Загнітко А. П. Український синтаксис: навчально-практичний комплекс. Хрестоматія.

РОЗДІЛ І. МОДУЛЬНА ПРОГРАМА КУРСУ

загрузка...

1.1. Пояснювальна записка
Курс «Сучасна українська літературна мова. Синтаксис» посідає важливе місце
серед фундаментальних дисциплін університетів щодо підготовки
висококваліфікованих фахівців.
Основна мета курсу «Сучасна українська літературна мова. Синтаксис» —
навчити студентів розмежовувати синтаксичні одиниці, аналізувати різні синтаксичні
явища, розрізняти основні тенденції в українському синтаксисі, знати досягнення
різних синтаксичних напрямків та шкіл, володіти навиками синтаксичного аналізу
словосполучення, речення та тексту.
Вивчивши курс синтаксису, студенти повинні знати:
— головні ідеї провідних українських і зарубіжних синтаксистів XIX і XX ст.;
— основні поняття історії лінгвістичних синтаксичних учень (школа, напрям,
лінгвістична традиція);
— визначальні особливості синтаксису української мови;
— чинники синтаксичної еволюції та основні еволюційні періоди синтаксису;
— типи синтаксичних одиниць, їхні диференційні ознаки;
— синтаксичні категорії, особливості їхнього співвідношення з відповідними
рівнями;
— різновиди синтаксичних зв’язків і смислових відношень;
— синтаксичні реченнєві і текстові категорії, їхню ієрархію, особливості будови;
— рівневу будову тексту і функції тексту;
закономірності варіацій, модифікацій і трансформацій синтаксичних одиниць;
формалі.по-іраматичний, семантико-синтаксичний, власне-семантичний і
комунікі і юний потекти реченні вої будови.
СтуДвНТИ ПОВИННІ иміїи:
.піл п іум фИТИЧНО ОСМИСЛЮВІТИ науково-теоретичні та науково прикладні
роботи і МОВОЗНМСТМІ
виді пні п НВуКОВО-ТеореТИЧНІ і ііауконо-іірикладіїі досягнення лінгвістичних
СИНТАКСИЧНИХ напрямім, синтаксичних шкіл;
застосувати методи синтаксичного аналізу;
давати типологічну характеристику синтаксичним явищам;
ВИДІЛЯТИ та аналізувати синтаксеми, словосполучення, речення, складні
синтаксичні конструкції з опертям нарізні синтаксичні теорії;
— простежувати співвідношення/неспіввідношення формально-граматичної,
семантико-синтаксичної, власне-семантичної і комунікативної будови речення;
— членувати текст на його структурні компоненти, простежувати особливості
будови надфразної єдності з визначенням зачину, композиції і висновків;
— виявляти особливості внутрішньотекстових міжреченнєвих синтаксичних
зв’язків;
— простежувати співвідношення складного синтаксичного цілого (надфразної
єдності) й абзацу;
— аналізувати речення у формально-граматичному, семантико-синтаксичному і
комунікативному аспектах;
-диференціювати логіко-граматичний, формально-граматичний і семантико-
синтаксичний підходи до аналізу складнопідрядного і складносурядного речення;
— виявляти закономірності міжсхемних і міжрівневих трансформацій зі
встановленням відповідних перехідних площин.
Розділ І. Модульна програма курсу
Методика організації роботи під час вивчення курсу синтаксису сучасної
української літературної мови складається з двох взаємопов’язаних аспектів: роботи
викладача і роботи студента.
Форми роботи викладача такі:
— проведення лекційних і практичних занять;
— контроль за читанням науково-теоретичної і науково-прикладної літератури,
опрацюванням статей з певних проблем синтаксису;
— організація підготовки студентів до практичних занять, бесід;
-проведення колоквіумів з найбільш складних тем синтаксису —
складнопідрядного речення і семантико-синтаксичної будови речення;
— організація і проведення тестування, проблемних ситуацій;
— організація і контроль за самостійною роботою студентів;
— консультування студентів;
— проведення міні-контрольних робіт, опитування;
— організація і проведення заліку та іспиту.
Форми роботи студента:
— опрацювання теоретичного матеріалу;
— читання та аналіз науково-теоретичної і науково-прикладної літератури;
— конспектування статей і монографій із синтаксису, тем, винесених на
самостійне вивчення;
— підготовка до практичних занять, бесід, колоквіумів, проблемних ситуацій,
міні-контрольних робіт;
— складання тестових завдань, таблиць, схем;
— консультування з викладачем;
— підготовка до складання заліку, іспиту.
1.2. Програма дисципліни
Вступ
Предмет і завдання синтаксису, зв’язок з іншими дисциплінами.
Співвідношення наукової парадигми і синтаксичної проблематики. Система
синтаксичних одиниць.
Змістовий модуль 1. Синтаксис словосполучення
1. Типологія синтаксичних зв ‘язків.
Неоднорідність зв’язку на різних рівнях синтаксичної системи. Види підрядного
зв’язку у словосполученні: узгодження, кореляція, керування, прилягання, інтеграція.
ВИДИ синтаксичних зв’язків у реченні: реченнєвотвірні: предикативний (форми
координації, взаємовияву, співположення), сурядний, підрядний,
педиференційований; реченнєвомодифікаційні: сурядний, підрядний
опосередкований, підрядний подвійний, підрядний детермінантний,
на 11 і ві іредикативний, інтродуктивний.
2. Словосполучення як синтаксична одиниця.
Словосполучення в системі синтаксичних одиниць: слово і словосполучення,
оіопосполучення і речення. Типи словосполучень за будовою. Типи словосполучень
ІІІ морфологічним вираженням головного слова. Типи словосполучень за типом
синтаксичного зв’язку. Типи словосполучень за семантико-синтаксичними
відношеннями (особливості атрибутивних, об’єктних, обставинних, суб’єктних,
9
УКРАЇНСЬКИЙ СИНТАКСИС: ТЕОРЕТИКО-ПРИКЛАДНИЙ АСПЕКТ
комплетивних, апозитивних відношень). Типи словосполучень за ступенем злитості
їхніх компонентів.
Змістовий модуль 2. Синтаксис простого речення
1. Класифікація речень у сучасній українській мові.
Сучасна українська синтаксична класиологія. Класифікація речень за
структурою. Типи речень за модальністю. Типи речень за експресією. Класифікація
речень за співвідношенням із судженнями. Прагматичні типи речень.
2. Граматична основа простого речення. Підмет як один з головних членів
речення.
Порядок слів у простому реченні. Прямий і непрямий порядок слів. Граматичні
й емоційно-змістові функції порядку слів у реченні. Ознаки речення. Граматичні
категорії речення. Кваліфікаційні і класифікаційні знаки підмета. Особливості
реалізації підмета.
3. Присудок як один з головних членів речення.
Присудок як граматична категорія. Різновиди присудка: простий присудок, його
вираження; ускладнені форми простого присудка; складений присудок: іменний і
дієслівний; зв’язка як компонент складеного присудка, різні її типи; способи
вираження іменного складеного присудка; питання про іменний присудок з нульовою
зв’язкою; дієслівний складений присудок, характер зв’язки в ньому; ускладнені
форми дієслівного складеного присудка; питання про складний присудок; синоніміка
різних форм присудка; координація простого і складного присудка з підметом.
4. Традиційне вчення про другорядні члени речення.
Основні підходи до аналізу другорядних членів речення. Проблема кваліфікації
другорядних членів речення. Основні етапи вивчення другорядних членів речення.
Традиційна класифікація другорядних членів речення: означення як синтаксичне
вираження атрибута; узгоджені й неузгоджені означення, способи їхнього
вираження; розмежування неу згоджених означень і додатків, залежних від іменників;
вираження неузгодженню означення словосполученням; означення при особових
займенниках; прикладка як особлива форма означення; місце прикладок та їхні
ЗМІСТОВІ функції у відношенні до означуваного слова. Додаток як синтаксичне
вираження об’єкта; прямий і непрямий додаток; придієслівні й приіменні додатки;
додатки при словах категорії стану; вираження додатка нерозкладним сполученням
слів. Обставини як синтаксичне вираження різних ознак і відношень дії або стану;
типи обставин за значенням і способом їхнього вираження окремими словами і
сполученнями слів; роль обставин у формуванні структури простого речення.
Синкретичні члени речення.
5. Нове вчення про другорядні члени речення.
Основні підходи до аналізу другорядних членів речення і головних членів
речення в межах нового вчення про другорядні члени речення. Обов’язкові та
необов’язкові члени речення, валентнозумовлені члени речення. Детермінанти.
Фонові детермінанти. Детермінанти зумовленості. Детермінанти з
характеризувальним значенням. Дуплексиви.
6. Проблема односкладного речення в сучасній українській мові
Поняття про односкладні речення. Характер єдиного головного члена в них.
Характеристика структурних типів односкладних речень: означено-особових,
неозначено-особових, узагальнено-особових, безособових, інфінітивних,
номінативних, вокативних, генітивних.
10
Розділ І. Модульна програма курсу
7. Повні та неповні речення.
Статус неповних речень у системі синтаксичних одиниць. Загальна
характеристика неповних речень. Типи неповних речень.
8. Структурна схема простого речення.
Поняття структурної схеми речення. Компоненти структурної схеми простого
речення. Типи структурних схем простого речення. Типи поширювачів структурних
схем простого речення.
Змістовий модуль 3. Синтаксис простого ускладненого речення
Поняття про синтаксичне ускладнення постого речення. Семантична складність
речення і формальне ускладнення простого речення. Типи формального ускладнення
простого речення: речення з однорідними членами; способи вираження означення та
їхні відмінності від неоднорідних; узагальнювальні слова в реченнях з однорідними
членами; синтаксична роль узагальнювальних слів і словосполучень. Речення з
відокремленими членами; поняття про відокремлення; основні умови відокремлення
другорядних членів речення; синонімія відокремлених і невідокремлених членів;
відокремлення означень; узгоджені відокремлені означення; дієприкметникові й
прикметникові звороти як типи поширеного відокремленого означення;
синонімічність названих зворотів і підрядних присубстантивно-атрибутивних речень;
неузгоджені відокремлені означення; пунктуація при відокремлених означеннях.
Відокремлення прикладок. Відокремлення обставин. Вставні слова і
словосполучення. Типи вставних слів і словосполучень за походженням, будовою і
значенням. Вставлені компоненти речення. Глибина вставлення у реченні. Звертання.
Значення і способи їхнього вираження. Вокативні речення.
Змістовий модуль 4. Синтаксис складного речення
1. Поняття про складне речення.
Поняття про складне речення. Визначальні структурно-семантичиі ознаки
складного речення в сучасній українській мові. Змістова та інтонаційна єдність
частин складного речення. Особливості організації складного речення. Засоби зв’язку
частин складного речення: сполучники, сполучні слова, інтонація, порядок частин,
співвідносність форм дієслів-присудків тощо. Граматичне значення складного
речення. Основні різновиди складних речень. Сурядність і підрядність у складному
реченні. Перехідні випадки між сурядністю і підрядністю, між простими і складними
реченнями. Шляхи утворення складного речення.
2. Складносурядне речення.
Поняття про складносурядне речення, його структура та місце в системі мови.
Засоби організації складносурядних речень як цілісної структури. Сурядні
сполучники як один із засобів вираження синтаксичних і смислових відношень між
компонентами складносурядного речення. Смислові відношення між частинами
складносурядного речення: єднальні, зіставні, протиставні, обмежувальні,
приєднувальні, пояснювальні, розділові й градаційні. Синонімія й омонімія
сполучників сурядності. Особливості пунктуації на межі частин складносурядного
речення.
3. Поняття про складнопідрядне речення.
Поняття про складнопідрядне речення. Етапи становлення та еволюція поглядів.
Синтаксичне значення термінів «головна частина» і «підрядна частина».Засоби
організації складнопідрядного речення як цілісної структури: функції сполучних слів
і сполучників у складнопідрядному реченні, їхня синонімічність та омонімічність;
11
УКРАЇНСЬКИЙ СИНТАКСИС: ТЕОРЕТИКО-ПРИКЛАДНИЙ АСПЕКТ
вказівні слова як факультативні й облігаторні компоненти в головній частині;
співвідношення форм дієслів-присудків головної і підрядної частин як синтаксична
ознака складнопідрядного речення тощо. Місце підрядної та головної частин у
складному реченні. Підрядні, що залежать від головної частини загалом або від
окремих його членів. Питання про принципи класифікації складнопідрядних речень у
лінгвістичній літературі. Формально-граматичний принцип класифікації
складнопідрядних речень. Особливості синтаксичних зв’язків у складнопідрядному
реченні.
4. Логіко-граматичний принцип класифікації складнопідрядних речень.
Витоки та сутність логіко-граматичної класифікації складнопідрядних речень.
Складнопідрядні речення з підрядними підметовими частинами. Складнопідрядні
речення з підрядними присудковими частинами. Складнопідрядні речення з
підрядними додатковими. Складнопідрядні речення з підрядними означальними.
Складнопідрядні речення з підрядними обставинними: місця, часу, умови, мети,
допусту, причини, наслідку, способу дії, порівняльні, супровідні.
5. Структурно-семантичний принцип класифікації складнопідрядних
речень.
Суть та підходи в межах структурно-семантичної класифікації. Складнопідрядні
речення розчленованого типу: детермінантні, відносно-поширювальні; зумовленості,
темпоральні, порівняння, відповідності; причини, умови, мети, допусту, наслідку,
місця. Складнопідрядні речення нерозчленованого типу: прислівні, займенниково-
співвідносні; симетричної структури: субстанціональні, атрибутивні, адвербіальні;
несиметричної структури, несиметричної структури з компонентом те.
6. Складнопідрядне речення з кількома підрядними.
Багаточленні складнопідрядні речення з послідовною підрядністю. Конструкції
із супідрядністю. Складнопідрядні речення змішаного типу.
7. Безсполучникове складне речення.
Граматичне значення і граматична форма безсполучникового складного
речення. Типологія поглядів на формально-синтаксичну і структурно-семантичну
організацію безсполучникового складного речення. Основні семантичні і структурні
різновиди безсполучникового складного речення.
8. Складні речення зрізними видами зв’язку.
Складні речення з сурядністю і підрядністю. Конструкції із сурядним і
безсполучниковим зв’язком. Підрядний і безсполучниковий зв’язок у складному
реченні. Складні речення із сурядним, підрядним і безсполучниковим зв’язком.
Змістовий модуль 5. Лінгвістика тексту
Текст. Граматичні категорії тексту. Текст, контекст і текстуалітет. Функції
тексту. Міжреченнєві внутрішньотекстові синтаксичні зв’язки. Міжреченнєві
внутрішньотекстові смислові відношення. Актуалізація на рівні тексту: основні
закономірності. Українська синтаксична поетика. Період. Складне синтаксичне ціле:
структура. Абзац. Період в українській мові; його структурні типи, особливості
інтонації. Надфразні єдності як синтаксично-стилістичні одиниці літературної мови.
Пряма, непряма і невласне-пряма мова. Співвідношення форм прямої і непрямої
мови. Різні типи зв’язку прямої мови з непрямою. Заміна прямої мови непрямою і
навпаки. Невласне пряма мова, її структурні особливості й застосування. Нові явища
в синтаксисі: закономірності парцелювання, сегментації, синтаксичного паралелізму,
синтаксичного повтору та ін.
.

загрузка...
загрузка...

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.