Історія української літературної критики та літературознавства. Хрестоматія. У трьох книгах. Книга перша

ВІД УПОРЯДНИКІВ

Історія будь-якого предмета, зокрема й літературознав¬ства, починається з перлого його усвідомлення, визначення суті, мети й функцій, які формуються історично, відбиваючи тенденції загального суспільно-культурного процесу та особ¬ливості внутрішнього саморозвитку літератури.
Літературна критика — своєрідний вид літературної діяльності, призначений у світлі певних теоретичних кон¬цепцій за допомогою відповідних засобів аналізувати, ви¬тлумачувати й оцінювати літературні явища й узагальню-ючи їх, формувати ідейно-естетичні програми літературних напрямів, стилів, активно утверджувати їх у художній прак¬тиці, вести боротьбу проти всілякої профанації літературної справи, а зрештою, з’ясовувати характер і закономірності літературного процесу і місце в ньому окремих письменни¬ків та художніх творів.
Важливою функцією літературної критики є й популяри¬зація найкращих взірців красного письменства та аргу- ментове засудження антихудожніх явищ і цим сприяти даль¬шому прогресу літератури та вихованню вищих естетичних смаків читачів.
Саме так формувалася естетико-теоретична і літератур¬но-критична думка в Україні від часів Київської Русі до сьогодення. Внаслідок специфічних історичних умов роз¬витку вона вимушено брала на себе крім вказаних, ще й наукові, філософські, політичні, соціологічні функції, а то¬му й вимагала поліфункціональних діячів енциклопедично широких інтересів та ерудиції — М. Максимовича і М. Кос¬томарова, П. Куліша і М. Драгоманова, І. Франка і Лесю Українку. Про всебічне і невпинне піднесення мистецтва українського письменства та його творців постійно дбав і Тарас Шевченко. До митців вони зверталися як своєрідні виразники суспільних інтересів, смаків, вимог, а до чита-чів — як представники творців мистецьких цінностей. Сприя¬ючи художньому вдосконаленню мистецтва українського художнього слова, вони одночасно забезпечували розширен¬ня меж рідної літератури і входження її в літературу сві¬тову.
З

Простежити довгий, складний і славний шлях розвитку естетнко-теоретичної і літературно-критичної думки в Ук¬раїні та подати її иайгиповіші зразки — таку мету поста¬вили перед собою укладачі хрестоматії, яка виходить як навчальний посібник для студентів філологічних факуль¬тетів вищих навчальних закладів. Хрестоматія складається з трьох книг, що охоплюють матеріали: перша книга — з початку XIX ст. до 60-х років, друга — 70-ті роки XIX ст,— початок XX ст., третя — XX ст.
У хрестоматії представлені належно систематизовані різножанрові матеріали нової та новітньої літератури (статті, трактати, літературні маніфести, есе, уривки з монографій та листів). Частина цих матеріалів бралася з малодоступних нині періодичних і книжкових видань та архівних фондів. Деякі подаються у скороченому, адапто¬ваному вигляді.
Як відомо, у зв’язку з відсутністю впродовж усього XIX ст. єдиних правописних правил української літератур¬ної мови в творчій практиці представників різних частин України та редакцій окремих періодичних видань спосте¬рігався значний мовний різнобій. Прагнучи привести мову вміщених у хрестоматії матеріалів до сучасних правопис¬них норм, упорядники водночас не добивалися їх цілкови¬тої уніфікації, намагаючись максимально зберегти лексич¬но-стильові особливості часу, регіону, певних видань та ок¬ремих авторів.
Подібне видання в Україні здійснюється вперше. Воно може бути корисним не лише філологам — викладачам ву¬зів, гімназій, ліцеїв, шкіл, студентам, а й історикам, філо¬софам, соціологам, політологам, письменникам і масовому читачеві — всім, хто цікавиться розвитком багатовікового українського красного письменства.

Категорія: Історія української літературної критики та літературознавства. Хрестоматія. У трьох книгах. Книга перша

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.