікура, біблійними висловами. Тут наявні й автобіографічні елементи: в особі «сту­дента» не важко впізнати самого Сковороду. «Немає більшої ра­дості, аніж жити за покликанням»,— проголошує він.

На підтвердження своєї думки Григорій Савич наводить ці­лий ряд цікавих прикладів, посилаючись на мисливську собаку, найвеселішу тоді, коли полює на зайця, на домашнього кота, який, зловивши мишу, не їсть її, нарешті, на замкнену в достатку бджолу, яка вмирає з нудьги, бо не може літати по цвітоносних луках. Байкар переконує, що нема гірше, як купатися в достатку і смертельно мучитися без природного діла, і нема більшої ра­дості, як жити за натурою.

 

Проблематики байки: людина і суспільство; смисл життя кожного; людське покликання; праця і безділля.

 

Філософська мудрість у творі.

• «Немає гіршої муки, як хворіти думками, а хворіють думки, позбавляючись природженого діла».

• «І немає більшої радості, аніж жити за покликанням».

• «Душа, володарка людини, втішається природженим ділом».

• «Веселість серця — життя для людини».

 

Мова байки.

Мова твору близька до народної, але якщо у вуста Шершня вкладено більше лайливої лексики, то Бджола говорить афорис­тично й красиво.

 

Обговорення ідейного змісту твору. Бесіда за. питан­нями:

  • Чому Шершень, принижуючи гідність Бджоли, називає її дур­ною? («Чи знаєш ти, що плоди твоєї праці не стільки тобі самій, як людям корисні, а тобі часто і шкодять, приносячи замість нагороди смерть; одначе не перестаєш через дурість свою збирати мед»)
  • Що мав на увазі Шершень, звертаючись до Бджоли: «Видно, що ви без пуття закохані в мед»? (Бджола займалася «сродною праце», тобто тим ділом, яке ій подобалося і до якого мала хист)
  •  У чому вбачає своє призначення Бджола? Чим зумовлено те, що праця для неї — насолода? («…Більша радість збирати мед, аніж його споживати. До сього ми народжені і будемо такі, доки не помремо. А без сього жити… для нас найлю­тіша мука», Своє призначення Бджола вбачає у збиранні меду. Праця для неї насолода тому, що вона робить те, що має робити.)
  •  Якої думки щодо праці дотримується Шершень? Чому він не розуміє Бджолу? (Шершень хижак і крадій, він народжений лише їсти-пити за рахунок крадіжки чужого)
  •  Що є мукою для героїні? (Найбільшою насолодою є збирання меду, мукою є не займатися улюбленою справою)
  •  Кого намагався засудити Г. Сковорода на прикладі Шершня? (Шершень – це алегоричний образ, автор намагався засудити людей, котрі нічого не роблять, живуть за рахунок інших)
  •  Чому Бджола — символ мудрої людини? (Бджола є символом мудрої людини, «бо у сродному ділі трудиться)
  •  Які життєві приклади наводить байкар у висновку («силі») твору? Про що вони свідчать? (У «силі» автор розкрив алегоричні образи так: Шершень – утілення людей, народжених тільки їсти-пити за рахунок крадіжки чужого. Тому завдання відкрити їм нові життєві образи праці – супутня виховна мета байки. Бджола є «гербом мудрого чоловіка, а як її внутрішню потребу, покликання й джерело насолоди»)
  • Коли праця для людини є насолодою і задоволенням? (Коли людина має до неї хист, коли ця праця є «сродною»)

 

 

«Собака і Вовк».

Виразне читання твору в ролях.

Тема: розповідь про велике прагнення Вовка стати дру гом для собак.

Ідея: возвеличення дружби — великої цінності у стосун­ках людей.

Основна думка: «І рід, і багатство, і чин, і споріднення, і тілесні принади, й науки не спроможні утвердити дружбу. Лише серця, думками єдині, й однакова чесність людяних

душ, що у двох чи трьох тілах живуть,— ось де справжня лю­бов і єдність…».

Жанр: літературна байка.

 

Композиція.

Експозиція: «У Тітира, пастуха, жили Левкон та Фірідам, два пси…».

Зав’язка: «Вовк… став набиватися до них (собак) у друзі».

Кульмінація: «В одному лише не криюся, що маю хвіст ли­сячий, а погляд вовчий».

Розв’язка: «Голосом і волосом ти (Вовк) справді на нас (собак) схожий, але серце твоє далеко стоїть».

 

Обговорення змісту твору. Бесіда за питаннями:

  • Що таке дружба? Від чого вона залежить, чим вимірю­ється? (Дружба, це коли люди люблять, допомагають один одному. Пізнається у вчинках)
  • Чи завжди дружба є щирою і відвертою? (Дружба не завжди є щирою, часто люди прикидаються друзями, використовують інших)
  • • Які прислів’я та приказки про дружбу ви знаєте? (Чи є що краще, лучче в світі, як укупі жити? Я з тобою, як риба з водою. Ані лопата, ані мотика їх не розлучать. Для милого друга і вола з плуга. Друзі пізнаються в біді. У друга вода солодша, ніж у ворога мед. Вірний приятель — то найбільший скарб. Дружба та братство дорожче від багатства)
  •  Чому Вовк вирішив подружитися із собаками? («Вони прославились і серед диких, і серед домашніх звірів. Вовк, від за заздрості на їхню славу, вишукав хвилю і став набиватися до них у друзі»)
  •  Яким чином хижак намагався довести свою цінність до Левкона та Фірідама? («Прошу мене любити та жалувати, па­нове мої… Ви мене надзвичайно вщасливите, коли дозволите мені бути третім вашим товаришем. Вважатиму це собі за велику честь»)
  •  Чим славився Вовк? («…Понарозказував їм про славних і ба­гатих предків своїх, про модні науки, в яких стараннями батьків був вихований»)
  •  Про які свої кращі гідності зазначив хижак, набиваючись до них у друзі? («Я на обох вас схожий, а голосом і волосом — на пана Фірідама»)
  •  У чому, на думку Вовка, полягала різниця між ним і тими, з ким він намагався подружитися? («…Маю хвіст лисячий, а погляд вовчий»)
  •  Чим Вовк, на думку Левкона та Фірідама, від них відрізнявся? («Голосом і волосом ти справді на нас схожий, але серце твоє далеко стоїть… ви з овець шкуру здираєте і їсте їх замість хліба»)
  •  За що собаки дорікали хижакові? («Найбільше ж не подоба­ється нам дзеркало душі твоєї — хитрий погляд твій, що скоса на баранця позирає, який онде ходить неподалік»)

 

Завдання. Охарактеризуйте поняття «дружба». Відповідь оформіть за до­помогою «Доміно». (Дружба — взаєморозуміння — чуйність — злагода — щирість — відвертість…)

 

VI. Закріплення вивченого матеріалу

Проведення тестового опитування

 

Бджола та Шершень»

 

1. Шершень дорікав Бджолі за те, що вона:

а) хитра і підступна; б) надто серйозна і ретельна; в) дурна і безглузда; г) ледача і неповоротка.

 

2. Що, на думку Шершня, люди завдають Бджолі?

а) Збитків; б) шкоди; в) зайвих клопотів; г) болі і страждань.

 

3. Бджола, звертаючись до Шершня, назвала його паном: а) розумником; б) обліковцем; в) писарем;

г) радником.

 

4. Тварина, яка полюбляє їсти мед:

а) вовк; б) заєць; в) ведмідь; г) кабан.

 

5. Що є мукою для Бджоли?

а) Рано підводитися; б) сидіти без діла;

в) працювати щодоби; г) охороняти медові сховища.

 

6. Бджола — це образ людей, які:

а) живуть крадіжкою чужого;

б) бачать смисл свого життя у праці;

в) розповсюджують науку в суспільстві;

г) багато говорять, а потім сумлінно працюють.

 

7. Бджола — це символ:

а) кохання; б) добра і радості; в) мудрості; г) миру і злагоди.

 

8. Кому належить питання, зазначене у творі: «Нащо учитися, коли не матимеш достатку»?

а) Бджолі; б) науковцю; в) людині-практику; г) Шершню.

 

9. У біблійній «Книзі мудрості Ісуса сина Сіраха» зазнача­лося:

а) «Праця — символ добра»;

б) «Люби ближнього і тебе будуть любити»;

в) «Веселість серця життя для людини»;

г) «Життя прожити — не поле перейти».

 

10. Хорт тоді веселий, коли:

а) ситий; б) полює; в) гарно виспиться і відпочине; г) відчує до себе увагу і повагу.

 

11. Найбільша радість, на думку Г. Сковороди, коли людина:

 а) живе за покликанням; б) має багато друзів;

в) відчуває свою необхідність у суспільстві; г) створила сім’ю.

 

12. Володаркою людини є її:

а) пам’ять; б) душа; в) розум; г) свідомість.

 

«Собака і Вовк»

 

1. Левкон та Фірідам, два пси, жили:

а) як кіт із собакою; б) у великій дружбі;

в) намагаючись поступитися один одному;

г) у господаря крамниці.

 

2. Вовк хотів псів:

а) обдурити; б) подратувати; в) перевірити на міцність; г) образити.

 

3. Хижак, звертаючись до собак, назвав їх:

а) шановним товариством; б) сумлінними працівниками; в) панами; г) розумниками.

 

4. Для Вовка, на його думку, бути третім у собачому товари­стві — це:

а) насолода; б) радість; в) основна мета; г) щастя в житті.

 

б. Про що «третій товариш» розповів псам.

а) свої досягнення у спритності і розумі;

б) власне важке життя у лісі; в) модні науки; г) цікаві пригоди під час подорожі.

 

6. Велика честь для Вовка:

а) бути обізнаним і шанованим;

б) мати таких друзів, як пси;

в) коли люди не будуть його лякати;

г) допомагати всім, хто цього потребує.

 

7. Чесноти, за які Вовк хотів отримати велику оцінку і любов від Левкона і Фірідама:

а) спритність і доброта; б) кмітливість і винахідливість;

в) голос і волос; г) тулуб і шкіра.

 

8. Хижак виявив свою несхожість із собаками у:

а) поглядах; б) поведінці; в) розумі; г) ставленні до оточуючих.

 

9. Третім другом пси вважали для себе:

а) совість; б) Тітира; в) ягня; г) щирість.

 

10. Тітир у байці — це…

а) бурлака; б) селянин-заробітчанин; в) пастух; г) пап.

 

11. Господар собак не починає жодної справи без:

а) Левкона; б) своєї дружини; в) сусіда; г) Фірідама.

 

12. Що найбільше не сподобалося псам у вовкові? Його:

а) погляд; б) душа; в) голос; г) манера поведінки.

Примітка. За кожну правильну відповідь установлюється 0,5 бала.

 

VII. Підсумок уроку

Слово вчителя

Байки Г. Сковороди, безперечно, явище оригінальне і своє­рідне в українському письменстві. Вони не тільки завершували давній період у розвитку жанру байки, але й були кроком упе­ред. У чому ж полягає цей крок? І в тому, що харківськими бай­ками зобов’язане оригінальне сюжетотворення байок на Україні, і в тому, що байкар вивів цей жанр на шлях самостійного роз витку, виділивши її зі складу риторичних творів. Це було яви щем прогресивним і відбивало потреби розвитку нових жанрів. Харківські байки становили крок уперед на шляху ствердження і розвитку жанру, несли в собі елементи нового, які могли бути підхоплені наступними байкарями. Одночасно вони відбивали суперечності розвитку Г. Сковороди — письменника і філософа: у 60-х pp. він задумав і написав байки як цикл самостійних тво рів, а байки 70-х pp. утрачають самостійне значення і перетво­рюються на додатки моралі, яка фактично стає головною части­ною твору.

Байкарська спадщина митця, в якій знайшли яскравий ху­дожній вияв основні риси його світогляду, філософські й есте тичні принципи, загалом має виразне демократичне спрямування і є однією з важливих сторінок як творчості письменника, так і української літератури минулих віків.

 

VIII. Оголошення результатів навчальної діяльності школярів

IX. Домашнє завдання

Скласти власну байку

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.